Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12 - першій половині 14ст
Г-В князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздр. Русі. Роман Мстиславович. Данило Галицький. У 1097р. Галицька земля відокремилася від Києва. тут укріпилися правнуки Ярослава Мудрого, князі Ростиславичі - Василько, Володар і Рюрик, які перемогли князів-супрників "на Рожні полі" та угорців під Перемишлем у 1099р. З великою енергією вони налагоджували внутрішню організацію та оборону свого князівства, підтримували союзницькі зв*язки з Володимиром Мономахом, але водночас отстоювали незалежність від Києва. після смерті братів Ростиславичів син Володаря Володимирко (1124-1152рр) об*єднав Галицьку землю, розширив межі князівства на сході (по Дністру, Пруту й Серету) уклав союзні угоди з Візантією та Юрієм Долгоруким, вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, яке постійно загрожувало Галицькому князівству; спираючись на підстримку Юрія Суздальского, поклав край намірам київського князя Ізяслава поновити залежність Галичини від Києва. Отже Володимирко був видатним державним діячем, "збирачем" Галицької землі.
Найвищої могутності Галицьке князівство досягло за князюввання сина Володимирка Ярослава Осмомисла (1152-1187). За тогочасним літописом, Ярослав був "шановний в усіх землях"; автор "Слова о полку Ігоревім" так характеризував галицького князя: він "сидить високо на своїм золотокованім престолі, підмерши гори Угорські своїми залізними полками - заступив дорогу королеві, зачинив Дунаєві ворота". Посилювало позиції Ярослава й те, що після несподіваної смерти свобо батька він перейняв Галичину неподіленою на уділи.
Боротьба проти м-т навали. Наприкінці 12ст у степах Центральної Азії утворилася могутня військово- феодальна Монгольська держава. В 1206р. хан Темучин (Чінгіч-хан) був проголошений ханом всієї Монголії й розпочав відтоді здійснювати широку завойовницьку політику. В 1221р. він завоював Середню Азію та Хорезм. У другій половині 12 - першій половині 13ст. тривав розвиток архітектури, художнього ремесла, живопису Давньой Русі. В окремих замлях головні міста забудовуються оборонними та культовими спорудами, нерідко виконаними у традиціях місцевої народної архитектури. їх спорудженнями керували досвідчені будівничі. Літопис повідомляє, наприклад, що міські укріплення на Волині зводив "муж хитрий" Олекса. протягом 12-13ст велике кам*яне будівництво здійснювалося в Галичині. Зведено кам*яний князівський палац, Успенський собор (1157), церкву пантелеймона (1200) та ін.