Велика Вітчизняна війна СРСР.

Вересня німці напали на Польщу і почалась ІІ світова війна.

Питання 21 Україна в роки 2 світової війни.

23 серпня 1939 – «пакт Молотова – Ріббентропа» (угода про ненапад на 10 років, про союз і таємний протокол про розподіл сфер впливу – Сталін забрав собі Західну Україну та Білорусію, Прибалтику і Фінляндію; Гітлеру віддали всю Європу).

17 вересня радянські війська перейшли польський кордон і захопили західну Україну та Білорусію. 22 вересня було розмежовано кордони, а 28 вересня підписано радянсько-німецький договір про дружбу і кордони (Гітлеру віддали українські землі – Лемківщину, Підляшшя, Посяння, Холмщину – 1.2 млн українців). 23 червня 1940 – ультиматум СРСР Румунії про повернення Буковини та Бессарабії (під тиском Гітлера це було зроблено і була утворена Молдавія). Таким чином українські землі у 1940 було об’єднано і населення збільшилось на 9 млн. Історики по різному оцінюють даний факт – «приєднання»,»об’єднання»,»загарбання»,»інкорпорація»,»анексія», але незаперечним є той факт, що нарешті всі українські землі було об’єднано у єдиній державі СРСР і між ними почались взаємовідносини, спілкування, дружба та інше. На цих територіях почались радянські перетворення – індустріалізація, колективізація, культурні процеси, репресії та інше (позитивним було наділення селян землею, робітники отримують роботу, але негативним було нищення всього українського). Ліквідували українські партії, закрили «Просвіти», закрили Наукове Товариство Шевченка; придушують церкву; до Сибіру вивезли понад 1.2 млн українців, ущімлюється мова, освіта та культура.

22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР згідно плану «Барбаросса» (удар у 3-х напрямах – Південь – на Київ, Північ – на Ленінград, центр – на Москву; війна за один місяць – розгромити армію СРСР і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань). За три тижні німці пройшли на 600 км у глиб нашої території на ширині у 3000 км, розгромили 75% наших військ. Причини поразок армії СРСР : 1. Німеччина готова краще за СРСР – на німців працює 11 країн Європи, її потенціал у 2 рази переважає СРСР, вона використала зброю і спорядження 190 розгромлених нею дивізій (французьких, норвезьких, чехословацьких). 80% літаків і 50% танків СРСР були застарілих зразків. 2. Міжнародна ізоляція СРСР – тримали проти Японії 1 млн і проти Туреччини 200.000 солдатів. 3. Масові репресії – охопили понад 5 млн військових (знищено 100% вищого і середнього, а також 80% нижчого керівництва). 4. Прорахунки воєнного керівництваСРСР – Сталін отримав 85 попереджень про війну з точним планом нападу, але не повірив. 5. Перевага першого удару – у німців на кордоні було понад 5 млн армія, а у СРСРП 2.7 млн. (50% танків і 80% літаків СРСР були знищені на стоянках і аеродромах, не маючи палива). Український напрям був головним у планах німців – захопити могутній економічний потенціал України і використати його для себе; підірвати потенціал СРСР; нейтралізувати КРИМ і об’єднатись з турками; підняти бойовий дух своєї армії; мати плацдарм для удару по Москві. Але план «блискавичної війни» провалився вже на кордоні – прикордонники багатьох застав трималися з перевагою ворога у 50-100 разів (Брестська фортеця, Рава-Руська, Перемишль). Київська битва – тривала понад 3 місяці, хоча Кирпонос за планом мав обороняти місто всього 15 днів – відбудували укріплення, в ополчення записалось біля 300.000. 11 вересня Сталін заборонив відступати, а 15 вересня спочатку в оточення а потім у полон попало 600.000 солдат і офіцерів (весь штаб Кирпоноса загинув, а він сам застрелився). Оборона Одеси тривала 73 дні – тут тримали армію німців та румунів в 1 млн. Осінню 1941 у Японії змінився кабінет і вона заявила, що не буде воювати проти СРСР – Сталін наказав перекинути Сибірську армію (1 млн) під Москву. 5 грудня перші сибіряки з’явились під Москвою і почався наступ – німців відкинули на 200-300 км. Сталін наказав наступати в Криму, під Ленінградом і Харковом – всі наступи провалились і німці захопили Україну (почалась 900 – денна облога Ленінграда, здали Севастополь після 8 місяців оборони).

Ще з 1918 року німці мріють загарбати Україну (при Скоропадському) – ідея міністра східних територій Розенберга полягала у створенні «буферної держави Україна» на основі ОУН і під протекторатом німців використати її у боротьбі проти Сталіна ( у 1939 підписано угоду з ОУН та Карпатською Січчу про спільну боротьбу проти СРСР). Але вже у 1940 році опонентом Розенберга став Геринг (на основі «зеленої папки» Геринга створено «план Ост» - освоєння захоплених східних територій). «Ост» передбачав – пограбування українських територій економічно і забезпечення армії та Німеччини продуктами, спорядженням і сировиною; винищення на Україні партійно-радянського активу, євреїв і циган, опозиції; знищення народу України – лишити 5 млн у віці 20-40 років (2.5 млн вивезти до Німеччини як рабів, а стільки ж лишити рабами в Україні); Україну заселити німецькими колоністами (45.000 їх у 1944 вже жили на території України, а 2.5 млн українців таки були вивезені до рейху). Фашистський режим в Україні - захоплену українську територію розчленували : 1. Закарпаття віддали угорцям; 2. Південь України з Одесою – Румунії; 3. Західна Україна і Польща склали Краківське генерал-губернаторство; 4. Центр України став «рейхскомісаріатом Україна» (столиця Ровно); 5. Східні українські землі перейшли до військового командування. «Рейхскомісаріатом» керував Еріх Кох (його називали німецьким Сталіним) – він дуже ретельно виконував «план Ост». До 1944 року німці вивезли з України понад 100 млн тон різного добра, використавши при цьому 1.5 млн вагонів та іншої техніки. Було введено загальну трудову повинність і працювати по 12-16 годин на добу мало все населення України віком від 14 до 65 років – всі хто виступав проти режиму піддавались жорстокому терору. У Києві (Бабин Яр) розстріляно біля 200.000 євреїв та інших, Рівне, Вінниця, Харків, Полтава – по 100.000, знищено повністю Обухів ку та багато інших сіл. 7 грудня 1941 – наказ Гітлера «Ніч і туман» - на Україні утворено 50 гетто, 200 концтаборів і «фабрик смерті» (№ 325, «Цитадель» і особливо Янівський – тут створили «Танго смерті» і знищили понад 200.000). За даними американських істориків (Т.Гунчак і О.Субтельний) населення України за війну скоротилось майже на 15 млн.

Така ситуація приводить до утворення РУХУ ОПОРУ проти фашистів, який мав дві течії (Партизани та ОУН-УПА). Спочатку партизанський рух був слабким (до нього не готувались; не було кадрів та баз; не вистачало зброї і спорядження; не було керування централізованого; німецькі репресії; багато зрадників; репресії проти партизанських діячів громадянської війни та авторитетних лідерів місцевого масштабу. Із залишених у тилу 3500 загонів вижило 20, а із 700 підпільних груп діяло менше 200. Травень 1942 – Центральний Штаб Партизанського Руху (Пономаренко) і Український Штаб (Строкач - червень). Великі з’єднання – С.Ковпака, О.Сабурова, О.Федорова, М.Наумова та інші; загалом було біля 50.000 партизанів і основні операції «Рейкова війна»,»Концерт» (під час Курської битви), «Сарненський Хрест», рейд Ковпака у Карпати, Сабурова та Федорова на Правобережжя і Західну Україну, рейд Вершигори у Польщу та інші (лише у 1943 партизани підірвали біля 4000 ешелонів ворога і 1500 мостів ) - німці визнали, що українські партизани знищили біля 500.000 їх вояків. О У Н - У П А - 30 червня 1941 було проголошено Українську Державу(Я.Стецько, О.Теліга, С.Бандера, А.Мельник, Р.Шухевич) – але німці зустріли це негативно (їх розігнали, частину розстріляли, інші потрапили у концтабори). Після вбивства Є.Коновальця у 1938 ОУН розпалась на групу С.Бандери (пропонував використати всі держави і всі сили, боротись конкретно на українській території всіма засобами і методами); і групу А.Мельника (пропонував орієнтуватись на Німеччину і чекати поки Гітлер не дозволить створити Українську Державу під німецьким протекторатом). З 1941 обидві течії зробили ставку на німців, зокрема мельниківці організували дивізію «СС Галичина», допомагали організовувати місцеве самоврядування при німцях (поліцію, жандармерію, старостат, губернаторів і бургомістрів), допомагали вивозити українців до Німеччини, грабувати Україну, тощо. Бандерівці організували «Легіон українських націоналістів» (два підрозділи – «Нахтігаль» і «Роланд») як прообраз майбутньої української армії. Після проголошення України 30 червня у Львові і розгрому її німцями Бандера до 1944 сидів у німецьких концтаборах, деякі його соратники також. Серпень 1941 – Тарас Бульба-Боровець (із штабу Петлюри) організував «Поліську Січ» для боротьби проти комуністів, партизанів і залишків радянських солдат. В кінці 1941 її перейменували на Українську Повстанську Армію і почали воювати як проти радянських так і проти німців. 1943 – утворено Українську Повстанську Армію на основі бандерівців, мельниківців та бульбівців; очолив її Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка) – німецький капітан, що пройшов гарну підготовку та службу на окупантів. Кількість УПА (за оцінками американських істориків) сягала 30-40.000 , вони провели 800 рейдів і до 1944 знищили більше 10.000 німців (в основному боролись проти поляків та радянських військ і партизанів). Вони винищили понад 40.000 радянських солдатів та партизанів (у 1944 вбили маршала Ватутіна). Мали 15 національних підрозділів у своєму складі, а в 1944 утворили Українську Головну Визвольну Раду (Величковський).

Визволення України почалось із Сталінградської битви у (листопад 1942- лютий 1943) – під Сталінградом було оточено 330.000 німців (федьмаршал Паулюс), а загалом вони втратили біля 1.5 млн. солдатів – 18 грудня 1942 було визволено перше українське село Півнівка Мілоського району Ворошиловградської області. Липень-серпень 1943 – Курська битва – брало участь 4 млн. солдатів з обох боків (німці втратили 500.000 убитими, 3000 гармат і 1500 танків). Дніпрово-Київська операція почалась у серпні 1943 і була найкровопролитнішою (Сталін вимагав визволити Київ до 7 листопада). Штурм Києва проходив із невигідних плацдармів (Лютіжського та Букринського) – не могли пройти танки та артилерія і були величезні втрати (кожен четвертий Герой Радянського Союзу отримав це звання за цю операцію). 6 листопада Київ взяли, а 7 тут був парад. Дніпровська операція була завершенням корінного перелому у війні (почала його Сталінградська битва). Останні битви війни : Корсунь-Шевченківська, «Багратіон»(визволили Білорусь), Яссо-Кишинівська, Східно-Пруська, Вісло-Одерська, Карпатсько-Дуклінська, Будапештська, Берлінська (15 квітня-1 травня), Пражська. 25 березня 1944 на 1009 день війни радянська армія вийшла на кордон з Румунією, а у жовтні цього ж року Україна була повністю визволена. 8 травня капітулювала Німеччина (Кейтель підписав Акт капітуляції), а 2 вересня – Японія. У серпні 1945 радянська армія розгромила японську Квантунську армію 1 млн (6 і 8 серпня американські військові скинули атомні бомби на японські міста Хіросіму і Нагасакі – це була акція демонстрації своїх сил).

Під час евакуації з України на Урал і в Сибір вивезли тільки великих 550 підприємств і вже через рік вони працювали; на фронт працювала наука (Доброхотов – виплавка сталі, Патон – зварювання башт танків, переливання крові, штучна сітківка ока, нові ліки та інше).

1943 – Тегеранська конференція (основне питання – відкриття другого фронту у Європі бо союзники хотіли відкрити його на Балканах). 1945 лютий – Кримська конференція у Ялті (основне – покарання фашистів і перерозподіл територій та колоній і сфер впливу). Літо 1945 – Потсдамська конференція (ті ж питання що і у Ялті – кордони, сфери впливу, покарання фашистів, репарації з Німеччини). 1946 – Нюрнберзький процес – покарання фашистів і засудження фашизму та Гітлера.

Питання 22 Україна в період «відлиги» М. Хрущова (50-60-і рр..ХХ ст.)

5 березня 1953 помер Сталін і до влади прийшов М.Хрущов (були розгромлені спроби державного перевороту Л.Берії та групи Молотова_Маленкова_Кагановича). На ХХ з’їзді партії було заявлено про десталінізацію і лібералізацію суспільного життя. Припинено русифікацію та переслідування націоналістів, почалась нова хвиля українізації (на місце росіянина Мельникова у 1953 Україною став керувати українець Кириченко) – у 1954 українці становили 50% керівників, 60% комуністів і 75% депутатів Верховної Ради України. 1954 – Хрущов передає Крим Україні (300-річчя Переяславської Ради), компенсували передачу територіями Курщини та Вороніжчини, де проживали українці (у самому Криму росіян було понад 75%). Розширено права союзних республік – Україні передали її підприємства і бюджет виріс у 3 рази (до 44 млрд) – тепер вирішували фінансово-економічні та планові питання, юридичні проблеми, тощо. Кількість туристів в Україні виросла у 25 разів, Україна стала членом 30 міжнародних організацій. На 50% скорочено апарат управління і виросли місцеві Ради, розширено їх права та компетенцію.

1961 – ХХІІ з’їзд партії прийняв нову Програму партії – побудову комунізму до 1980 (у соціалістичному змаганні брали участь 50% працівників). Але були розгромлені повстання народу у 1959 («Казахська магнітка»), 1962 (у Новочеркаську), 1963 (Кривий Ріг та Одеса). Дисидентський рух (дисидент – той, що не погоджується з існуючою політикою керівництва) – почався ще в 50-х роках, зокрема у 1958 викрито групу у Івано-Франківську («Об’єднана партія визволення України»), 1961 – Український національний комітет та інші (Український національний фронт, Союз української молоді – Ю.Бадзьо, І.Гель, брати Горині, В.Мороз, В.Чорновіл). Найбільш авторитетною була група Лук’яненка «Українська робітничо-селянська спілка» (утворена у 1959 і розгромлена у 1961). Хрущов активно бореться проти дисидентів (ряд політичних процесів та репресії) – це розхитує його владу і приводить до його падіння внаслідок перевороту у 1964.

Соціально-економічне життя – не дивлячись на те, що по багатьох показниках Україна увійшла до п’ятірки передових країн світу (чавун, вугілля, сталь, прокат), але вона значно відставала по багатьох інших показниках.Потрібно – прискорення науково-технічного прогресу. нові технології, одягнути і нагодувати людей, підняти їх культурний рівень, укріпити оборону за рахунок нових озброєнь. Спочатку вирішували продовольчу проблему і в середині 50-х років сільське господарство вперше стало прибутковим – у 1958 (у порівняні з 1954) валова продукція сільського господарства виросла на 35% (збір зерна на 20%, буряків і м’яса - у 2 рази, молока у 3 рази). Причини росту: 1) Матеріальна зацікавленість колгоспників (закупівельні ціни виросли – на зерно у 7 разів, картоплю у 8 разів, продукти тваринництва – 6 разів). 2) Розвиток особистих господарств (зменшення податків, збільшення присадибних ділянок). 3) Розширення самостійності колгоспів та радгоспів (менше централізації та диктату). 4) Укріплення матеріально-технічної бази села (фінансування села збільшили у 5 разів). 5) Покращення керівництва (якщо у 1953 вищу освіту мали всього 3% керівників та спеціалістів села, то в 1960 – 65%). 6) Нові технології і зарубіжний досвід. 7) Покращення життя людей (отримали паспорти, пенсії, зарплати вищі, інше). Але було і негативне – підняття уваги до колгоспів і заборона тримати худобу у містах та селищах міського типу привело до зменшення поголів’я худоби на 15% (корів на 10%, свиней на 20%, овець і кіз на 55%). Негативні експерименти (зверх -програми) – 1. Освоєння цілини – з 1954 почали обробляти 30 млн гектарів цілини Сибіру і Казахстану (Україна направила туди 80.000 механізаторів і 100.000 одиниць техніки) – урожай зібрали великий, але він пропадав без інфраструктури переробки (дороги, транспорт, елеватори, склади, млини). Також почалось вивітрювання та ерозія грунтів, з’являються яри та западини. 2. Кукурудза – в Україні під неї виділили 5 млн гектарів (потім дійшло до 20% земель)- але використовували іноземні гібриди (врожайність упала з 30 до 15 центнерів на гектар), кукурудза виснажила землі – навіть почали купляти зерно за кордоном (Канада). 3. М'ясо-молочна – догнати і перегнати США у виробництві цих продуктів на душу населення (почали з 1957) – але на місцях просто вирізали худобу, на деякий час по мясу наздогнали, але потім у 1964 тваринництво впало до 90% рівня 1958. Загалом у 1958 році почався спад сільського виробництва, який мав такі причини: а) Командно-адміністративна планова система діє. б) Експерименти забирали величезні кошти і не приносили прибутків. в) Реформи проходили суб’єктивно і непослідовно, науково не обґрунтовані. г) Село підірвала ліквідація МТС – вони заплатили за стару техніку 5 млрд карбованців (вона коштувала у 10 разів менша). В управлінні– розширили права республік і демократизували управління, скоротили апарат, ввели раднаргоспи (господарське об’єднання промисловості і села на території одного регіону) – це був гарний принцип кращого використання ресурсів у регіоні, але централізована система управління (командно-планова) цей принцип вижила, не давши йому можливість показати себе.

Але прибутки робітників при Хрущову виросли на 230-370%, селян на 1000%;гроші на рахунках людей – у 10 разів, робочий день 8 годин і тиждень – 5 днів; підняли пенсії робітників і службовців, дали пенсії селянам; за Хрущова побудували у 3 рази більше житла, ніж за Сталіна (200.000 кв метрів – «Хрущовки»). Особливості духовно-культурного життя: 1. Невдала реформа освіти 1958 – фінансування і кількість шкіл виросли у 2 рази; кількість студентів стаціонару виросла у 2 рази, заочників у 4 рази, вечірніх факультетів у 10 разів; але впала якість освіти. 2. Русифікація –батьки вибирали мову навчання дітей, але у російських школах не вчили українську мову та літературу, а в українських вивчення російської мови і літератури обов’язкове (у 60-х роках у великих містах і обласних центрах російські школи становили 70%, в інших містах – 85%). 3. Демократизація науково-культурної діяльності – появилась «нова генерація» творчої інтелігенції, яка думала і творила по-новому ; іде реабілітація старої репресованої інтелігенції (З.Тулуб, О.Ковінька, М.Годованець, М.Колесса, інші); нові видання («Український історичний журнал», «Всесвіт», »Прапор», »Знання та праця»); спілкування із міжнародними діячами культури та науки. 4. Національне відродження і нова хвиля українізації– у Києві 1959 – клуб »Супутник» (Л. Танюк і І. Драч); Львів «Пролісок» (М.Косів); Харків (Чичибабін-Полухін) – це були «шестидесятники». 5. Нова творча молодь –В.Симоненко, Л.Костенко, Б.Олійник, І.Драч, В.Коротич, І.Дзюба, А.Горська та інші. 1963 – конференція з питань культури української мови (в цей час Хрущов починає тиск на діячів культури). 6. Атеїзм і боротьба з церквою – (з 1954) – до 1964 з реєстрації зняли 1500 релігійних об’єднання, а у церкви забрали 5000 культових споруд (церкви, монастирі, собори, каплиці та інше).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Українські землі у складі Чехословаччини.	\|	Питання 23 Україна в період «застою» 60-80-і роки ХХ ст..

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.