• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.

План.

Тема 2. Фізіологія збудливих тканин.

1. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт

речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.

2. Поняття про збудливість. Рефрактерність. Лабільність.

3. Нейрон. Нейроглія. Класифікація нейронів. Синаптичні контакти в

центральній нервовій системі. Механізм синаптичної передачі імпульсів.

4. Поняття про гальмування в центральній нервовій системі. Види та

механізми гальмування. Класифікація рефлексів. Види рефлекторних дуг.

5. Нервові центри, їх властивості. Принципи координації рефлекторних

процесів.

6. Фізіологія окремих відділів центральної нервової системи. Провідні шляхи

спинного та головного мозку. Асиметрія мозку. Електроенцифалографія.

Подразливість — одна із основних властивостей кожної клітини організму. Завдяки цій властивості організм реагує на дію зовнішнього чи внутрішнього середовища збудженням, тобто переходить із стану фізіологічного спокою в діяльний стан. Процеси, що протікають у клітинах при збудженні, характеризуються сукупністю хімічних, структурних, температур­них, функціональних та електричних змін.

Електричні зміни, або електричні імпульси, є однією з найбільш характерних ознак збудження, вони мають ще назву біоелектрич­них явищ. Біоелектричні явища, що спостерігаються в нервових структурах, одержали назву нервових імпульсів, завдяки яким нервові клітини включають в дію ефектори — м'язи, залози. Нер­вові імпульси є тією «мовою мозку», на якій він виконує всі свої функції — сприйняття інформації, аналіз її, зберігання і синтез.

Здатність клітин сприймати подразнення і переходити із стану спокою в діяльний стан зумовлюється будовою і властивостями клітинної мембрани.

Структура і властивості клітинних мембран.Клітини кожної тканини організму оточені осмотично-активною мембраною, або плазматичною мембраною. Під електронним мікроскопом вона має простий вигляд. Загальна її товщина 7,5 ... 18 нм. У відповідності з сучасними уявленнями, мембрана складається з трьох шарів (рис. 1): біомолекулярного шару ліпідів, який розташований між двома шарами білків. Мембрана має отвори, канали діаметром 0,7…0,8 нм. Існує думка, що ці канали несуть електричний заряд і що саме це дозволяє вибірково пропускати одні іони в клітину і затримувати інші.

Рис. 1. Схема молекулярної структури мембрани (за Робертсоном). Показано бімолекулярний ліпідний шар (кру­жками позначено полярні групи фосфаліпідів) і два неліпідних монослої: зовнішній — мукополіцукридний, внутрішній — білковий.

З функціональної точки зору мембрана не тільки перетинка, значення якої обмежується механічною функцією — наданням певної форми цитоплазмі. Вона є надзвичайно важливим утворен­ням живої клітини і виконує багато функцій. Клітинна мембрана вибірково регулює надходження молекул та іонів їв клітину і з неї, їх кількісний і якісний склад, тобто «вирішує», які саме молекули необхідно пропустити всередину клітин, а які необхідно залишити за її межами, які молекули необхідно залишити в клітині, а які видалити з неї.

Крім зовнішньої плазматичної мембрани є внутрішні мембрани, які розподіляють клітину на «засіки». Це дозволяє накопичувати в окремих ділянках клітини одні речовини і не впускати туди ін­ші. Таким чином, завдяки мембранам виникає морфологічна осно­ва для внутрішнього клітинного розподілу біохімічних реакцій. Цитоплазматичні мембрани виконують функцію насоса, який нака­чує в клітину або викачує з неї фізіологічно активні іони. Клітин­на мембрана має особливі каталітично активні ділянки, а також механізми, які за рахунок енергії АТФ виконують осмотичну ро­боту проти градієнта концентрації. На мембранах мітохондрій і ін­ших органоїдів проходять процеси перетворення енергії і біосин­тезу. Нарешті, мембрана — надчутливий сприймач і перетворювач світлових, звукових, механічних, хімічних сигналів зовнішнього світу в специфічну активність клітин — електричні явища.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
3. IV. Запасні речовини
4. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
5. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
6. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
7. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
8. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
9. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
10. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
11. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
12. Аварії і катастрофи на транспорті.

Переглядів: 2744