Теоретично-методологічні та процедурно-методичні основи психотренінгу (4 год.).

Вступ

2. Зміст навчання перекладу

Зміст навчання перекладу визначається тими знаннями, вміннями та навичками, які необхідні для формування у студентів професійної компетентності перекладача. При цьому слід мати на увазі, що між ними існує тісний зв'язок, і багато вмінь можуть створюватися лише на основі відповідних знань. У ході навчання майбутній перекладач повинен отримати, зокрема, такі знання:

· про основні етапи історії перекладу та особливості перекладацької діяльності в сучасному світі;

· про поняття перекладності, нетотожності змісту оригіналу і перекладу, принцип забезпечення мінімальних втрат;

· про поняття міжмовної комунікації, еквівалентності та адекватності перекладу;

· про прагматичні аспекти перекладу та основні способи прагматичної адаптації перекладу;

· про класифікацію перекладів і різних видів перекладацької стратегії;

· про основні моделі перекладу, перекладацькі трансформації і способи їх використання при аналізі процесу перекладу і його результатів;

· про основні види перекладацьких відповідностей і способи перекладу безеквівалентних мовних одиниць;

· основні принципи перекладу зв'язного тексту;

· про граматичні й стилістичні аспекти перекладу.

Усі зазначені знання повідомляються студентам як на спеціальних лекціях і семінарах, так і в ході практичних занять. При цьому дуже важливо, щоб студенти явно бачили зв'язок отримуваних знань з перекладацькою практикою, їх необхідність для вирішення конкретних проблем перекладу.

Знання історії і сучасного стану перекладацької діяльності

Професійному перекладачеві необхідно мати уявлення про соціально- історичну роль перекладу та основні етапи розвитку перекладацької діяльності. Він повинен знати про величезний внесок перекладачів у формування національної мови, літератури і культури народів, про роль перекладу в міжнародних контактах в галузі дипломатії, політики, торгівлі, науки і техніки.

Програма навчання включає відомості про виникнення перекладу в глибоку давнину, його історичної еволюції, про періоди і причини переважання буквального, вільного і «прикрашуючого» перекладу, про особливості історії вітчизняної перекладацької діяльності і видатних перекладачів. Особливе місце в курсі займає ознайомлення з основними рисами перекладацької діяльності в сучасному світі: переважанням інформативних перекладів; підвищеними вимогами до точності перекладу; велике тематичне і стилістичне розмаїття матеріалів, з якими доводиться мати справу професійному перекладачеві; спеціалізації та технізації текстів, які перекладаються; широке використання технічних засобів у процесі перекладу тощо. Всі ці знання дозволяють майбутнім перекладачам усвідомити всю складність і важливість своєї професії, ознайомитися з матеріальними та організаційними аспектами діяльності перекладача.

Ознайомлення з поняттями можливості перекладності, нетотожності змісту оригіналу і перекладу, принципом забезпечення мінімальних втрат

Студенти отримують уявлення про відносну перекладність будь-якого тексту: неминучість втрат при перекладі, різну комунікативну релевантність таких втрат, необхідність виділяти в перекладному тексті домінантні аспекти змісту і форми, які повинні бути обов'язково відтворені у перекладі тим чи іншим способом. Майбутні перекладачі усвідомлюють, що нерідко передати якусь деталь тексту оригіналу виявляється можливим лише ціною втрати іншої деталі, і перекладачеві постійно доводиться вирішувати, яку з них необхідно зберегти.

Ознайомлення з поняттями міжмовної комунікації, еквівалентності та адекватності перекладу

В основі уявлення про сутність перекладацької діяльності лежить розуміння перекладу як одного з головних способів мовного посередництва, що забезпечує можливість спілкування між людьми, які спілкуються різними мовами. Майбутні перекладачі вивчають основні компоненти міжмовної комунікації та фактори, що впливають на її здійснення, знайомляться з різними видами мовного посередництва і виділяють переклад як спосіб створення на мові перекладу тексту, призначеного для повноправної функціональної заміни тексту оригіналу. Функціональне, семантичне та структурне ототожнення перекладу з оригіналом відрізняє переклад від інших видів мовного посередництва (реферату, анотації, резюме, переказу), в яких відбувається перебудова змісту і структури вихідного тексту. Студенти знайомляться з основними вимогами, які повинен задовольнити переклад для того, щоб успішно виконувати свою комунікативну функцію: вимогу еквівалентності, тобто необхідної і достатньої близькості до оригіналу, і вимогу адекватності, тобто здатності виконувати прагматичну задачу, заради якої здійснено переклад, мати бажаний комунікативний ефект. Вивчаються особливості семантичного (явного) перекладу, де головне завдання полягає в забезпеченні еквівалентності та комунікативного (прихованого) перекладу –

орієнтованого на досягнення адекватності тими способами, які прийняті в цільовій мові.

Ознайомлення з прагматичними аспектами перекладу та основними способами прагматичної адаптації перекладу

Студенти знайомляться з поняттям прагматики мовного знака і прагматичного потенціалу тексту, вивчають залежність прагматичного впливу тексту від характеру одержувача інформації (рецептора або реципієнта). Усвідомивши важливість передачі при перекладі комунікативного ефекту оригіналу, вони знайомляться з різними способами прагматичної адаптації перекладу, що забезпечує адекватне розуміння переданого повідомленний, відповідне прагматичний вплив на представників іншого мовного колективу («усередненого» рецептора) або на конкретного рецептора, для якого приназначений переклад. Водночас студенти вивчають можливі випадки використання перекладу для особливих прагматичних цілей (прагматичних «надзавдань»), що досягаються за допомогою філологічного перекладу, різних видів спрощеного перекладу, модернізованого перекладу, а також для вирішення всіляких політичних, пропагандистських, комерційних та інших завдань, що не мають безпосереднього відношення до оригіналу і відображають наміри перекладача або його клієнта. Вивчення прагматичних аспектів перекладу включає випадки, коли перекладач виходить за рамки власне перекладацької діяльності і створює паралельний текст на мові перекладу, лише віддалено пов'язаний з оригіналом (co-writing).

Ознайомлення з різними видами перекладів і відповідними перекладацькими стратегіями

Вивчаються принципи класифікації перекладів, особливості інформативного та художнього перекладу, функціонально-стилістичні та жанрові різновиди в рамках кожного з цих видів, основні відмінності письмового та усного перекладу. Студенти знайомляться з головними стратегічними завданнями окремих видів перекладу, з їх семантичною або комунікативною спрямованістю, із співвідношенням термінологічності та образності, з необхідністю враховувати при перекладі відмінності у використанні мовних засобів в аналогічних функціональних стилях і жанрах вихідної і цільової мов. Вивчаються відмінності письмового та усного перекладу щодо фіксованості текстів оригіналу і перекладу, можливості коригування в процесі перекладу, використання довідкових матеріалів, обмеженості в часі, можливості спілкування з учасниками міжмовної комунікації тощо.

Вивчення основних моделей перекладу та перекладацьких трансформацій (прийомів перекладу)

Студенти знайомляться з поняттям процесу перекладу як сукупності дій перекладача, його етапами і принципами його опису. Обґрунтовується необхідність моделювання процесу перекладу. Вивчаються основні психолінгвістичні та лінгвістичні моделі перекладу й операційний спосіб опису процесу перекладу. Студенти знайомляться з обґрунтуванням, описом і можливістю застосування окремих моделей. Розкривається поняття перекладацької трансформації (прийому перекладу), і вивчаються основні види таких трансформацій :

- лексичні: транскрипція і транслітерація, калькування, лексико-семантичні заміни (конкретизація, генералізація і модуляція);

- граматичні: дослівний переклад, поділ речень, об’єднання речень, граматичні заміни (транспозиція);

- лексико-граматичні: антонімічний переклад, описовий переклад, компенсація.

Вивчення прийомів перекладу включає ознайомлення з причинами та способами їх застосування при перекладі мовних одиниць і мовних висловлювань різного типу.

Вивчення основних видів перекладацьких відповідностей і способів перекладу безеквівалентних мовних одиниць

Розкривається поняття перекладацької відповідності як регулярного способу передачі в перекладі значення певної одиниці вихідної мови. Вивчаються окремі, множинні (варіантні) і оказіональні відповідності, причини та випадки їх застосування. Студенти знайомляться з поняттям контексту, урахуванням лінгвістичного (вузького і широкого) й ситуативного контекстів при з'ясуванні змісту оригіналу і вибору варіанту перекладу, взаємодією системного значення мовних одиниць та їх контекстуального вживання. Вивчаються типи відповідностей і способи їх використання в області вільних і стійких словосполучень, основні способи перекладу зворотних фразеологічних одиниць. Студенти отримують уявлення про види безеквівалентності і методи передачі у перекладі безеквівалентних лексичних та граматичних одиниць.

Знання загальних принципів перекладу зв'язного тексту

Студенти отримують уявлення про зв'язний текст як цілісну одиницю комунікації, якій притаманна структурна зв'язність (когезія) і смислова єдність (когерентність). Вони знайомляться із співставленням цілого і частини в тексті, важливістю передачі значення більших частин тексту і різною значимістю окремих деталей. Майбутні перекладачі знайомляться з перекладацькою типологією текстів, орієнтованих на зміст, форму і вплив, з відмінностями в структурі змісту та оформленні однотипних текстів у різних мовах. Вони отримують уявлення про специфіку перекладу аудіовізуальних текстів, призначених для використання на радіо, телебаченні або на театральній сцені. Створюється розуміння того, що переклад – це завжди текст (письмовий або усний) на цільовій мові, і він повинен задовольняти всім вимогам, що пред'являються до текстів даного типу на цій мові. Водночас студенти знайомляться з особливостями, якими можуть характеризуватися перекладні тексти в порівнянні з оригінальними (неперекадними) текстами на цій же мові, з особливим місцем перекладів в літературі і культурі народу.

Знайомство з граматичними і стилістичними аспектами перекладу

Студенти отримують уявлення про роль граматичних структур у перекладі, про використання паралельних і трансформованих структур, про роль порядку слів при перекладі, про граматичні форми й структури вихідної мови, які складають особливі труднощі для розуміння і перекладу тексту. Розглядаються перекладацькі ситуації, в яких потрібним є максимальний синтаксичний паралелізм, і випадки, де перекладач може вільно варіювати граматичні структури при передачі змісту оригіналу. Вивчаються труднощі і способи перекладу основних стилістичних фігур і прийомів. Відзначаються відмінності у використанні аналогічних стилістичних засобів у вихідній і цільовій мовах.

Основні поняття: принципи, формування, методологія, парадигма, умови, групова робота, процедура, методика, структурні елементи.

План лекції

1. Система методичних принципів психотренінгу

2. Компоненти тренінгового процесу (Схема педагогічної взаємодії за Вебером)

3. Структура тренінгу

4. Розподіл часу на основні етапи тренінгу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З РОЗРАХУНКІВ ІЗ ПДВ	\|	Система методичних принципів психологічного тренінгу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.