Класифікація безробіття.

Безробіття класифікують по видах:

1. Фрикційне безробіття. Воно спричинене постійним рухом населення з одного регіону до іншого, від професії до професії, а також зміною етапів життя (навчання, робота, народження і догляд за дитиною, для жінок, пенсія). Фрикційне безробіття існує навіть при повній зайнятості.

2. Циклічне безробіття спричинене загальним низьким попитом на робочу силу в усіх галузях, сферах, регіонах. Це безробіття викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних, або сукупних витрат. Його наявність свідчить про погіршення стану ринку робочої сили.

3. Структурне безробіття має місце у випадку, коли попит і пропозиція на робочу силу не співпадають, коли під впливом НТП відбувається структурна перебудова економіки.

4. Технологічне безробіття виникає там, де використовуються комп'ютерні технології.

5. Приховане безробіття – мова йде про людей, які змушені працювати впродовж неповного робочого дня, або один-два дні на тиждень.

6. Різновидом прихованого безробіття є часткове – що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємства і відповідне скорочення виробництва.

Також виокремлюють:

7. Добровільне безробіття – 1) виникає при звільненні працівника за власним бажанням; 2) частина робочої сили не бажає працювати за ту ставку заробітної плати, яка визначається попитом і пропозицією в умовах вільного ринку праці, або гнучкої заробітної плати.

8. Недобровільне безробіття – виникає за умов жорстокої заробітної плати.

9. Вимушене безробіття – виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал.

10.Сезонне безробіття – породжене коливаннями у попиті на працю.

11.Останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, за якої оплачувану роботу мають менш як 100% працездатних. Інакше кажучи, в разі повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень безробіття називають нормальним, або природним.

Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття й зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого валового національного продукту від потенційного зробив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсоткових пункти приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один відсотковий пункт. Аналогічно, кожне додаткове скорочення темнів приросту ВНП на два відсоткових пункти спричинює зростання норми безробіття на один процентний пункт.

Закон Оукена дає змогу визначити рівень нормального безробіття, що як встановлено, підвищується внаслідок розвитку ринкової економіки. Так, для 60-х років природний рівень безробіття в США визначався в 4 %, а для 80-х – 6 – 7% (Экономические науки. – 1990. – № 4. – С. 105). В інших країнах він може бути нижчим через менші масштаби і мобільність ринку праці.

Із закону Оукена випливає, що по-перше, певний приріст ВНП потрібний для того, щоб не дати збільшитись нормі безробіття. Чисельність робочої сили кожного року зростає, а її використання стає при цьому більш продуктивним. З цих причин від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВНП має спрямовуватися на створення нових робочих місць, здатних стримувати безробіття на колишньому рівні. По-друге, більш швидкий приріст ВНП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів зростання збільшує кількість безробітних. Якщо темпи приросту ВНП збільшуються, наприклад, з 3 до 5%, чисельність безробітних знижується приблизно на один
відсотковий пункт.

12.Зважаючи на те, що економічні, моральні й соціальні втрати від безробіття величезні, уряди всіх країн докладають зусиль, щоб досягти зниження рівня безробіття нижче природного, або нормального. Тому вводиться ще одне поняття “оптимального безробіття”, що означає безробіття, рівень якого нижче природного.

Форми безробіття можуть бути відкритими або прихованими. Відкриті форми передбачають чітко виражену наявність незайнятих працездатних людей, приховані — формальну зайнятість працівника. Класифікацію відкритих і прихованих форм безробіття подано на рис. 6.1.

Розглянемо перший блок відкритого безробіття. Залежно від його природного рівня розрізняють такі форми:

− фрикційне безробіття — пов’язане з переміщенням осіб з однієї роботи на іншу, з однієї місцевості — до іншої в пошуці підходящої роботи;

− структурне безробіття — виникає в результаті структурних зрушень в економіці, які впливають на структуру сукупного попиту на робочу силу: на одні професії попит підвищується, на інші — падає;

− циклічне безробіття — виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.

Рис. 6. 1 - Класифікація форм безробіття

До цього блоку належить також сезонне безробіття, котре спричинене існуванням виробництв, для яких характерні різкі коливання попиту на працю, що він задається ритмом виробництва (будівництво, сільське господарство тощо) та «сезонним» припливом випускників навчальних закладів.

Другий блок пов’язаний з охопленням сегментів на ринку праці. Тут безробіття поділяють на такі види:

− економічне — зумовлене коливанням ринкової кон’юнктури;

− технологічне — результат модернізації виробництва, впровадження працеощадних технологій;

− молодіжне — викликане дискримінацією молоді на ринку праці;

− конверсійне — визначається скороченням чисельності армії та зайнятих у галузях військового комплексу;

− жіноче та ін.

Третій блок — залежно від ступеня охоплення території.
У ньому безробіття поділено на такі групи:

− абсолютне — коли робочих місць менше, ніж працездатного населення. Воно має назву «перенаселення»;

− відносне — коли в одному місці спостерігається надмір робочої сили, а в іншому — її дефіцит, тобто невідповідність робочих місць і робочої сили за структурою.

У наступному блоці розглянемо форми безробіття за його тривалістю, тобто залежно від строку перебування людини без роботи.

Проте розглянуті форми відкритого безробіття досить умовні, і в реальному житті їх розмежувати складно.

Окремо зупинімося на прихованому безробітті, яке виявляється в таких формах:

а) вимушена неповна зайнятість — людина працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень, маючи бажання працювати більше;

б) кваліфікаційна — людина працює не за своїм рівнем майстерності, розрядом, спеціальністю;

в) функціональна — якщо працівник, навіть зарахований на певну посаду за фахом і зайнятий цілий робочий день, не виконує своїх обов’язків, а лише присутній на робочому місці.

Спільним для всіх перелічених форм безробіття є низька ефективність використання робочої сили.

Відзначимо загальні риси прихованого безробіття (за термінологією МОП — вимушена неповна зайнятість):

1. неповний робочий день (тиждень) для робітника, який бажає працювати більше;

2. недостатність доходу за нормальної тривалості робочого тижня;

3. виконання робіт, які потребують нижчої кваліфікації працівника;

4. підприємство, на якому працює людина, має низьку продуктивність праці. Чисельність осіб, які фактично перебували в стані прихованого безробіття (з урахуванням тривалості робочого періоду), становила в 1999 р. в Україні 1669,4 тис. осіб (рівень прихованого безробіття дорівнював 7,8 % населення працездатного віку).

Отже, безробіття — це складне, багатопланове явище, яке має безліч форм та виявів і на яке впливає багато об’єктивних та суб’єктивних чинників.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття безробіття.	\|	Оцінка безробіття.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.