1. Змішана економіка – це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивного ладу.
Ідеї змішаної економіки виникли ще у ХІХ ст. основою їх появи була життєва необхідність розв’язання соціальних проблем, які могла вирішити лише держава.
Родоначальником теорії змішаної економіки був А.Вагнер, який розглядав існування функціонуючого народного господарства як поєднання трьох господарських систем:
1. приватногосподарської, що прагне до отримання найбільшого прибутку;
2. суспільно-господарської (державне господарство), що керується принципом загальної користі;
3. благодійницької, що функціонує з альтруїстичних намірів.
Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала у працях американських економістів, зокрема, С.Чейза, Дж.М.Кейнса, Е.Хансена, П.Самуельсона та ін. Близька за своїм змістом до цієї теорії і теорія "соціального ринкового господарства" (П.Ерхард, В.Ойкен).
Системоутворюючими складовими змішаної економіки є:
· високий економічний потенціал суспільства, забезпечення на його основі загального добробуту населення;
· раціональне поєднання державного регулювання з ринковим саморегулюванням.
Основні причини виникнення змішаної економіки
1. Недосконалість і негативні соціально-економічні наслідки ринкової системи саморегулювання (безробіття, бідність, соціальна нерівність, економічні кризи).
2. Зростання монополізації виробництва, капіталу і ринку, що порушує відносини економічної свободи і вільної конкуренції, еквівалентного обміну.
3. Зростання суспільних потреб у товарах і послугах колективного користування (оборона, транспорт, освіта, зв’язок), виробництво яких не стимулює ринковий механізм.
4. Необхідність збереження невідтворюваних ресурсів захисту навколишнього середовища, раціонального використання загальнолюдських ресурсів.
5. Необхідність перерозподілу доходів з метою задоволення соціальних потреб і соціального захисту населення.
6. Розвиток колективних і державної форм власності, які містять у собі формальний засіб, матеріальні умови розвитку нових укладів.