Додаткові методичні прийоми вивчення вищої нервової діяльності.

Капсули Марея, 3- важіль для реєстрації руху повіки, 4- пристрій для подачі повітряного потоку в око, 5- метроном.

Специфічні особливості умовно-умовних рефлексів характеризуються переважно тим, що в процесі їх формування і здійснення провідна роль належить (мовно-руховій системі людини. Досліджувані реагують на умовний подразник перш за все відповідно до власного розуміння завдання, що стоїть перед ними, і виникаючої у зв'язку з цим самоінструкції. Оскільки рухи піддослідної людини повністю підлягають вольовому контролю, активна установка випробовуваного зразу ж реалізується у дії. Тому швидкість формування умовно-умовного рефлексу визначається головним чином швидкістю усвідомлення сигнального значення умовного подразника і характером автоінструкції, а раптова поява умовного рефлексу пояснюється тим, що випробовуваний свідомо починає реагувати на умовний подразник. Після великого числа поєднань умовний рефлекс автоматизується, звільняється від вольового контролю і може повністю (або частково) не усвідомлюватися випробовуваним.

Розроблені також різні методичні прийоми вивчення властивих тільки людині мовнорухових імовних умовних реакцій, а також взаємодії першої і

другої сигнальних систем дійсності, тобто реакцій на наочні і словесні подразники зовнішнього середовища.

І. П. Павловнаполягав на об'єктивному вивченні вищої нервової діяльності тварин. Тому розроблені їм і його послідовниками методики вивчення умовних рефлексів дозволяють проводити важливі і складні експерименти з точною кількісною реєстрацією основних параметрів поведінкових реакцій.

Проте вивчення поведінки тварин в лабораторних умовах має і свої недоліки, оскільки деякі з особливостей середовища відтворити в експерименті неможливо або дуже важко. Це, наприклад, групове життя тварин. Але в лабораторії нелегко вивчати і простіші навики тварин, порівнювати особливості індивідуально-пристосувальних реакцій. По методиці І. П. Павлова вироблення умовних рефлексів вимагає десятків, а то і сотень поєднань умовного і безумовного подразників. Тим часом в природі у тварин утворюється необхідна навичка за лічене число спроб, оскільки інакше їм би не вижити в обстановці, де кожна помилка може загрожувати загибеллю.

Ще важче вивчати в лабораторії складні форми поведінки, навіть якщо тваринам надана відносна свобода у великих вольєрах.

Тому метод спостереженняза поведінковими реакціями тварин є фактично першим методом дослідження вищої нервової діяльності.

Одним з найперших підходів до вивчення діяльності головного мозку є також клінічний метод, суть якого зводиться до аналізу симптомів хвороби і вивчення змін, що знаходяться в мозку людини після його смерті. У дослідах на тваринах велике значення в цьому значенні мають експериментально викликані функціональні порушення вищої нервової діяльності (неврози).

Метод виключення діяльності різних структур головного мозку полягає в хірургічному (екстірпація) або функціональному (без пошкодження) виключенні певних ділянок мозку (наприклад, оборотне холодове виключення кори або метод кіркової депресії, що розповсюджується). Перевагою такого функціонального виключення є відновлення нормальної роботи мозку після припинення дії вказаних чинників. Руйнування (електрокоагуляція) різних локальних ділянок кори або підкіркових структур за допомогою електродів, що вводяться в мозок, виробляється згідно спеціально розроблених стереотаксичних карт мозку. Всі вказані дії дозволяють судити про функції вимкнених структур.

Метод подразнення(електричним струмом або хімічними речовинами) дає можливість досліджувати вплив зміни діяльності різних мозкових утворень на функціонування цілісного мозку при здійсненні поведінкових реакцій або розумових процесів (у людини). Для подразнення використовуються такі, що не поляризуються металеві або скляні електроди, що імплантуються в мозок, а також мікроканюлі (рис. 9). Одним з варіантів цього методу є самоподразнення мозку через імплантовані в різні ділянки лімбічної

системи мозку електроди. Самоподразнення мозку у тварин (і людей) можна

викликати за допомогою імплантації електродів в так звані «зони задоволення» гіпоталамуса або мигдалики (Дж. Олдс). Електрофізіологічний методзв'язує особливості електричних потенціалів, що виникають в мозку при активізації нервових клітин, з поведінковими реакціями організму, тобто дозволяє спостерігати, наприклад, безпосередні прояви діяльності нейронів в процесі утворення і зміцнення умовного рефлексу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості дослідження ВНД у людини.	\|	Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.