• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Біоелектричні явища і збудження в тканинах.

1). Основні фізіологічні властивості м’язів і нервів:

- збудливість

- провідність.

М’язовій тканині властива ще і скоротливість, залозистій – виділення секрету.

Подразливість – це здатність тканини відповідати на подразнення неспецифічною реакцією.

Збудливість – це здатність тканини відповідати на подразнення специфічною реакцією і хвилеподібним поширенням імпульсів збудження.

Процес переходу тканини від відносного спокою до діяльного стану називається процесом збудження. Процесом збудження характеризується:

- підвищенням обміну речовин, поглинається більше О₂, виділяється більше менше – СО₂

o підвищується теплопродукція

o здійснюється генерація струму дії.

Гальмування – за природою це є збудження, але таке, що не відповідає функціональному стану тканини; тобто це збудження дуже сильне і не поширюється по ЦНС.

За природою збудження і гальмування однакові.

2). Класифікація подразників.

По функціональному відношенню до тканин подразники поділяються на:

· адекватні – ті, до яких організм пристосувався в процесі еволюції

· неадекватні - ті, до яких організм не пристосувався в процесі еволюції

·

Для м’яза адекватним подразником є імпульс, неадекватним – удар.

За природою:

· хімічні

· фізичні

· біологічні.

За силою:

· порогові – сила, яка викликає найменшу реакцію з боку організму;

· підпорогові – не викликають реакції з боку організму;

· надпорогові: а) оптимальні

б) максимальні

в) песимальні – не викликають реакції, вони великі за силою (ультразвук).

3). Характеристика збудливості тканини: поріг збудливості (реобаза), корисний час, хронаксія, лабільність.

Ступінь збудливості можна визначити пороговою силою подразника – реобазою, корисним часом – найменший час на протязі якого повинен діяти подразник порогової сили, щоб визвати реацію-відповідь. Чим менший корисний час тим збудливість вища.

Ступінь збудливості можна визначити хронаксією – це час, на протязі якого повинен діяти подразник в 2 порогові сили (2 реобази).

Ступінь збудливості також можна визначити враховуючи лабільність тканини.

Лабільність – це здатність тканини відповідати певним ритмом збудження на заданий ритм подразнення. Чим вища лабільність, тим вища збудливість.

Рефрактерність – це такий стан тканини, коли вона втрачає збудливість і як наслідок – не відповідає на подразнення. Період абсолютної рефрактерності характеризується тим, що збудливість відсутня, тобто дорівнює нулю; у період відносної рефрактерності збудливість починає відновлюватись .

Читайте також:

1. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
2. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
3. Асинхронний генератор з конденсаторним збудженням.
4. БІОЕЛЕКТРИЧНІ ПОТЕНЦІАЛИ
5. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.
6. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
7. Вивчення взаємозв’язків правопорушень з іншими соціальними явищами
8. Види взаємозв'язків між явищами
9. Властивості м’язового волокна. Механізми утворення та передачі збудження, скорочення скелетних м’язів.
10. Геологічні небезпечні явища
11. Геологічні небезпечні явища

Переглядів: 2092