• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи TQM

ВСТУП

Одеса ОНЕУ 2013

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів V курсу

всіх форм навчання

спеціальностей "Менеджмент організацій"

та "Менеджмент інноваційної діяльності"

Одеса ОНЕУ 2013

Конспект лекцій з дисципліни "Управління якістю" для студентів V курсу всіх форм навчання спеціальностей "Менеджмент організацій" та "Менеджмент інноваційної діяльності" (Укл. І. О. Кузнецова, Ю. В. Карпенко. – Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2013 р.- 50 с.)

Укладачі: І. О. Кузнецова, докт.екон.наук, професор

Ю. В. Карпенко, канд.екон.наук, ст. викладач

РЕЦЕНЗЕНТИ: В. Г. Никифоренко, докт.екон.наук, доцент

В. О. Кравченко, канд.екон.наук, професор

А. В. Горбатенко, канд.екон.наук, доцент

КОРЕКТОР: І. В. Нечиталюк

ЗМІСТ

Якість продукції та послуг є одним з найважливіших чинників успішної діяльності будь-якого підприємства. З розвитком промисловості підвищилася увага виробників і споживачів до якості промислової продукції. Випуск продукції високої якості розглядається тепер у всіх країнах світу як одна з важливих умов розвитку економіки, підвищення темпів промислового розвитку країни, успіху зовнішньої торгівлі і національного престижу країни на міжнародній арені.

Предметом вивчення дисципліни «Управління якістю» є питання менеджменту якості; формування системи менеджменту якості на підприємстві, планування та підтримки її належного функціонування, а також нормативно-правові, організаційні та економічні засади управління якістю.

Структура та зміст дисципліни "Управління якістю" відповідає освітньо-професійній програмі та вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики магістрів зі спеціальності "Менеджмент організацій та адміністрування" та "Менеджмент інноваційної діяльності".

ТЕМА 1. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ: СУТНІСТЬ, ОСНОВНА ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА ПРОБЛЕМАТИКА

1. Сутність поняття "якість"

2. Фактори, що формують та забезпечують якість

3. Система показників якості продукції

4. Основні терміни та визначення в системі управління якістю

Ключові поняття: якість, об’єкт якості, показники якості, фактори впливу на якість, продукція, послуга, клас, вимоги до якості, надійність, дефект, відповідність, управління якістю, система якості, програма якості, модель забезпечення якості, оцінювання якості, настанова з якості, загальне управління якістю, політика у сфері якості.

1. Сутність поняття "якість"

Безпосередньо поняття якості є складною категорією, яку в науковій літературі визначають по різному. Відповідно до Міжнародного Стандарту якості ISO 9000:2000:

якість – це сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його спроможності задовольняти потреби й очікування конкретного споживача.

Під об'єктом якості розуміється:

- процес - системадій, що використовує ресурси для перетворення вхідних елементів у вихідні;

- продукт (послуга) - результат процесу;

- система - об'єкт, який складається із взаємозалежних або взаємодіючих елементів.

У сучасних умовах конкурентної боротьби якість продукту є кінцевою ціллю будь-якого виробництва і визначає його цінність в очах споживача. При цьому продукт може бути чотирьох видів: речовинний продукт або готова продукція; інтелектуальний продукт; продукт переробки; послуга.

Забезпечення якості продукту, тобто наскільки він за своїми параметрами якості буде відповідати очікуванням споживача, залежить від організації робіт і якості їх виконання на етапах виробництва продукту, починаючи від проектування продукту. На цій підставі до об'єктів якості крім продукту віднесені процес і система, від якості котрих також буде залежати якість продукту.

2. Фактори, що формують та забезпечують якість

На якість продукції впливають численні фактори. Усі фактори об'єднані у групи:

- технічні,

- організаційні,

- економічні,

- суб'єктивні.

До технічних факторівналежать: конструкція, схемні рішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін.

До організаційних факторівналежать: розподіл праці і спеці­алізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок подання і здавання продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), техніч­ного обслуговування, ремонту та ін.

До економічних факторівналежать: ціна, собівартість, форми і рі­вень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та ін.

Економічні фактори водночас виконують контрольно-аналітичні і стимулюючі функції. До перших належать такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виро­бів. Найбільш стимулюючими факторами є ціна і зар­плата.

На різних етапах життєвого циклу продукції її якість залежить від різних факторів.

У процесі проектування до таких факторів відносяться: детальне маркетингове дослідження аналізованого товару, технічне й екологічне обґрунтування продукції і її експлуатаційних характеристик, використання стандартизованих деталей, скорочення витрат палива й енергії на одиницю виробу.

У процесі виробництва до факторів, що впливають на якість, відносяться: рівень технічного переозброєння й реконструкції виробництва, автоматизації й механізації процесів, ефективний вхідний контроль сировини й матеріалів.

У процесі експлуатації на якість продукції впливають фактори: дотримання режиму використання, передбаченого технічною документацією, завантаження з урахуванням номінальної потужності.

3. Система показників якості продукції

Якщо говорити про якість продукту як про його властивість, то вона вкладається в продукт у процесі його розробки й виробництва, а оцінюється при експлуатації. Тому якість продукту можна планувати при розробці, як самого продукту, так і процесу його виготовлення. Виробник у процесі виготовлення намагається відтворити продукт із запланованими значеннями параметрів якості, які називаються показниками якості.

Показники якості згруповані по наступних ознаках:

· по властивостях:

- призначення й довговічності,

- надійності,

- технологічності,

- естетичні,

- ергономічні,

- показники стандартизації,

- екологічної безпеки.

· по способу вираження:

- у натуральних одиницях,

- у вартісних одиницях,

- у безрозмірних одиницях (балах).

· по кількості властивостей:

- узагальнюючі,

- одиничні (показники призначення, надійності),

- комплексні (характеризують кілька властивостей виробу).

Показники якості закріплюються в нормативно-технічній документації (стандартах, технічних умовах, інструкціях) і є основою для формування вимог до якості об'єкта.

Визначальний показник – це показник, що є основним щодо даного виробу.

4. Основні терміни та визначення в системі управління якістю

Продукція - результат діяльності чи процесів. Вона може містити обладнання, перероблювані матеріали, програмне забезпечення чи їхні комбінації.

Послуга - наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником та споживачем і внутрішньої діяльності постачальники для задоволення потреб споживача.

Клас(ґатунок) - категорія чи розряд, надані об'єктам, які мають однакове функціональне використання, але різні вимоги до якості. Клас (ґатунок) відбиває передбачену чи визнану різницю у вимогах до якості.

Вимоги до якості - вираження певних потреб чи їх переведення у набір кількісно чи якісно установлених вимог до характеристик об'єкта для того, щоб зробити можливими їх використання та перевірку.

Під надійністю розуміється властивість продукту зберігати значення своїх параметрів якості в визначених межах, очікуваних споживачем, протягом певного (гарантованим виробником) часу й при певних (заздалегідь установлених споживачем і виробником) умовах експлуатації.

Гарантований термін службипродукту – це час безвідмовної експлуатації продукту споживачем, протягом якого продукт (з гарантією виробника) зберігає свої параметри якості, очікувані споживачем.

Дефектом називають невідповідність параметра якості продукту вимогам споживача. Дефекти продукту поділяють на внутрішні й зовнішні.

Внутрішній (прихований) дефект продукту — це дефект, що у силу недосконалості контролю якості виробництва попадає в готову продукцію, а потім — споживачу.

Зовнішній дефект — це дефект, що може бути виявлений у результаті разових вимірів параметрів якості при контролі виробництва й готової продукції.

Відповідність - виконання установлених вимог. Це визначення застосовують у стандартах на якість.

Невідповідність – невиконання установлених вимог. Це визначення охоплює відсутність одної чи декількох характеристик якості (включаючи надійність), чи елементів системи якості, чи їх відхилення від установлених вимог.

Управління якістю- напрямки виконання функції загального управління, які визначають політику, цілі і відповідальність у сфері якості, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та поліпшення якості в межах системи якості.

Система якості - сукупність елементів організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Програма якості - документ, у якому регламентовано конкретні заходи у сфері якості, ресурси і послідовність щодо конкретної продукції, проекту чи контракту.

Витрати, пов'язані з якістю - витрати, які виникають під час забезпечення і гарантування задовільної якості, а також втрати від того, що не досягнуто задовільної якості.

Модель забезпечення якості - стандартизований чи вибраний набір вимог системи якості, об'єднаних з метою задоволення потреб забезпечення якості.

Оцінювання якості - систематична перевірка того, наскільки об'єкт є придатним для задоволення встановлених вимог.

Політика у сфері якості — основні напрямки і цілі організації у сфері якості, офіційно оформлювані вищим керівництвом. Політика у сфері якості є елементом загальної політики і затверджується вищим керівництвом.

Загальне управління якістю - підхід до управління організацією, спрямований на якість, який ґрунтується на участі усіх її членів і має на меті як досягнення довготермінового успіху через задоволення і потреб споживача, так і отримання користі для членів організації і суспільства.

Настанова з якості- документ, в якому викладено політику у сфері якості і описано систему якості організації.

ТЕМА 2. МІЖНАРОДНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

1. Міжнародний досвід управління якістю

2. Вітчизняні системи управління якістю

Ключові поняття: гуртки контролю якості, система організації бездефектного виготовлення продукції й здачі її з першого пред'явлення, система бездефектної праці, система "якість, надійність, ресурс з перших виробів", комплексна система управління якістю продукції.

1. Міжнародний досвід управління якістю

Японські гуртки контролю якості. Програмою Японського Союзу вчених і інженерів було запропоновано навчання співробітників компаній статистичним методам контролю якості з метою їх залучення в роботу з поліпшення процесу управління якістю. Групи, що навчаються, одержали назву Гуртки Контролю Якості, а ініціатором створення вважають К. Ісікаву.

Гурток якості - це група працівників, наприклад, члени одної бригади, що виконують ту саму роботу, які збираються для обговорення проблем якості:

- добровільно;

- регулярно, наприклад раз у тиждень;

- у звичайний робочий час;

- під керівництвом свого менеджера;

- для ідентифікації, аналізу й рішення проблем, що відносяться до їхньої роботи;

- для вироблення рекомендацій вищому керівництву й менеджерам організації з питань поліпшення якості.

Основними цілями діяльності гуртків якості були:

- внесок у підвищення ефективності виробництва та розвиток підприємства;

- створення сприятливої атмосфери на робочих місцях на підґрунті взаєморозуміння та поваги.

- створення сприятливої обстановки для виявлення творчих здібностей працівників.

Управління якістю в США. Під час Другої світової війни у США впровадженню стандартів та поліпшенню якості продукції значною мірою сприяла воєнна промисловість. Внесок у розвиток системи забезпечення якості внесло страхування. Пізніше значного поширення набула система якості Е. Демінга.

У 70-80-х роках американські компанії зробили спробу масового впровадження гуртків якості, статистичних методів контролю, програм покращення якості, введення програм стимулювання якості праці, впровадження автоматизованих засобів контролю тощо.

Гуртки якості прижилися не у всіх компаніях. Невдалий досвід застосування гуртків якості пояснювався тім, що в їх роботу залучалися працівники низових виробничих ланок, що не мали змогу удосконалити діючу систему управління. Діяльність гуртків була орієнтована на удосконалення конкретних виробничих процесів, була відсутня атмосфера "єднання", залучення робітників складало не більше 10% працівників фірми.

Не зважаючи на те, що американська практика була певною мірою корисною, у цілому гуртки якості у США не змогли забезпечити вирішення проблем щодо підвищення ефективності управління підприємством у цілому.

Управління якістю в європейських країнах. Для європейських країн головною метою удосконалення якості було виживання у конкурентній боротьбі. Слідом за США в Англії та Німеччині було впроваджено норми та програми з якості.

Західноєвропейський стиль керування має свої особливості - утворені на фірмах робочі групи:

- створюються для рішення конкретної проблеми;

- формуються з фахівців різних відділів, що володіють знаннями у різних галузях;

- розпускаються після рішення проблеми.

Сьогодні у Німеччині та Англії значна увага приділяється контролю продукції, плануванню якості та досліджень. Але участь персоналу в управлінні якістю має обмежений характер.

2. Вітчизняні системи управління якістю

Довгі роки на вітчизняних підприємствах діяла система контролю, при якій працівники заводу практично не відповідали за якість продукції, і вся відповідальність покладалася на ВТК.

Система організації бездефектного виготовлення продукції й здачі її з першого пред'явлення (БВП).

Мета системи - створення умов виробництва, що забезпечують виготовлення робітниками продукції без відступів від технічної документації.

Суть системи БВП – строге виконання технологічних операцій.

В основу системи покладено принципи:

- 100%-й контроль якості виробів і відповідності чинної документації до подання ВТК;

- повна персональна відповідальність виконавця за якість продукції;

- зосередження уваги не тільки на факті виявлення й реєстрації браку, але й на заходах, які перешкоджають його появі;

- строге дотримання технологічної дисципліни.

Основний критерій, що використовувався для кількісної оцінки якості праці робітника, - відсоток здачі продукції з першого пред'явлення (Ктр):

Ктр = ,

(2.1)

де Кп - кількість представленої працівником продукції ОТК;

В - сума всіх відхилень продукції ОТК після виявлення першого дефекту.

Достоїнством системи БВП стало те, що вона заклала новий підхід до управління якістю на підприємствах.

Недоліки системи БВП:

- система не охоплювала стадії розробки й проектування продукції, реалізації й експлуатації:

- система мала обмежену сферу використання.

Система бездефектної праці (СБП).

Мета системи - забезпечити випуск продукції відмінної якості, високої надійності й довговічності шляхом підвищення відповідальності й стимулювання кожного працівника підприємства й виробничих колективів за результати їхньої праці.

Суть системи – високий рівень виконання операцій всіма працівниками.

Основні принципи системи СБП:

- здача продукції з першого пред'явлення;

- використання коефіцієнта якості праці;

- встановлення днів оцінки якості;

- строгий контроль за виготовленням продукції.

Відповідно до цієї системи був розроблений показник якості праці, що визначав кількісне вираження якості праці виконавців.

Достоїнством системи СБП також є новий підхід до управління якістю на підприємствах.

Недоліки системи:

- недосконалість розробленого коефіцієнта якості праці;

- спрямованість системи на управління якістю виключно на стадії виготовлення продукції.

Система "якість, надійність, ресурс з перших виробів" (ЯНАРЗПВ).

У цій системі був зроблений упор на підвищення надійності виробів за рахунок зміцнення технічної підготовки роботи КБ і технологів виробництва.

Суть системи – високий рівень конструкції й технологічної підготовки виробництва.

Мета системи - виявлення на стадії розробки продукту можливих причин появи браку й зниження надійності, а також розробки технічних заходів, що запобігають погіршенню якості із цих причин.

Принципи системи ЯНАРЗПВ:

- комплексність завдань забезпечення якості продукції;

- пошуковий характер системи;

- проведення робіт з одержання об'єктивної інформації про якість виробленої продукції;

- виявлення й усунення причин появи браку в серійному виробництві й при виробництві дослідницького зразка;

- участь підприємства-виробника в удосконалюванні конструкції продукції й підвищенні технічного рівня експлуатації;

- універсальний характер і можливість використання в різних галузях виробництва.

Перевагою системи ЯНАРЗПВ було те, що вона виходила за рамки стадії виготовлення продукції й охоплювала багато видів робіт на стадії дослідження й проектування й на стадії експлуатації.

Комплексна система управління якістю продукції (КСУЯП).

У цій системі основою управління стали стандарти підприємства, у яких регламентується проведення всіх заходів, спрямованих на підвищення якості продукції.

Суть системи – управління якістю на основі стандартів.

У даній системі управління якістю продукції здійснюється на всіх стадіях: дослідженні й проектуванні, виробництві, реалізації, експлуатації. Система КСУКП припускала:

- створення нових видів високоякісної продукції;

- збільшення в загальному випуску продукції високої якості;

- поліпшення показників якості продукції;

- своєчасне зняття, заміна або модернізація продукції другої категорії якості;

- планомірне підвищення якості роботи виконавців;

- суворе виконання вимог нормативно-технічної документації при виготовленні продукції.

Переваги системи - сприяла розвитку заводської стандартизації на підприємствах. Недоліки системи:

- була орієнтована на виробника продукції, а не на споживача;

- мала статичні вимоги;

- покладала обов'язки з розробки складних систем управління якістю тільки на рядових працівників підприємства.

ТЕМА 3. КОНЦЕПЦІЯ TQM

1. Сутність концепції TQM

2. Історія розвитку концепції TQM

Ключові поняття: концепція загального менеджменту якості TQM, індивідуальний контроль якості QC, управління якістю з використанням статистичних методів SQC, загальне управління якістю TQC, принципи Е.Демінга, цикл Демінга, "тріада якості" Д. Джурана, система "нуль дефектів" ZD, загальний контроль якості, принципи TQM.

1. Сутність концепції TQM

У другій половині ХХ сторіччя сформувалася й набула поширення самостійна наукова галузь - наука про управління якістю, в якій було розроблено концепцію загального менеджменту якості (Total Quality Management - TQM).

Термін TQM було запропоновано для опису підходу до управління організацією, відповідно до якого якість ставиться на перше місце в її діяльності. Відповідно вся робота підприємства, його структура, управління їм будується виходячи з необхідності забезпечення якості.

TQM – це підхід до управління організацією, націлений на якість, заснований на участі всіх її членів і спрямований на досягнення довгострокового успіху шляхом задоволення споживача й вигоди для всіх членів організації й суспільства.

Концепція TQM ґрунтується на таких основних елементах:

1. У процесі створення якості бере участь кожний член компанії. Ніхто не може бути усунутий від цього процесу. Успіх компанії залежить від дій кожного працівника.

2. Для компанії дуже важливо задовольнити потреби не тільки зовнішнього споживача, але й внутрішнього. В ролі внутрішнього споживача виступають підрозділи компанії. Вся компанія розглядається як система взаємовідносин постачальника і споживача.

3. Успіх компанії значною мірою залежить від визнання й оцінки її заслуг суспільством.

Ідеологія TQM ґрунтується на принципі: процесу поліпшення немає меж. Стосовно якості це відображається в прагненні підприємства до нульових дефектів, поставо точно в строк тощо.

2. Історія розвитку концепції TQM

В історії управління якістю виділяють такі історичні етапи розвитку систем управління якістю продукції: QC → SQC →TQC→ TQM.

QC (Quality Control) – індивідуальний контроль якості (70-ті роки ХІХ ст.) - є першим історичним етапом формування системи управління якістю. Нововведення полягало в тому, що якість перевірялась не на вході виробничого процесу, а на виході процесу, який йому передує за технологічним ланцюгом. Етап характеризувався перевіркою відповідності деталей встановленим стандартам за допомогою калібрів та відбракуванням невідповідних. Контроль і відбракування проводили спеціально навчені контролери.

SQC (Statistical Quality Control) – управління якістю з використанням статистичних методів (20-ті роки ХХ ст.). Основоположником є Уолтер Шухарт, який запропонував статистичне пояснення поведінки виробничого процесу в часі, що пізніше було названо контрольними картами. Контрольні карти У. Шухарта базувалися на методах статистичного дослідження та дозволили концентруватися не на виявленні браку, а на підвищенні виходу якісних виробів. У цей час набула розвитку система аудиту якості, в межах якої за допомогою контролю вибіркової партії продукції визначається рівень роботи системи забезпечення якості. На цій фазі не вдалося досягти підвищення ефективності діяльності, тому що підвищення якості супроводжувалося збільшенням витрат через впровадження заходів для попередження дефектів.

TQC (Total Quality Control) – загальне управління якістю (50-60-ті роки ХХ ст.). У ці роки спостерігається стрімкий розвиток теорії менеджменту якості завдяки науковим працям Е. Демінга, Дж. Джурана, Ф. Кросбі, Г. Тагучи, К. Ісікави, А. Фейгенбаума.

Е. Демінг запропонував 14 принципів якості:

1. Зробити постійною метою поліпшення якості продукції й послуг.

2. Прийняти нову філософію - постійно поліпшувати якість всіх систем, процесів, діяльності компанії.

3. Припинити залежність від інспекції.

4. Припинити практику укладання контрактів на основі низьких цін.

5. Постійно покращувати систему.

6. Навчати на робочому місці.

7. Заснувати "лідерство".

8. Викорінити страх.

9. Усунути бар'єри між відділами й групами персоналу.

10. Уникати порожніх гасел.

11. Виключити довільно встановлені норми.

12. Дати можливість пишатися належністю до компанії.

13. Заохочувати самовдосконалення.

14. Залучити кожного в роботу з перетворення компанії.

Контроль якості за Е.Демінгом полягає в тому, щоб виявити відхилення досягнутих показників якості від запланованих. У випадку виявлення відхилення слід знайти причину його появи. Після коректування слід перевірити відповідність скоректованих показників якості запланованим. За таким циклом, т.зв. «циклом Демінга», здійснюється управління якістю (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Цикл Демінга

Д. Джуран в цей час розробив принцип „тріад якості", що складалися з трьох процесів: планування, контроль, вдосконалення якості. Їм розроблена «спіраль якості» - позачасова просторова модель, що визначила основні стадії робіт з управління якістю, а саме: дослідження ринку, розробка проектного завдання, НДКР, визначення технічних умов; технологічна підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виготовлення інструмента, виробництво, контроль виробничого процесу, контроль продукції, випробування продукції, збут, технічне обслуговування, дослідження ринку.

Ф. Кросбі є ідеологом системи ZD («нуль дефектів»). Вивчаючі питання вартісної оцінки якості, Кросбі довів, що саме підвищення якості не вимагає великих витрат, виробнику доводиться платити не за якість, а за її відсутність.

К. Ісікава впровадив методи статистичного контролю якості та розробив діаграму „риб'ячий скелет", що відображала причинно-наслідкові зв'язки явищ в управлінні якістю. Він є автором японського варіанта комплексного управління якістю.

Таічі Охно створив систему виробництва й концепцію just in time (точно у строк), що забезпечує скорочення на складі як запасів, необхідних для виробництва сировини й вихідних матеріалів, так і готової продукції.

А. Фейгенбаум розробив принципи загального управління якістю, поставив питання взаємозумовленості рівня якості продукції та її вартості. Одним з головних його досягнень була економічна орієнтація управління якістю. А.Фейгенбаум визначив сутність поняття загального контролю якості, як системи, що дозволяє вирішувати проблему якості продукції і її цін залежно від вигоди споживачів, виробників і дистрибьютеров.

Читайте також:

1. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
2. Антикорупційні принципи
3. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
4. Б/. Принципи виборчого права.
5. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
6. Базові принципи психології спорту.
7. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
8. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
10. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
11. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови
12. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови.

Переглядів: 5391