IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.

І так тема уроку: «Техніка». На сьогоднішньому уроці ми розглянемо види електрифікованих знарядь праці, їх переваги у порівнянні з ручними і механічними знаряддями праці; токарний верстат для обробки деревини СТД -120М; його призначення та будову, кінематичну схема верстата; прийоми керування верстатом; технологічні пристрої для верстата, їх призначення; правила безпечної роботи на верстаті. Продовжимо знайомитись зі змістом праці столяра при використанні електрифікованих знарядь праці та верстатника деревообробних верстатів при використанні токарного верстата з обробки деревини.

План:

1. Електрифіковані знаряддя праці, їх переваги.

2. Будова електроприводу (на прикладі токарного верстата СТД – 120М).

3. Токарний верстат для обробки деревини СТД – 120М: призначення та будова, кінематична схема.

4. Технологічні пристрої для верстата.

5. Зміст праці столяра при використанні електрифікованих знарядь праці та верстатника деревообробних верстатів при використанні токарного верстата з обробки деревини.

1. Електрифіковані знаряддя праці: Розповідь з демонстрацією. Щоб полегшити технологію виготовлення виробів, поліпшити їх якість та здешевити вартість, люди сконструювали різноманітні механізовані знаряддя праці. Широкого використання в побуті та на промислових підприємствах набули електрифіковані знаряддя праці: електричні пилки, дрилі, лобзики, шліфувальні та полірувальні машини, електричні рубанки та ін. Завдяки тому, що електрифіковані інструменти легкі й портативні, їх часто застосовують при виконанні різноманітних технологічних операцій.

Під запис: До електрифікованих нарядь праці відносяться: шліфувальні машини, полірувальні машини, дискові пили, електролобзики, електродрилі, фрезерні станки, електрорубанки та ін.

Під час розповіді користуюся презентацією МП.1 та показую натуральний електрифікований інструмент учням.

Шліфувальні машини призначені для шліфування поверхонь металу, деревини, пластичних мас.

Полірування металевих та дерев'яних поверхонь виконують полірувальними машинами.

Дисковими електропилками розпилюють заготовки з деревини, фанери, ДВП, ДСП та інших деревинних матеріалів.

Електричний лобзик слугує для випилювання складних криволінійних контурів.

За допомогою електричної свердлильної машини (дриля) свердлять отвори в деталях з деревини, металу, пластичних мас тощо.

Перед виконанням технологічних операцій електрифікованими знаряддями праці насамперед необхідно ознайомитися з інструкціями до інструментів, визначити їх призначення, особливості користування, безпечні прийоми роботи. З метою економного споживання електричної енергії не рекомендується залишати ввімкненими в електричну мережу інструменти після припинення виконання технологічних операцій. Також рекомендується працювати в оптимальному для інструмента режимі. Так якщо інструмент буде працювати практично на холостому ході, то споживання електроенергії буде великим.

Електрифіковані інструменти повинні володіти такими функціями: портативність, невеликі габарити.

Під портативністю розуміють зручність для перенесення з місця на місце, невеликі за габаритними розмірами, не громіздкі.

Габаритні розміри – відстань між крайніми точками приладу.

Електрифіковані знаряддя праці – є знаряддями праці столяра. У сучасних умовах столяр використовує у своїй роботі дуже великий арсенал різноманітних електрифікованих інструментів. Деякі з них ми з Вами розглянули сьогодні. Від того, як він буде знати їх будову, залежить швидкість і якість налагоджування інструментів, це у свою чергу збільшить продуктивність праці та якість продукції. А також при їх використанні столяр повинен бути уважним і обережним, так як його може вразити електричний струм. Столяр має завжди пам’ятати, як необхідно готувати до роботи та використовувати правильно електроінструмент (демонстрація фрагменту ВФ1 “Столяр” та плакату П6 “Cтоляр”).

2. Електричний привід. Розповідь про основні частини кожного електрифікованого інструменту. Основою кожного електрифікованого інструменту є двигун. У розвинених технологічних машинах, які складаються з трьох основних частин, першою є двигун. – А які ще дві частини складають розвинену технологічну машину? – Це передаточний механізм і робочий орган. (необхідна відповідь учнів). Двигуном у верстаті СТД – 120М є електричний двигун. Він перетворює електричний трьохфазний струм в механічний обертовий рух валу двигуна. Вал, разом із закріпленим на ньому двохступінчатим шківом, починає обертатися і через клинопасову передачу передає обертовий рух на двохступінчатий шків шпинделя.

Під час розповіді демонструю МП.3 та натуральний деревообробний верстат СТД-120 М.

3. Токарний верстат для обробки деревини СТД – 120М.Розповідь з демонстрацією. Перші відомості про механічну обробку виробів з деревини відносять до 212 р. до н. є. Токарний верстат тих часів приводився в рух за допомогою лучка. Приблизно у І ст. н. є. вдосконалений токарний верстат став приводитися в рух педаллю з важелем. На початку XIX ст. було сконструйовано верстат, механізми якого приводилися в рух за допомогою спеціального двигуна, спочатку теплового, а потім електричного. Вдосконаленим варіантом цього верстата нині є шкільний верстат з обробки деревини СТД-120М. Букви і цифри означають: С - верстат (від російського слова «станок»); Т - токарний; Д - для обробки деревини; число 120 – відстань у міліметрах від осі шпинделя до напрямних станини. Буква М означає модернізацію верстата, його зміну.

На токарних верстатах з обробки деревини виготовляють деталі та вироби, які мають циліндричну, конічну або фасонну форму оброблюваної поверхні.

Під запис: Токарний верстат СТД-120М, відповідно до будови розвиненої технологічної машини, складається з таких основних частин та вузлів: І – електродвигун, 3-хфазний, змінного струму; ІІ – передаточний механізм: клинопасова передача обертового руху від електродвигуна до валу передньої бабки, яка складається з двох ступінчатих шківів та клинового пасу; ІІІ – робочий орган верстата: передня бабка і задня бабка, в які встановлюються різноманітні пристрої для утримування заготовки, підручник, органи керування верстатом. І всі ці частини верстата встановлюються на станину,

Під час розповіді використовую презентацію МП.3 «Будова СТД – 120М» та сам верстат.

Станина відлита з чавуну і є основою, на якій монтуються складальні одиниці (вузли) верстата. Вона встановлена на платформі 13. Зліва на станині закріплена передня бабка. Вздовж напрямних станини можна переміщувати і закріплювати (фіксувати) в потрібному положенні задню бабку і підручник.

Для пуску та зупинки верстата на передній бабці розміщено кнопковий пульт керування 4.

Підручник – це опора для різального інструмента під час роботи. Він складається з опорної лінійки 1, що кріпиться на сталевому циліндрі 2, каретки 4, фіксатора опорної лінійки 3 та фіксатора каретки 5.

Каретку підручника виставляють у потрібному положенні і закріплюють на напрямних станини за допомогою фіксатора 5. Опорну лінійку виставляють по висоті і під певним кутом та закріплюють за фіксатором опорної лінійки 3.

Під час розповіді демонструю презентацію МП.4 «Будова передньої бабки» та показую його розміщення на верстаті.

Передня бабка призначена для встановлення і кріплення заготовки та передавання їй обертального руху. Вона складається з корпусу 1, в якому на двох підшипниках 7 і 9 установлено шпиндель 8. Шпиндель має вигляд фасонного вала, на правому кінці якого нарізана різьба для нагвинчування патрона, планшайби та інших спеціальних пристроїв для кріплення заготовок. На лівому кінці шпинделя кріпиться двоступінчастий шків 2, який отримує рух за допомогою клинопасової передачі від електродвигуна.

Під час розповіді демонструю презентацію МП.5 «Будова задньої бабки» та показую її на верстаті.

Задня бабка слугує опорою для довгих заготовок під час обробки, підтримуючи їх заднім центром 3, та для кріплення в ній свердлильного патрона, свердла й інших інструментів для обробки отворів. Корпус 1 задньої бабки пересувається вздовж напрямних станини. Залежно від довжини заготовки корпус закріплюється на станині за допомогою пластини 12 і болта з гайкою 13. У корпус задньої бабки вмонтовано піноль 4. З одного боку піноль має конусний отвір, у який вставляється задній центр 3. З другого боку запресована втулка 7 з внутрішньою різьбою. Піноль вільно пересувається в отворі верхньої частини корпусу. Обертанню пінолю навколо своєї осі запобігає установочний гвинт 2, який входить у паз на зовнішній поверхні пінолю. У різьбову втулку 7 входить гвинт 8 пінолю, на другому кінці якого на шпонці насаджено маховик 10, закріплений гайкою. Обертаючись за допомогою маховика навколо своєї осі, гвинт через різьбову втулку пересуває піноль. Фіксація пінолю в потрібному положенні здійснюється рукояткою фіксатора 5. Для змащування пінолю і гвинтового механізму в корпусі бабки є маслопровідні отвори 6.

Давайте пригадаємо, для чого призначена кінематична схема? (відповідь учнів: - Кінематична схема – це умовне зображення основних механізмів та вузлів верстата). А як на кінематичній схемі позначається вал? (- пряма лінія). Двигун? (- коло в якому написано букву М). Шків? (- прямокутник, в середині якого перехрещуються дві лінії, що показують жорстке закріплення шківа).

Демонструю кінематичну схему токарного верстата СТД – 120М на плакаті П2 і по ньому пояснюю принцип його дії. Двигун (позначено на схемі літерою М) обертає вал, на якому жорстко закріплений двохступінчатий шків. В своє чергу шків через клинопасову передачу передає обертальний рух на двохступінчатий шків, який жорстко закріплений на шпинделі. Шків обертається разом із шпинделем та обертає технологічний пристрій, який закріплений на шпинделі. У свою чергу пристрій обертає заготовку. Ось так відбувається передача руху від двигуна до заготовки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів – 1 хв.	\|	Технологічні пристрої для верстата.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.054 сек.