• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 17. Методичне керівництво науковою діяльністю студентів.

1. Науково-дослідницька діяльність студентів: суть, зміст, завдання

2. Види і форми науково-дослідної роботи студентів

3. Принципи керівництва науковою діяльністю студентів

4. Джерела інформації в науково-дослідній роботі

5. Дослідницька робота студентів у поза навчальний час

1. Науково-дослідницька діяльність студентів є одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності найновіші досягнення науково-технічного прогресу.

Навчально-дослідницька (або науково-навчальна) робота студентів є обов'язковою і визначається навчальними планами спеціальності.

Науково-дослідна робота студентів в університеті здійснюється як у процесі навчання (за розкладом занять), так і у поза аудиторний час – у процесі творчої самостійної діяльності.

Науково-дослідницька діяльність студентів (НДДС) вищих навчальних закладів України є одним із основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю.

Поняття "науково-дослідницька діяльність студентів" включає в себе два взаємопов'язаних елементи:

• навчання студентів елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

• наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів.

Метою такого виду діяльності є:

· формування наукового світогляду,

· сприяння особистісному професійному становленню;

· розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей;

· формування навичок самостійної науково-дослідної роботи;

· залучення талановитої молоді до науково-дослідної роботи кафедр;

· створення та розвиток творчих колективів, наукових шкіл, виховання та підготовка молодих вчених.

Кожний студент впродовж навчання в університеті виконує декілька курсових та випускову роботу, в яких має можливість проілюструвати вміння застосовувати інструментарій наукових досліджень для постановки та розкриття конкретних проблем теорії та вирішення проблем практики господарювання певного підприємства. Роботи, у яких є суттєві елементи наукової новизни, рекомендуються для участі у конкурсах у інших ВНЗ.

Зміст і структура НДДС забезпечує послідовність її засобів і форм відповідно до логіки і послідовності навчального процесу, що зумовлює спадкоємність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, від одних видів занять до інших, поступове зростання обсягу і складності набутих студентами знань, умінь, навичок у процесі виконання ними наукової роботи. Реалізована в комплексі науково-дослідницька діяльність студентів забезпечує вирішення таких основних завдань:

· формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

· надання допомоги студентам у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високого професіоналізму;

· розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

· прищеплення студентам навичок самостійної науково-дослідницької діяльності;

· розвиток ініціативи, здатності застосувати теоретичні знання у своїй практичній роботі, залучення най здібніших студентів до розв'язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики;

· необхідність постійного оновлення і вдосконалення своїх знань;

· розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця;

· створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах вищого навчального закладу резерву вчених, дослідників, викладачів.

2. Існує і застосовується два основних види науково-дослідної роботи студентів (НДРС).

Навчальна науково-дослідна робота студентів, передбачена діючими навчальними планами. До цього виду НДРС можна віднести курсові роботи, виконувані протягом усього терміну навчання у вузі, а так само дипломну роботу, виконувану на п'ятому курсі та магістерську роботу.

Під час виконання курсових робіт студент робить перші кроки до самостійної наукової творчості. Він вчиться працювати з науковою літературою (якщо це необхідно, то і з іноземною), здобуває навички критичного добору й аналізу необхідної інформації. Якщо на першому курсі вимоги до курсової роботи мінімальні і написання її не представляє великої праці для студента, то вже на наступний рік вимоги помітно підвищуються і написання роботи перетворюється в дійсно творчий процес. Так, підвищуючи з кожним роком вимоги до курсової роботи, ВУЗ сприяє розвиткові студента, як дослідника, роблячи це практично непомітно і ненав'язливо для нього самого.

Метою виконання дипломної роботи є подальший розвиток творчої і пізнавальної здатності студента, і як заключний етап навчання студента у вузі спрямовано на закріплення і розширення теоретичних знань і поглиблене вивчання обраної теми. На старших курсах багато студентів уже працюють за спеціальністю, і, вибираючи тему для курсової роботи це найчастіше враховується. У даному випадку, крім аналізу літератури, у дипломну роботу може бути включений власний практичний досвід по даному питанню, що тільки збільшує наукову цінність роботи.

До НДРС, передбаченої діючим навчальним планом, можна віднести і написання рефератів по темах практичних занять. При цьому варто сказати про те, що найчастіше реферат є або переписаною статтею або, ще гірше, конспектом глави якогось підручника. Назвати це науковою працею можна з великим сумнівом. Але деякі реферати, написані на основі декількох десятків статей і джерел, по праву можна назвати науковими працями і включення їх у список видів НДРС цілком виправдано.

Дослідна робота поза вимогами, що пред'являються навчальними планами.

Як уже було сказано вище, така форма НДРС є найбільш ефективною для розвитку дослідницьких і наукових здібностей студентів. Це легко пояснити: якщо студент за рахунок вільного часу готовий займатися питаннями якої-небудь дисципліни, то знімається одна з головних проблем викладача, а саме: - мотивація студента до занять. Студент уже настільки розвинений, що працювати з ним можна не як з учнем, а як з молодшим колегою. Тобто студент із посудини, яку необхідно наповнити інформацією, перетворюється в джерело останньої. Він стежить за новинками літератури, намагається бути в курсі змін, що відбуваються в обраній ним науці, а головне - процес осмислення науки не припиняється за межами ВУЗу і підготовки до практичних занять і іспитів. Навіть під час відпочинку в глибині свідомості не припиняється процес самовдосконалення.

Основними формами НДРС, що виконується у позаурочний час є:

­ Предметні гуртки;

­ Проблемні гуртки;

­ Проблемні студентські лабораторії;

­ Участь у наукових і науково-практичних конференціях;

­ участь у вузівських і республіканських конкурсах.

­ Участь у виконанні держбюджетної і договірної тематики кафедр.

3. За сучасних умов процес навчання у вищих навчальних закладах, орієнтований лише тільки на засвоєння готових знань, не може бути визнаний в достатній мірі ефективним та якісним, оскільки не передбачає розвитку та реалізації творчих здібностей студентів. Одним з реальних механізмів для досягнення саме цих цілей є система науково-дослідницької роботи. Водночас слід зазначити, що вказаний засіб в принципі не може стосуватись всіх без винятку студентів, оскільки здатність до наукової роботи формується на всіх стадіях виховання та навчання молодої людини, і в першу чергу, вдома та в школі.

Разом з тим, існуюча система традиційних вузівських заходів (конкурсів студентських наукових робіт, студентських конференції, виставок розробок, виконаних при участі студентів, заохочень у вигляді грамот та дипломів) щодо “розвитку” або “підтримки” наукової діяльності студентів не виконує своєї ролі в повній мірі.

Для даного етапу розвитку суспільства слід визнати, що наукові дослідження без наявності будь-яких стимулів (переважно матеріальних, поточних або у майбутньому) є неефективними і в переважній своїй більшості мають формальний характер.

З великою достовірністю можна стверджувати, що студент, який активно займається (або бажає займатися) науковими дослідженнями, постійно наштовхується на наступні проблеми:

1) знайти фінансову підтримку своїм науковим роботам;

2) знайти науковий колектив, в якому він може реалізувати себе з найбільшою повнотою;

3) знайти зацікавленого наукового керівника, за допомогою якого можна добитись найкращих результатів;

4) можливість заявити про себе через певну інформаційну систему.

Вирішення зазначених проблем ми вбачаємо через реалізацію наступних заходів:

А). Беззаперечне визнання того факту, що колективно-примусова наукова діяльність, ініційована “зверху”, з покладанням відповідальності на наукових керівників є неефективною і в багатьох випадках підміняється формальною фіксацією невідомо чиїх (студента чи його “наукового” керівника) результатів.

Б). Відмовитись від практики “гурткової наукової роботи” і віддати перевагу індивідуальній роботі студентів із власними науковими керівниками. Поряд із цим студенти створюють непідконтрольне адміністрації навчального закладу власне наукове об’єднання, ініціативна група якого акумулює і висвітлює проблеми студентів-науковців. Для цього вона створює та підтримує спеціалізований сайт наукового об’єднання студентів навчального закладу

В). Запровадження виключно особистої ініціативи студента в пошуках наукового керівника та у виборі напрямку власних наукових досліджень. Запровадження виключно особистої ініціативи та відповідальності студента за свою наукову роботу та за її результати.

Але адміністрація вищого навчального закладу не повинна бути осторонь цих процесів. Усіма своїми можливостями та засобами вона має сприяти пошуку зацікавленими студентами свого власного шляху в науці. Це може досягатись за допомогою наступних заходів.

1). Надання фінансової підтримки науковим роботам студентів через систему власних грантів навчального закладу (в тому числі і Міністерства освіти та науки України). Таким шляхом адміністрація навчального закладу бере на себе стимулювання наукової роботи студентів.

2). Створення спеціальної комісії навчального закладу для призначення грантів (на певній конкурсній основі) претендентам із числа студентської молоді на проведення наукових досліджень. Така комісія заслуховує звіт студента про результати використання отриманого гранту і приймає рішення про доцільність надання йому наступних грантів для продовження досліджень.

3). Допомагати (редагування, рецензування, експертиза) студентам у публікації результатів власних наукових досліджень на спеціалізованому сайті наукового об’єднання студентів навчального закладу.

4). Адміністрація навчального закладу ініціює створення на спеціалізованому сайті наукового об’єднання студентів навчального закладу банку тем та напрямків наукових досліджень, сформованих працівниками навчального закладу, із числа яких можуть зробити вибір студенти для власних наукових досліджень.

Студент має право вільно обирати свій науковий напрямок та відповідного наукового керівника. При цьому він має чітко усвідомлювати, що науковий керівник не несе негативної відповідальності за наслідки наукової роботи студента, тобто функція наукового керівника – виключно консультативна. Науковий керівник може мати лише власні моральні зобов’язання перед студентом, науковим керівником якого він погодився бути.

Студент, який свідомо прийняв рішення про заняття науковою роботою, починає розуміти важливість для себе будь-яких інших знань, а не тільки з обраного наукового напрямку. Завдяки прагненню займатись наукою він досягає також високих освітніх результатів.

З іншого боку, високі освітні результати студента працюють на його авторитет у навчальному закладі, роблять більш ймовірним отримання гранту на проведення тих чи інших наукових досліджень, а також позитивно впливають на ефективність його використання.

4. У процесі підготовки та проведення будь-якого дослідження можна виділити п'ять головних етапів:

- етап накопичення наукової інформації: бібліографічний пошук наукової інформації, вивчення документів, основних джерел теми, складання огляду літератури, вибір аспектів дослідження;

- формулювання теми, мети і завдання дослідження, визначення проблеми, обґрунтування об'єкту і предмету, мети, головних завдань, гіпотези дослідження;

- теоретичне дослідження - обґрунтування напрямів, вибір загальної методики, методів, розробка концепції, параметрів, формулювання висновків дослідження;

- проведення експерименту - розробка програми, методики, одержання і аналіз даних, формулювання висновків і результатів дослідження;

- оформлення результатів наукового дослідження, висновків, рекомендацій, уточнення наукової новизни та практичної значущості.

Як бачимо, дослідження розпочинається з аналізу інформаційних матеріалів з обраної теми. Інформацію поділяють на:

- оглядову (вторинну) огляд наукових матеріалів;

- реферативну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;

- реферативну (вторинну), що міститься в анотаціях, резюме, рефератах;

- сигнальну (вторинну) - інформацію попереднього повідомлення;

- довідкову (вторинну) - систематизовані короткі відомості в будь-якій галузі знань.

Отже, при опрацюванні інформації її можна поділити на дві групи.

Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).

Вторинна інформація - це результат аналітичної обробки та публікації інформації з теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з теми). Це:

- інформаційні видання (сигнальна інформація, реферативні журнали, експрес-інформація, огляди);

- довідкова література (енциклопедії, словники);

- каталоги і картотеки;

- бібліографічні видання .

Ця інформація служить теоретичним та експериментальним підґрунтям, основою проведення наукового дослідження, є доказом наукової обґрунтованості роботи її, достовірності та новизни.

5. Дослідницька робота в поза навчальний час виступає продовженням навчально-дослідницької і є ефективним засобом об'єктивного вияву обдарованої студентської молоді, реалізації її творчих здібностей, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної діяльності. Серед форм наукових досліджень, до яких залучаються студенти в поза навчальний час, виділяють гуртки, проблемні групи, проблемні майстерні, наукові лабораторії, дискусійні клуби тощо. Початковою формою позааудиторної наукової роботи є предметні гуртки, метою яких є ознайомлення із проблематикою науки, глибше вивчення окремих питань цієї науки, опанування принципів, методів, прийомів ведення наукової роботи, формування у студентів основних навичок, необхідних для подальшої самостійної роботи. Студенти старших курсів працюють у проблемних групах, у науковій лабораторії під керівництвом викладача, виконують критичний аналіз існуючих наукових концепцій, збирають і обробляють емпіричний матеріал, опановують методологію і логіку наукового дослідження.

Викладач має право здійснювати диференційований підхід у науковому керівництві, приділяючи більшу увагу студентам, котрі прагнуть наукового розвитку. Це здійснюється, як правило, з урахуванням психологічних особливостей студента, його філологічного чи педагогічного інтересу. Такі студенти-дослідники беруть участь у лекторській роботі з популяризації знань у галузі мовознавства, літературознавства, народознавства, освітніх технологій, виступають перед учителями української мови та літератури, учнів старших класів з питань власного наукового пошуку. Кращі студентські роботи після їх обговорення на засіданнях гуртка, проблемної студентської групи за рекомендацією наукового керівника, кафедри пропонуються на звітну студентську наукову конференцію.

У роботі конференції чи конкурсу варто передбачити участь не лише студентів даного університету, а також, за відповідним узгодженням, і студентів з інших вищих навчальних закладів. Виступ молодого науковця-дослідника бажано супроводжувати доречним використанням ілюстративного матеріалу (таблиць, плакатів, фотографій, аудіо -, відеозаписів тощо).

Проведення студентських олімпіад, конференцій, оглядів-конкурсів дипломних і курсових робіт, виставок-конкурсів навчальних (діалектологічної, фольклорної, літературно-краєзнавчої, етнографічної) та педагогічних практик, оглядів-конкурсів на кращу організацію НДРС у групі, на факультеті, університеті є ефективним засобом об'єктивного виявлення та відбору обдарованої студентської молоді, реалізації творчих здібностей студентів, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної діяльності. Підведення підсумків конкурсів, конференцій, олімпіад та нагородження їх переможців відбувається на підсумковій конференції у День науки.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке навчально-дослідницька робота студентів?

2. Які є види інформації?

3. Позитивні сторони первинної інформації?

4. Що таке поза аудиторна робота студента?

Тема 18. Організація виховної роботи зі студентами у ВНЗ

1. Проблема виховання майбутніх фахівців

2. Структура організаційно-виховної роботи у ВНЗ

3. Куратор (тьютор, наставник) академічної групи як суб’єкт виховної роботи.

4. Студентське самоврядування

1. Проблема виховання майбутніх фахівців із вищою освітою на сьогоднішній день набуває особливої актуальності. Метою суспільства стає духовне вдосконалення особистості, на що акцентується увага в державних нормативних документах та актах. Зокрема, Закон України “Про вищу освіту” передбачає створення таких умов навчання та виховання, які б забезпечували “можливість інтелектуального, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості” [1, с.75]. На це спрямовує також “Національна доктрина розвитку освіти в Україні”. “Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей і молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, виховання громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору та діяльності, спрямованої на процвітання України” [5, с.165].

Реалізувати це завдання можливо лише за умови єдності трьох складових освіти – навчання, розвитку і виховання. Проте є деяка різниця в ролі навчання і виховання в становленні особистості фахівця: 1. Навчання діє на індивідуально-виконавчий зміст діяльності, формує знання, уміння і навички. Виховання ж формує ставлення, смисли діяльності. 2. Навчанню певним чином притаманні примуси. Наприклад, якщо отримаєш “незадовільно”, не буде стипендії або не одержиш диплом. Діє навіть суперництво (“Я ж не гірший за інших”). У вихованні ж повинні діяти і діють дещо інші психологічні механізми. Наприклад, вивчити тему (щоб одержати позитивну оцінку) – не обов’язково означає любити цей предмет, не порушувати дисципліну (бо можуть покарати) – не є проявом поваги до викладача як людини.

Навчання, освіта – це основний, хоч і не єдиний шлях виховання. Виникає питання: як поєднати навчання і виховання в цілісному процесі становлення особистості? Завдання виховання завжди включає в себе завдання організації спеціальної провідної діяльності, яка слугує виховній меті. У студентському віці – це навчально-професійна діяльність, яка передбачає взаємодію трьох взаємопов’язаних блоків: операційно-дійовий блок (система цілей, дій, операцій, які формують професійні знання, уміння і навички), блок потреб, мотивів і інтересів, блок міжособистісного та ділового педагогічного спілкування викладача і студентів.

Проблеми вищої освіти, шляхи їх розв’язання були предметом обговорення на підсумкових колегіях Міністерства освіти і науки України 2005, 2006 років (м. Київ), Всеукраїнському педагогічному форумі (м. Полтава), Всеукраїнському форумі “Трудовий потенціал і перспективи його розвитку” (м. Київ), регіональних нарадах ректорів (м. Київ, Харків, Львів, Одеса), круглому столі “Ринок освітніх послуг та ринок праці” (м. Київ).

Вищі навчальні заклади працюють на перспективу. Їх випускники покликані утверджувати загальнолюдські та національні морально-духовні цінності. Вони мають усвідомлювати, що наукові знання, найновіші виробничі технології мають сенс лише за умов, коли вони спиратимуться на високий рівень морально-духовної вихованості їх носіїв. Кожен фахівець повинен розуміти, завчасно передбачати, якою мірою нові наукові відкриття, технології будуть сприяти людському розвитку. Тому важливими напрямами ефективної діяльності вищих навчальних закладів є демократизація, гуманізація та гуманітаризація навчально-виховного процесу.

2. Приєднання України до Болонського процесу є незаперечним фактом міжнародного визнання української системи вищої освіти, важливим кроком на шляху реалізації стратегічного курсу України до Європейського Союзу. “Разом з тим, – як зазначив міністр освіти і науки України С.Ніколаєнко, – це вимагає від нас подальших колективних зусиль щодо забезпечення відповідності вітчизняної вищої освіти європейським стандартам та успішного її входження до єдиного європейського освітнього простору як рівноправного партнера” [4, с.1] (рис. 1).

Рис.1. Традиційна структура організаційно-виховної

роботи в університеті

Управління виховним і культурно-освітнім процесом у вищих навчальних закладах передбачає: розроблення організаційної структури управління вихованням студентів та функціональних обов’язків безпосередніх учасників і підрозділів управління; наукове обґрунтування системи управління виховним процесом у новій моделі вищої освіти на початку ХХІ століття; вдосконалення традиційної структури служби управління на всіх рівнях від академічної групи до ректора ВНЗ; організацію і надання систематичної допомоги студентським деканатам і радам студентського самоврядування, наставникам академічних груп в організації позаудиторної роботи з боку ректорату, деканатів факультетів, відділів ВНЗ; організацію здорового способу життя студентів та навчання їх валеологічної культури в системі роботи клубів, гуртків; забезпечення системно-цільового підходу до планування організаційно-виховної роботи серед студентів; науково-методичну роботу організаторів виховного процесу з проблем позааудиторної діяльності, які б відповідали інтересам і нахилам студентів; проведення заходів щодо організації відпочинку, дозвілля й попередження правопорушень серед студентської молоді; забезпечення національної спрямованості виховного процесу, тісного зв’язку з ідеалами, традиціями й іншими соціально значущими надбаннями української і світової культури; розвиток ініціативи і самодіяльності студентів, залучення їх до активної участі в громадському житті з опорою на діяльність студентських громадських організацій та ін.

Ректорат у своїй діяльності базується на принципах: системність процесу виховання; безперервність і спадкоємність у вихованні; єдність історичного, національного та загальнолюдського у вихованні; розвиток національної свідомості, прищеплення любові до свого народу, поваги до його культури, традицій, звичаїв, а також поваги до культури інших народів, оволодіння цінностями української та світової культури в усіх сферах життєдіяльності; гуманітаризація, гуманізація виховання; єдність навчання та виховання; співробітництво, партнерство, взаємодія між викладачем і студентом, що сприяє поглибленому процесу навчання, перетворенню студента в активного суб’єкта навчання та виховання; індивідуалізація виховного процесу – діалектичне поєднання індивідуальних і колективних форм. Переорієнтація з безпосереднього колективного впливу на індивідуальні форми виховної роботи; інтеграція традиційних і нових форм виховної роботи; гармонізація родинного та суспільного виховання, що базується на поєднанні й координації виховних зусиль родини та ВНЗ; формування творчої активності, самодіяльності студентської молоді, що проявляється в поєднанні педагогічної майстерності з ініціативою та самодіяльністю студентів, у ствердженні життєвого оптимізму та розвитку навичок позитивного мислення; активізація студентського самоврядування (студентські ради факультетів, гуртожитків, університету, студентські клуби за інтересами тощо); формування в усіх підрозділах і структурах ВНЗ особливого мікроклімату теплоти й довіри, доброзичливості та взаєморозуміння, співробітництва та взаємодопомоги, спрямованих на створення внутрішньої єдності всіх членів колективу та взаємної підтримки один одного на всіх рівнях; системне формування особистості майбутнього фахівця через вплив усіх функціонуючих у ВНЗ структур і підрозділів як у навчальний, так і позанавчальний час; світський характер виховної роботи серед студентської молоді, несумісний з пропагандою насильства, жорстокості, людиноненависницьких теорій.

Кафедра як важлива ланка реалізації виховного потенціалу ВНЗ. Вирішення завдань національного виховання студентів, визначення його змісту, форм, методів і напрямів залежить здебільшого від рівня організації цієї роботи кафедрами вищих навчальних закладів і особливо кафедрами гуманітарного циклу. Кафедри планують, визначають мету і завдання виховної роботи, її організаційні принципи, керуючись концептуальними засадами гуманітарної освіти в Україні, Концепцією виховання дітей і молоді в національній системі освіти, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, іншими нормативними документами з актуальних проблем виховання студентської молоді, враховуючи специфіку навчального закладу, запити і потреби студентів.

Виховна робота кафедри полягає в наступному: формування професійних якостей сучасного спеціаліста як людини, особистості; проведення професійно орієнтаційної, інформаційно-просвітницької, культурно-виховної роботи серед студентів, розвиток їх творчих та інтелектуальних здібностей, залучення до різноманітної діяльності за інтересами, участі в культурно-освітній, спортивно-оздоровчій та інших видах діяльності; сприяння роботі рад студентського самоврядування факультетів, гуртожитків; навчального закладу в цілому; безпосередня участь у реалізації заходів, що проводяться ректоратом, на факультетах, у гуртожитках, клубах; організація роботи наставників академічних груп студентів (участь у навчально-виховних і громадських, культурно-освітніх і культурно-виховних заходах у групі; робота з активом академічної групи, індивідуальна виховна робота зі студентами групи; студентами, які проживають у гуртожитках та ін.).

3. Куратор (тьютор, наставник) академічної групи як суб’єкт виховної роботи. При проведенні організаційно-виховної роботи серед студентів академічної групи куратор спирається на положення, які визначені в Концепціях, Положеннях та інших нормативних документах ВНЗ.

Куратор академічної групи разом зі студентами складає план виховної роботи на навчальний рік, який затверджує декан факультету чи його заступник із виховної роботи. Цей план узгоджується з проректором з виховної роботи ВНЗ та радою факультету.

План організаційно-виховної роботи куратора академічної групи університету передбачає: знайомство куратора зі студентами академічної групи, виявлення їх інтересів, запитів (перший курс); проведення зустрічей зі студентами групи, індивідуальних бесід, зборів групи щодо якісного навчання; ознайомлення з правами і обов’язками студентів; ознайомлення студентів з “Правилами внутрішнього розпорядку” у ВНЗ, умовами проживання в гуртожитках, вимогами Статуту ВНЗ; організацію виховної роботи серед студентів групи, які проживають у гуртожитках; організацію та проведення зустрічей студентів академічної групи з державними діячами, ветеранами праці, Великої Вітчизняної війни, працівниками культури і мистецтва, правоохоронних органів, органів охорони здоров’я; відвідування студентами музеїв, театрів, естрадно-концертних програм, художніх виставок, екскурсій.

Діяльність куратора академічної групи студентів ВНЗ спрямована на: формування культури і професійних якостей сучасного спеціаліста; набуття студентами групи сучасного досвіду успадкування духовних надбань українського народу; залучення студентів до наукової роботи, проведення національно-культурної, просвітницької та організаційно-педагогічної роботи серед молоді; формування історичної пам’яті, національної свідомості, гідності та чіткої громадянської позиції студента; допомогу студентам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і свого місця в ньому, розвиток здібностей особистості, їх повноцінна реалізація в різних видах діяльності; постійне співробітництво, співтворчість зі студентським активом та органами студентського самоврядування, молодіжними творчими об’єднаннями, рухами, а також організація життєдіяльності колективів академічних груп, розвиток ініціативи, творчості, самостійності, набуття організаторських знань, умінь і навичок; активне залучення студентів до управління навчально-виховним процесом шляхом передачі реальних прав та повноважень у розв’язанні різноманітних проблем життя, створення здорового морально-психологічного клімату в академічній групі; проведення виховної роботи зі студентами, які мешкають у гуртожитках, сприяння організації їх здорового способу життя, вирішення житлово-побутових проблем; постійне проведення психолого-педагогічної діагностики рівня інтелектуального розвитку та моральної вихованості студентів; участь у роботі вченої ради факультету, засідань кафедр при обговоренні питань, пов’язаних із роботою групи чи окремих її студентів; відвідування аудиторних чи індивідуальних занять групи; внесення пропозицій ректорату, деканам факультетів про матеріальне заохочення кращих студентів і притягнення до відповідальності порушників навчальної та трудової дисципліни; залучення до виховного процесу батьків студентів; спонукання студентів до активної протидії проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадській діяльності, вживанню наркотичних речовин, алкогольних напоїв, куріння.

4. Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах як складова демократизації вищої школи. Проблема самоврядування в закладах освіти набула своєї актуальності в кінці ХХ на початку ХХІ ст., тобто в період становлення української незалежної держави. Чому ці питання набувають особливої уваги в сучасних умовах?

По-перше, відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства.

По-друге, інтеграція України у європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки, безумовно, глибоко зачіпають усі складові освітньої галузі, вимагають її демократизації, адже згідно з принципами Болонського процесу студентство розглядається як партнер.

По-третє, студентство в усі часи виступало своєрідним барометром соціально-економічного та політичного стану суспільства. Молодь є найменш консервативним за своїми ціннісними орієнтаціями соціальним прошарком населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів.

По-четверте, студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

По-п’яте, опора на ініціативу, активну життєву позицію, ціннісні орієнтації студентства є реальним показником цивілізованості суспільства, утвердження в ньому демократичних начал.

Виходячи з програм Президента та уряду України, підсумкова колегія Міністерства освіти і науки України (2005 р., м. Київ) визначила такі основні пріоритетні напрями діяльності у сфері освіти і науки на найближчий період: досягнення європейського рівня якості освіти, забезпечення доступності освіти, духовної зорієнтованості та демократизації освіти, соціального благополуччя науковців і педагогів, реалізації формули “щасливий учитель – щасливий учень”, розвитку суспільства на основі нових знань.

Шляхи розв’язання завдань щодо студентського самоврядування, визначені Президентом України, обговорені на зустрічі міністра освіти і науки України С.Ніколаєнка з представниками студентського самоврядування 30 вищих навчальних закладів України (березень 2005 р.). У виступах міністра та учасників зустрічі значна увага приділялася питанням матеріальної підтримки студентської молоді, нових підходів до формування стипендіальних фондів, залучення студентів до управління вищими навчальними закладами. Особливо наголошувалося, що без вирішення проблем студентського самоврядування не можна досягти європейського рівня освіти, готувати конкурентоспроможних фахівців.

З метою організаційного та науково-методичного забезпечення впровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах Міністерство освіти і науки України наказом від 03.04.2001р. №166 затвердило “Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах”. Згідно з ним “самоврядування у вищому навчальному закладі – це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами відповідно до мети і завдань, що стоять перед студентськими колективами” [6, с.8].

Згідно зі ст. 38 Закону України “Про вищу освіту” [1], основними завданнями органів студентського самоврядування є: забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації навчально-виховного процесу; забезпечення виконання студентами своїх обов’язків; сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів; сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів; сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами; організація співробітництва зі студентами інших навчальних закладів і молодіжними організаціями; сприяння працевлаштуванню студентів; участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах є конкретною реалізацією громадянських прав студентів, формування у них почуття відповідальності, вміння вирішувати соціальні, економічні та культурно-освітні проблеми. Водночас студентське самоврядування є дієвою формою самовиховання.

Питання для самоконтролю:

1. Що є метою суспільства?

2. Які є складові освіти?

3. Що формує виховання?

4. Які є три взаємопов’язані блоки у навчально-професійній діяльності ?

5. Що є важливими напрямами ефективної діяльності вищих навчальних закладів ?

6. Яка структура організаційно-виховної роботи в університеті ?

7. На яких принципах базується ректорат у своїй діяльності?

8. Які функції виконує кафедра в організаційній роботі студентів ?

9. У чому полягає виховна робота кафедри?

10. В якому столітті проблема самоврядування в закладах освіти набула своєї актуальності ?

11. Які основні пріоритетні напрями діяльності визначили виходячи з програм Президента та уряду України, підсумкова колегія Міністерства освіти і науки України (2005 р., м. Київ) ?

12. Дайте визначення терміну –«самоврядування у вищому навчальному закладі» ?

13. Що є основними завданнями органів студентського самоврядування?

14. Яких проблем запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах є конкретною реалізацією ?

15. При проведенні організаційно-виховної роботи серед студентів академічної групи куратор спирається на положення, які визначені в… ?

16. Що передбачає план організаційно-виховної роботи куратора академічної групи університету ?

17. На що спрямована діяльність куратора академічної групи студентів ВНЗ ?

Читайте також:

1. Автоматизація управління діяльністю готелю
2. Академічне релігієзнавство. Підручник. За науковою редакцією професора А.Колодного. - К.: Світ Знань, 2000.- 862 с
3. Аналіз ефективності управління фінансовою діяльністю готелю
4. Валютно-фінансове управління зовнішньоекономічною діяльністю.
5. Вимоги до вчителя – керівника проектною діяльністю учнів
6. Внутрішнє керівництво реалізацією стратегій підприємства
7. Воєнні дії під керівництвом Б.Хмельницького в ході Національно-визвольної війни українського народу 1648-1653рр.Зборісвький та Білоцерківський договори.
8. Воєнні дії під керівництвом Б.Хмельницького в ході Національно-визвольної війни українського народу 1648-1653рр.Зборісвький та Білоцерківський договори.
9. Галузі пожежної безпеки, керівництво відповідними науково1дослід1
10. Головним принципом управління діяльністю банків виступає принцип: «купити дешевше — про­дати дорожче».
11. Для транснаціональних корпорацій прямі іноземні інвестиції є найкращим способом управління і контролю за своєю діяльністю за кордоном.
12. За діяльністю учнів

Переглядів: 2328