Політичний рух в умовах радянської влади був неможливий, через жорстокий контроль з боку партійних органів держбезпеки. Для досягнення ідейно-політичної єдності було розгорнуто безпрецедентний терор в суспільстві і навіть в самій комуністичній партії. Під час перебудови, інтелігенція не спромоглась на створення загальносоюзної
політичної організації яка стала б в опозицію до КПРС і яка б змогла перебрати владу з рук комуністів. З 1987/88 р. в республіках було створено місцеві національні політичні організації, спочатку у вигляді т.зв. "народних фронтів", а потім і партій. Ці організації проголосили своєю метою більший суверенітет республік, а згодом і їх вихід з СРСР.