Бюджетні обмеження. Споживчий вибір

Криві байдужості дозволяють виявити споживчі уподобання. Однак при цьому не враховуються дві важливі обставини: ціни товарів і доход споживача, які ставлять межі споживанню людей. Таку інформацію дає нам бюджетне обмеження, що показує, які споживчі набори можна придбати за дану суму грошей. Якщо І – доход споживача, P_x – ціна блага X, P_y – ціна блага Y, а X і Y відповідно кількості благ, то рівняння бюджетного обмеження можна записати в такий спосіб:

I = P_XX + P_YY

Або, у більш звичному вигляді:

Y = I/P_Y – (P_X/P_Y)X,

де P_X/P_Y – кутовий коефіцієнт бюджетної лінії, що вимірює нахил цієї лінії до осі абсцис.

При X = 0, Y = I/P_Y – це максимальна кількість товару Y, що може придбати споживач.

При Y = 0, X = I/P_X – це максимальна кількість товару X, що може придбати споживач (рис 2.7).

Рис. 2.7 - Бюджетне обмеження

Знаючи переваги споживача й бюджетні обмеження, ми можемо зрозуміти, як споживачі вибирають, скільки товарів кожного виду купувати. При аналізі споживчого вибору передбачається, що споживачі діють раціонально, тобто обирають товари так, щоб максимізувати задоволення своїх потреб при заданому обмеженому бюджеті.

На мал. 2.8 показані криві байдужості U₁, U₂, U₃. і лінія бюджетного обмеження.

Рис 2.8 - Максимізація добробуту споживача при даному бюджеті

Найбільше задоволення потреб забезпечує набір С, що лежить на найвищій кривій байдужості U₃, однак обмеженість бюджету робить його недосяжним. Набір А споживач може придбати, але він є менш привабливим, ніж набір В, що лежить на кривій байдужості U₂. Максимізація споживання досягається при виборі набору, що визначається точкою дотику найвищої кривої байдужості й бюджетної лінії.

В точці дотику кути нахилу кривої байдужості й бюджетної лінії збігаються. Абсолютне значення кута нахилу кривої байдужості дорівнює MRS. Абсолютне значення кута нахилу бюджетного обмеження Р_X/Р_Y. Значить споживання при даному бюджеті максимізується, коли:

MRS= P_X/P_Y

Збільшення грошового доходу зрушує бюджетну лінію вправо й нагору (збільшуються відрізкиI/P_Yі I/P_X, а кутовий коефіцієнт – Р_X/Р_Y залишається постійним).

Аналогічний результат буде досягнутий при зниженні цін обох продуктів, це також означає збільшення реального доходу. При зменшенні грошового доходу або при рості цін бюджетна лінія зрушується вліво й униз.

З ростом реального доходу бюджетне обмеження зрушується послідовно в положення В₁, В₂, В₃,…В_n. Точки торкання кривих байдужості з бюджетними обмеженнями K₁, K₂, K₃, …, К_n показують послідовні положення рівноваги споживача відповідно до росту його доходу (рис. 2.9). Ця крива, названа Дж. Хіксом «доход-споживання», в американській літературі одержала назву кривої рівня життя. Крива «доход-споживання» (крива рівня життя) показує максимізуючі корисність сполучення X і Y при кожному рівні доходу споживача.

Рис. 2.9 - Крива «доход-споживання» (рівня життя)

Якщо крива «доход-споживання» – промінь, що виходить із початку координат це значить, що з ростом доходу споживач в однаковій пропорції збільшує споживання й блага X і блага Y. Якщо ж покупки збільшуються непропорційно, то змінюється кут нахилу кривої. У випадку, зображеному на мал. 2.9 спочатку відбувається швидкий ріст, а потім відносне зменшення споживання блага Y і поступове збільшення споживання блага Х.

Уже в XIX в. було помічено, що з ростом реального доходу споживача споживання вторинних благ зростає швидше, ніж благ першої необхідності. Першим дослідником, що займався питанням впливу зміни доходу на структуру споживчих витрат був статистик Ернст Енгель.

Криві Енгеля в сучасній інтерпретації представлені на рис. 2.10. Відкладемо на осі абсцис доход споживача I, а на осі ординат – кількість оплачуваних їм продуктів Q. Насамперед, відбувається насичення продовольчими товарами, потім – промисловими товарами стандартної якості й лише пізніше – високоякісними товарами й послугами. При цьому, навіть після переходу до споживання високоякісних товарів і послуг відбувається новий сплеск попиту на промислові товари стандартної якості.

Рис 2.10 - Криві Енгеля в інтерпретації Торнквіста

Розглядаючи криву «доход-споживання» ми виходили зі сталості цін благ. Змінювався тільки доход. Тепер припустимо, що постійна величина – доход, а в якості змінної візьмемо ціну одного із благ, наприклад Х. Припустимо, що ціна блага Х знизилася з Р_X1 до Р_X2. Це викличе зрушення бюджетного обмеження з положення NK₁, у положення NK₂ (рис. 2.11). (Якби змінювалася ціна блага Y, бюджетна лінія поверталася б навколо фіксованої точки I/P_X).

Подальше зниження ціни відповідно відображають прямі NK₁, NK₂, NK₃ і т.д. Позначивши точки дотику кривих байдужості з бюджетними обмеженнями R₁, R₂, R₃ і т.д. і з'єднавши їх, ми одержимо криву «ціна-споживання», що відповідає максимізуючим корисність сполученням X і Y при кожній ціні блага Х.

На базі цієї кривої можна побудувати криву попиту на благо Х (рис. 2.11б). Для цього на осі ординат відкладається ціна товару Х, а по осі абсцис – кількість блага Х.

Рис. 2.11 - Крива «ціна-споживання» (а) і побудова кривої попиту (б)

Зіставлення кривої «ціна споживання» і кривої попиту дозволяє сформулювати дві важливих властивості кривої попиту:

1) У міру руху уздовж кривої попиту змінюється рівень корисності для споживача. Чим нижче ціна товару, тим вище рівень корисності, що досягається (при ціні Р_X₄ досягається рівень корисності U₄).

2) У кожній точці на кривій попиту споживач максимізує корисність. Умова максимізації:

MRS_XY = P_X/P_Y

У міру зниження Р_X знижується й MRS, це відображає той факт, що в міру росту споживання блага його відносна цінність знижується.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Споживчі переваги. Криві байдужості	\|	Ефект доходу й ефект заміни. Низькоякісні блага й товари Гіффіна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.