Міжнародні розрахунки на валютному ринку.

Здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку.

Правила затверджені постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. за № 127 визначають структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку. Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України мають право здійснювати на ринку спот-операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі (різниці) між курсами купівлі та продажу у разі, коли НБУ не встановлені граничні розміри маржі. Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-страховиками, а також об’єднаннями страховиків з метою виконання зобов’язань перед нерезидентами здійснюється відповідно до порядку “Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності” (Постанова НБУ від 23.09.96).

Операції на валютному ринку комерційні банки проводять через підрозділи валютного шилінгу, які складаються з двох відділів: дилінгового відділу (проведення конверсійних, кредитно-депозитних операцій, обслуговування клієнтів, які здійснюють за посередництвом банку операції на валютному ринку) та відділу розрахунків за валютними операціями (отримання та перевірка правильності оригіналів угод, оформлення платіжних документів для перерахування коштів банкам-кореспондентам, контроль за реальним рухом коштів та інше).

У зовнішньоторговельних контрактах між контрагентами (експортерами та імпортерами) визначаються основні валютно-фінансові та платіжні умови розрахунків: валюта ціни і валюта платежу, курс їх переводу, валютні застереження, форми розрахунків, умови платежу і форми платіжних засобів.

Валюта ціни – це валюта, в якій встановлюється ціна контракту (валюта однієї з країн-учасниць чи третьої країни).

Валюта платежу- валюта, в якій здійснюється платіж. Може не збігатись з валютою ціни, тоді обумовлюється курс переводу.

Валютні застереження передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти (валюти застереження), групи валют (“валютної корзини”) або валюти ціни відносно валюти платежу.

Умови платежу передбачають негайну оплату відвантажених товарів чи відтер мінування платежу, тобто продаж у кредит.

Форми платіжних засобів – це вид документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки. Поділяються на фінансові та комерційні. Фінансові: векселі (прості та перевідні), чеки, платіжні розписки. Комерційні: рахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, специфікації, страхові поліси та ін.

Форми розрахунків відрізняються порядком документообігу і містять розрахунки за інкасо за допомогою акредитивів, за відкритими рахунками, банківськими переказами.

Комерційні банки здійснюють міжнародні розрахунки в трьох формах: банківський переказ, інкасо, акредитив.

Банківський переказ – операція банку на валютному ринку з виконання доручення клієнта щодо переведення грошей в інший закордонний банк для виконання його грошових зобов’язань.

Інкасо – банківська операція із стягнення грошових коштів з платника на користь одержувача на підставі письмового доручення останнього з наданням відповідних документів.

Акредитив – розрахунковий документ, що є дорученням одного банку іншому провести оплату товаротранспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги за рахунок заздалегідь визначених джерел коштів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Валютні системи : поняття, структура, призначення.	\|	Контрольні запитання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.