• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Глосарій

Абсолютне вивільнення оборотних коштів – пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Авальний кредит – кредит, призначений для сплати за зобов’язанням клієнта банку в тому разі, коли сам клієнт неспроможний цього зробити. Здійснюється у формі авалю векселя.

Акредитив – розрахунковий документ з розпорядженням однієї кредитної установи іншій такій установі здійснити за рахунок спеціально за депонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акцептний кредит – один із видів кредитів комерційних банків, пов’язаний із вексельним обігом. На відміну від облікового кредиту, що надається векселедержателю (одержувачу коштів за векселем), акцептний кредит надається векселедавцеві (платникові за векселем) і є гарантійною послугою.

Акцизний збір – непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну у твердих сумах з одиниці реалізованого товару або виходячи з відсоткової ставки до оподатковуваного обороту.

База оподаткування – показник, який визначається для обчислення податку.

Баланс доходів і витрат – це форма річного фінансового плану, яка складається з двох частин: перша – доходи та надходження грошових коштів; друга – витрати та відрахування грошових коштів.

Банкрутство – пов’язана з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього кредиторами вимоги й виконати зобов'язання перед бюджетом.

Безготівкова форма розрахунків – грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках.

Бенчмаркінг – метод контролінгу, який полягає в перманентному, безперервному процесі порівнювання товарів (робіт і послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними показниками інших підприємств чи структурних підрозділів.

Бюджетний рахунок – рахунок, що відкривається установами, організаціями, яким виділяються кошти з бюджету для цільового їхнього використання.

Векселі казначейські – вид державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету.

Векселі приватні - вид цінних паперів, що емітуються корпораціями, комерційними банками, фінансовими групами і не мають спеціального забезпечення.

Векселі товарні (комерційні) – вид цінних паперів, які випускаються для кредитування торговельних операцій.

Вексель – письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Вексель доміцильований – розрахунковий документ, який підлягає сплаті третьою особою (доцимілянтом) за місцем знаходження платника.

Вексель забезпечений – розрахунковий документ, гарантований заставою, який передається боржником кредиторові аж до сплати боргу.

Вексель переказний - розрахунковий документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата), отримувача платежу (ремітента).

Вексель простий (соло –вексель) - розрахунковий документ, що його виписує покупець, який бере на себе зобов'язання сплатити за векселем певну суму у визначений час.

Виплата дивідендів – використання прибутку для виплати доходів власникам акцій, корпоративних прав.

Виручка від реалізації продукції – грошові кошти, які надійшли підприємству за продану продукцію.

Відносне вивільнення оборотних коштів – має місце, коли темпи зростання обсягу виробництва випереджають темпи зростання оборотних коштів.

Відтворювальна структура капітальних вкладень – співвідношення в загальному обсязі капітальних вкладень витрат на нове будівництво і реконструкцію основних фондів.

Власні оборотні кошти – забезпечують оптимальну планову потребу в фінансових ресурсах для поточної діяльності підприємства і визначається на основі бухгалтерського балансу.

Внутрішній (традиційний) фінансовий аналіз – аналіз,який здійснюється самим підприємством за даними бухгалтерського обліку та звітності, а також за оперативними даними.

Грошовий оборот – сукупність платежів у грошовій формі, пов'язаних із купівлею-продажем товарів чи використанням різного роду фінансових зобов'язань.

Грошові кошти – гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства і в підзвітних осіб. Згідно з чинним законодавством вони зберігаються на поточних, валютних, бюджетних та інших рахунках підприємства у банках.

Грошові потоки – сукупність розподілених за часом, грошових надходжень і напрямків використання коштів, що мають місце в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Грошові фонди – це частина грошових коштів підприємства, що утворилися за формування фінансових ресурсів, яка має цільове призначення. До грошових фондів належать статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, а також фонди, створені внаслідок прибутку підприємства.

Депозитний рахунок – рахунок, який відкривається установою банку на визначений строк для зберігання грошових коштів юридичних і фізичних осіб.

Джерела сплати податків – джерела, за рахунок яких суб’єкт господарювання перераховує податки до бюджету в процесі своєї фінансово-господарської діяльності. Ними можуть бути: прибуток, собівартість, виручка від реалізації.

Дизазіо – відхилення ринкового курсу цінних паперів від їхньої номінальної вартості в бік зменшення.

Дескриптивні моделі фінансового аналізу – головні моделі, за допомогою яких здійснюється фінансовий аналіз, а саме: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, системний аналіз оцінних коефіцієнтів.

Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності – грошові кошти, отримані у вигляді дивідендів, відсотків за корпоративними, державними, іншими цінними паперами, розміщення коштів на депозитних рахунках у комерційних банках.

Зворотний лізинг – господарська операція, яка передбачає продаж осн6овних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.

Зовнішній фінансовий аналіз –це аналіз, який здійснюється партнерами підприємства та контролюючими органами на підставі даних публічної фінансової звітності.

Капітальні вкладення – витрати на створення нових, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих основних засобів.

Касові операції – операції, пов'язані з прийняттям та видачею готівки.

Комерційний кредит – короткотерміновий кредит, що надається продавцем (виробником) покупцеві у формі відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи чи надані послуги ). Здебільшого оформляється переказним векселем.

Комерційний розрахунок – метод ведення господарства, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовій формі) витрат і результатів діяльності. метою комерційного розрахунку є отримання максимального прибутку за мінімальних витрат.

Комітет кредиторів – робочий орган зборів кредиторів боржника під час провадження справи про банкрутство і обирається зборами кредиторів у складі не більше семи осіб. До компетенції комітету належать такі питання: скликання зборів кредиторів, підготовка та укладання мирової угоди, звернення до арбітражного суду з клопотання про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого.

Конверсія акцій – об'єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу), яке здійснюється з метою приведення у відповідність з величиною статутного фонду у разі його зменшення номінальної вартості випущених в обіг акцій.

Консигнація – форма комісійного продажу експортованих товарів, за якої їхній власник (консигнант) передає комісіонерові (консигнаторові) товар для продажу зі складу комісіонера. При цьому право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за консигнантом.

Контокорентний кредит – вид банківського кредиту в національній або іноземній валюті, що надається клієнтові, який має в банку поточний рахунок.

Кредитна лінія – оформлена договором згода банку чи об'єднання банків на давати позичальникові кредити протягом певного часу (звичайно одного року) до певної максимальної величини (ліміту кредиту).

Кредитний рахунок – рахунок, призначений для обліку виданих банком кредитів.

Кредиторська заборгованість – позапланове залучення джерел формування оборотних коштів, що свідчить про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.

Кредитоспроможність – наявність передумов для отримання кредиту позичальником, спроможність повернути його в повному обсязі у встановлений термін.

Кредитування – надання суб’єктові підприємництва банківських кредитів на засадах платності, строковості і повернення.

Лізинг – довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення, що є способом фінансування інвестицій і активізації збуту.

Лізинговий кредит – стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Ліквідаційна вартість майна – сукупність усіх видів майнових активів банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського відання ( за винятком майна, що є предметом застави). До ліквідаційної маси включаються також майнові активи інших осіб, які відповідно до законодавчих активів або установчих документів банкрутства відповідають за його зобов’язаннями.

Ліквідні активи – майно підприємства, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Ліквідність підприємства – його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Маржинальний прибуток –різниця між виручкою від реалізації за змінними витратами. Це та сума прибутку, який спрямовується на покриття постійних витрат та на формування прибутку. Маржинальний прибуток можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. Цей показник використовується в процесі аналізу точки беззбитковості.

Методи фінансового аналізу – комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Мито – непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний контроль країни.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів – припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Ненормовані оборотні кошти – ті елементи (статті) оборотних коштів, щодо яких планова потреба не визначається.

Неплатоспроможність – це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав, пов'язані з браком активів у ліквідній формі.

Нетоварні операції – розрахунки, які пов'язані з фінансовими операціями (отримання чи погашення кредиту; сплата податків, зборів, обов’язкових відрахувань, штрафів).

Норма оборотних коштів – показник, який визначається в днях, відсотках, гривнях для обчислення нормативів оборотних коштів.

Нормативне фінансове планування – розрахунок потреби суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах на підставі встановлених фінансових норм і нормативів.

Овердрафт – форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо.

Оперативний фінансовий план – план поточних грошових надходжень та грошових витрат, складений на короткий проміжок часу (місяць, декаду, пятиденку).

Організація фінансів підприємств – методи, форми й способи формування та використання фінансових ресурсів, а також контроль за їх кругообігом з метою досягнення поставлених цілей.

Оцінка фінансового стану підприємства – систематичний і всебічний аналіз фінансового стану підприємства на засаді використання системи показників оцінки, різних методів, прийомів та методик аналізу.

Передатний баланс – це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, складений за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності.

Платіжна вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, що містить вимогу підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити за товар (роботи, послуги).

Платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення власника банківського рахунку переказати відповідну суму на рахунок утримувача коштів.

Платоспроможність – здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Поточний рахунок суб’єкта господарювання – рахунок, пов’язаний із реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Прибуток від фінансових операцій – прибуток (збиток), отриманий від інвестицій в асоційовані й дочірні підприємства, спільної діяльності4 одержані дивіденди, відсотки за облігаціями та іншими цінними паперами; інші доходи від фінансових інвестицій.

Приховані резерви – частина капіталу підприємства, яку відображено в його балансі. Величина прихованих резервів у активі балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їхньою реальною (вищою) вартістю.

Резервний фонд – фонд, який створюється за рахунок чистого прибутку підприємства для забезпечення фінансування непередбачених витрат.

Реструктуризація активів – санаційні заходи, пов'язані зі зміною структури та складу активу балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами в складі та структурі пасивів).

Рефінансування дебіторської заборгованості – форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення.

Роздільний баланс – баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими рядками відображаються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правопорушниками.

Санаційна спроможність – сукупність фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

Санаційний аудит – поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється на підприємствах, що потрапили у фінансову кризу.

Санація балансу – покриття відбитих у балансі збитків з допомогою санаційного прибутку. Основними фінансовими джерелами санації балансу є емісійні доходи, одержані в результаті зменшення (збільшення) статутного капіталу підприємства; резервні фонди; безповоротна фінансова допомога власників, кредиторів та інших осіб, зацікавлених в успішній діяльності підприємства.

Склад оборотних коштів – сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Стабілізація фінансового стану підприємства – досягнення стійкої динаміки основних показників фінансового стану в межах їхніх нормативних значень.

Ставка оподаткування – використовується для обчислення суми податку і встановлюється в грошовому вимірі на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки можуть бути пропорційними, прогресивними, регресивними.

Сталі пасиви – мінімальна (стійка) заборгованість із зарплати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування, а також частина резерву майбутніх платежів.

Факторинг – придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимагати виплату за фінансовими зобов'язаннями, скупленими в різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки на поставлені товари чи надані послуги.

Фінанси підприємств – економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб’єктів підприємства в процесі відтворення.

Фінансова діяльність підприємства – використання різних прийомів і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства, досягнення визначеної мети – отримання прибутку, підвищення ефективності діяльності.

Фінансова криза на підприємстві – кінцева стадія не прогнозованого процесу втрати (під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів) потенціалу розвитку, коли структура капіталу та ліквідність підприємства погіршуються настільки, що це загрожує його дальшому існуванню.

Фінансова рівновага – характеристика стану фінансової діяльності підприємства, за якого потреба в збільшенні обсягу активів підприємства балансується можливостями підприємства щодо формування його фінансових ресурсів.

Фінансова робота на підприємстві – діяльність, що здійснюється за такими основними напрямками: фінансове прогнозування і планування; оперативна поточна фінансово-економічна робота; аналіз і контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Фінансова санація – покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Фінансова стійкість підприємства – його спроможність забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів, не допускаючи невиправданої кредиторської заборгованості.

Фінансове планування – процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання.

Фінансовий механізм – управління фінансовими відносинами через фінансові важелі (з допомогою фінансових методів) з метою підвищення ефективності господарювання підприємства.

Фінансовий план – це документ, який показує доходи й витрати грошових коштів підприємства в плановому періоді.

Фінансові ресурси – грошові кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства. До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується поза фондами.

Чек грошовий – документ стандартної форми, який використовується для отримання підприємствами готівки з рахунків у банківських установах.

Чек розрахунковий - документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чека.

Читайте також:

1. ISO 14050 «Глосарій».
2. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 1 страница
3. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 2 страница
4. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 3 страница
5. Глосарій
6. Глосарій
7. ГЛОСАРІЙ
8. Глосарій
9. Глосарій
10. Глосарій
11. Глосарій
12. Глосарій

Переглядів: 701