• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Актив Пасив

Навчальні цілі:дослідити споживні властивості харчових концентратів.

Розглянути асортимент харчових концентратів. Виявити

показники якості харчових концентратів.

Програмна анотація

1. Сировина і виробництво харчових концентратів.

2. Класифікація і асортимент харчових концентратів.

3. Оцінка якості харчових концентратів.

Самостійна робота

1. Сухі продукти для дитячого та дієтичного харчування.

2. Сухі сніданки.

-1-

Харчові концентрати — це продукти, які пройшли у виробничих умовах первинну і кулінарну обробку з наступним висушуванням.

Для виробництва харчових концентратів використовують всі види харчових продуктів. Частину продуктів піддають зневодненню методом теплової або сублімаційної сушки. Важливе місце зай­мають також варено-сушені крупи і зернобобові, крупи, які не потребують варіння, сушене м'ясо, сухі плодоовочеві напівфабрикати, білкові гідролізати.

Технологічна схема виробництва концентратів перших і других страв вклю­чає підготовку відповідної сировини, її дозування, змішування, фасування в пакети або брикетування, пакування у транспортну або спо­живчу тару.

-2-

Всі харчові концентрати залежно від призначення поділяються на концент­рати обідніх страв, для дитячого і дієтичного харчування, сухі сніданки і картоплепродукти, придатні для безпосереднього споживання.

Найбільш широкий асортимент концентратів обідніх страв, у якому виді­ляють 5 груп: перших, других обідніх страв, солодких страв, соусів, напівфабрикати борошняних виробів.

З урахуванням особливостей приготуван­ня розрізняють концентрати звичайні і швидкого приготування, які не по­требують варіння.

Перші обідні страви представлені супами, борщами і розрізняються залежно від основної сировини та поліпшувачів.

До складу других обідніх страв входять різноманітні каші. Випускають страви овочеві, овочево-круп'яні, страви з макаронних виробів, крупеники, пудинги круп'яні, плови.

Концентрати солодких страв вимагають варіння. Значна кількість виробів готується на плодово-ягідних екстрактах або концентрованих соках (киселі, муси, желе) і з використанням молочних продуктів (креми, киселі, пудинги).

Концентрати-напівфабрикати борошняних кондитерських виробів явля­ють собою суміш пшеничного борошна з різними добавками (цукор, яєчний порошок, сухе молоко, сіль, ароматичні речовини, хімічні розпушувачі).

В залежності від призначення їх ділять на концентрати для приготування печива, тортів на сухому молоці, тортів без молочних продуктів, кексів на сухому молоці або сухих вершках, кекси, які не містять сухого молока або сухих вершків.

-3-

Концентрати обідніх страв випускають фасованими насипом в художньо оформлені пакети з комбінованих матеріалів. На етикетці кожної одиниці фасовки додатково повинен бути зазначений спосіб приготування і кулінарні рекомендації щодо споживання.

При визначенні якості враховують зовнішній вигляд, колір концентрату і приготовленої страви, а також її смак, запах і консистенцію. Із фізико-хімічних показників нормується вологість, для солодких страв — вміст загального цук­ру, загальна кислотність у перерахунку на лимонну кислоту, вміст мінеральних і металодомішок, а для обідніх страв — розварюваність від 10 до 25 хвилин.

Зберігати харчові концентрати слід у сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях при температурі не вище 20° С і відносній вологості повітря до 75%.

Контрольні питання

1. Сировина і технологія виробництва харчових концентратів.

2. Асортимент харчових концентратів.

3. Зберігання і пакування харчових концентратів.

4. Оцінка якості харчових концентрат

Література

Законодавчі акти та нормативно – правові документи

1. Закон України „Про захист прав споживачів”: від 12.05.01 № 1023 – ХІІ (зі змінами і доповненнями).

2. Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини. Закон України від 23. 12. 97

3. Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Наказ Міністерства ЗЕЗ і торгівлі України від 03. 08. 96 № 503.

4. Наказ Міністерства Економіки та з питань Європейської Інтеграції України 11. 07. 2003 № 185 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами»

5. Нормативні документи (ДСТУ і міждержавні стандарти).

Основні підручники і посібники

6. Сирохман І. В., Задорожний І. М., Пономарьов П. Х. Товарознавство продовольчих товарів. Підручник. – К.: Лібра, 2002.

7. Дубровин Ф. Е. Основы товароведения продовольственных товаров. –О.: Optimum, 2004.

Додаткова література

8. Тимофеева В. А. Товароведение продовольственных товаров. – Р-н-Д.: «Феникс», 2007.

9. Шепелев А. Ф., Кожухова О. И., Туров А. С. Товароведение и экспертиза зерномучных товаров. – Р.-н-Д.: МарТ, 2001.

10. Шепелев А. Ф., Кожухова О. И. Товароведение и экспертиза молока и молочных продуктов . – Р.-н-Д.: МарТ, 2001.

11. Шепелев А. Ф., Кожухова О. И. Товароведение и экспертиза мяса и мясных товаров. – Р.-н-Д.: МарТ, 2001.

12. Шепелев А. Ф., Кожухова О. И. Товароведение и экспертиза рыбы и рыбных товаров. – Р.-н-Д.: МарТ, 2001.

13. Шепелев А. Ф., Кожухова О. И. Товароведение и экспертиза плодоовощных товаров. – Р.-н-Д.: МарТ, 2001.

14. Шепелев А. Ф., Кожухова О. И. Товароведение и экспертиза кондитерских товаров. – Р.-н-Д.: МарТ, 2001.

15. Жук Ю. Т. Товарознавство смакових товарів. – К.: Укоопосвіта, 2004.

Електронні джерела

18. rada.gov.ua

19. http://status.net.ua

20. http://ukrstat.gov.ua

21.www.wto.inform.org.ua

Актив Пасив

ОЗ 5000 (10) Статутний капітал 10000 (40)

ВЗ 2000 (20) Короткострокова позика 5500 (60)

Каса 500 (30) Постачальники 2000 (63)

Поточний рахунок 10000 (31)

Разом 17500 Разом 17500

1. Отримано в касу кошти з поточного рахунку – 1000: Дт 30 Кт 31.

2. Оприбутковано матеріали, одержані від постачальників – 2000: Дт 20 Кт 63.

3. Відпущено у виробництво матеріали для виготовл. продукції – 1000:Дт 23 Кт 20.

4. Відображаємо виготовлену продукцію – 1000: Дт 26 Кт 23.

5. Оприбутковано до складу ОЗ внесене засновником до статутного капіталу обладнання – 10000: Дт 10 Кт 40.

Складаємо літачки.

Актив: ОЗ 15000 Пасив:

Готова продукція 1000 Статутний капітал 20000

ВЗ 3000 Короткострокова позика 5500

Каса 1500 Постачальники 4000

Поточний рахунок 9000

Разом 29500 Разом 29500

4. У результаті господарських операцій відбуваються подвійні і рівновеликі зміни засобів господарства та джерел їх формування. Так, купуючи матеріали, підприємство одночасно витрачає грошові кошти. Тобто відбувається двобічна зміна господарських засобів: збільшення ВЗ і зменшення ГК (Дт 201 Кт 63; Дт 93 Кт 661). Сутність подвійного запису полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумі записують двічі: на Дебет одного рахунка і Кредит іншого.

Значення подвійного запису полягає у забезпечені контролю за правильністю облікових записів шляхом звірки рівності загальних підсумків дебетових і кредитових оборотів, а також залишків на рахунках.

А+ - Дт; А- - Кт; П+ - Кт; П- - Дт. приклад виготовлення продукції і одержання доходів: 201 63; 23 201; 26 23; 901 26; 791 901; 36 701; 701 641; 701 791.

5. За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки – балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно-однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовується при заповнені балансу підприємства і відповідних форм звітності. Синтетичні рахунки це 10, 11, 13, 30, 31, 23, 36, 63, 70, 92, 79, 98 тощо. Кожен рахунок має субрахунки: 101, 301, 423, 701.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких крім вартісного вимірника використовують натуральні (міри, ваги, площі, об’єму) і трудові (дні, години, хвилини) вимірники.

6. З метою отримання інформації про наявність і зміни ресурсів підприємства та джерел їх формування, а також для перевірки правильності облікових записів і складання якісної звітності дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період необхідно узагальнювати. Для цього складають оборотні відомості, які є способом узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний місяць.

Оборотні відомості складаються по аналітичних і синтетичних рахунках. В них показують обороти по дебету і кредиту, а також залишки на початок і кінець звітного місяця. Оборотна відомість по синтетичних рахунках будується у вигляді таблиці. В графі “разом” Дт = Кт, а “Обороти” = “Оборотам”, Дт та Кт кінцеві теж рівні. Якщо є нерівності, значить є помилки.

Дану оборотну відомість використовують для складання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату. Кінцеві залишки переносять у баланс, в якому рахунки, що мають дебетові залишки, записують в активі, а рахунки, що мають кредитові залишки – в пасиві.

Отже оборотна відомість по синтетичних рахунках є способом узагальнення даних поточного БО з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни господарських ресурсів та джерел їх формування необхідної для управління діяльністю господарства.

Також на підприємстві складають шахову відомість. Основною її перевагою є наявність в ній кореспондуючих рахунків, що дає змогу аналізувати господарські обороти і використовувати облікову інформацію для оперативного керівництва і контролю. Так за даними шахової відомості визначають не тільки суму грошових коштів, витрачених з поточного рахунку, а й на які потреби використані ці кошти. Шахову відомість використовують і для перевірки правильності кореспондуючих рахунків.

На підприємствах складають і оборотну відомість по аналітичних рахунках (аналогічна синтетичним), але тут містяться колонки з назвою “кількість” та “одиниця виміру”. Якщо по синтетичних рахунках щомісяця складають одну оборотну відомість, то по аналітичних – по кожній групі рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунку, тому підсумки кінцевих оборотів по Дт і Кт по аналітичних рахунках дорівнюють залишку синтетичного рахунку, який їх об’єднує.

Питання для самоперевірки:

1. Призначення рахунків бухгалтерського обліку.

2. Яка побудова рахунків бухгалтерського обліку?

3. Які є види рахунків відносно балансу?

4. Рахунки обліку активів та їх призначення.

5. Рахунки обліку зобов’язань та їх використання.

6. Рахунки обліку капіталу та їх призначення.

7. Призначення і сутність рахунків обліку доходів.

8. Призначення і сутність рахунків обліку витрат.

9. Які рахунки називають активними?

10. Які рахунки називають пасивними?

11. Що таке сальдо?

12. Як визначається сальдо по активному рахунку?

13. Як визначається сальдо по пасивному рахунку?

14. Що означає дебетовий оборот по пасивних рахунках?

15. Що означає дебетовий оборот по активних рахунках?

16. Що означає кредитовий оборот по пасивних рахунках?

17. Що означає кредитовий оборот по активних рахунках?

18. Сутність плану рахунків та його призначення.

19. Побудова плану рахунків.

20. Сутність подвійного запису як елемента методу бухгалтерського обліку.

21. Процедура складання бухгалтерського проведення.

22. Сутність кореспонденції рахунків.

23. Сутність синтетичного і аналітичного обліку.

24. Які рахунки називають синтетичними?

25. В чому полягає зв’язок між рахунками синтетичного обліку і балансом підприємства?

26. Які рахунки бухгалтерського обліку називають аналітичними?

27. Ознаки аналітичного обліку.

28. Яким нормативним документом регламентується ведення синтетичних рахунків?

29. Де здійснюється узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку?

30. Сутність і побудова оборотної відомості за рахунками синтетичного обліку.

31. Особливості шахової відомості та її переваги.

32. Сутність і побудова оборотної відомості за рахунками аналітичного обліку.

33. Взаємозв’язок між оборотними відомостями аналітичного і синтетичного обліку.

Тема 5. Первинне спостереження, документація та інвентаризація

1. Первинне спостереження в обліку, документація та її роль.

2. Класифікація документів, їх структура та вимоги до складання.

3. Порядок прийняття, обробки і перевірки документів.

4. Порядок удосконалення бухгалтерського обліку.

5. Сутність та значення інвентаризації.

6. Види інвентаризації.

7. Порядок проведення інвентаризації та відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

Основні терміни теми: первинне спостереження, документ, документація, інвентаризація.

1. Положення про документальне забезпечення записів у БО, затверджене наказом МФУ №88 від 24 травня 1995 року, визначає порядок створення, прийняття і відображення у БО, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємств незалежно від форм власності.

Документація – це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами. Вона виступає як спосіб первинного спостереження за всією виробничою та фінансово-господарською діяльністю. Тобто сутність документації полягає у використанні юридично вірно оформлених документів, як основних критеріїв визначення значення господарських операцій.

Документація найтісніше пов’язана з рахунками. Тільки документи можуть бути підставою для записів на рахунках БО. Тбто якість документів має вплив на якість БО. Кожна господарська операція – це відповідний обсяг економічної інформації. Для контролю цієї інформації її необхідно записати на рахунках БО, але спочатку її слід оформити документально. Таким чином, без використання документів (документації) не може бути бухгалтерських рахунків, а без рахунків не може бути і самого обліку. У цьому і полягає визначальна роль документації.

Головне завдання документації полягає у суцільному та безперервному спостереженні за господарськими операціями, тому що під час оформлення первинного документа аналізується сама господарська операція з погляду її законності та економічної доцільності, тобто відбувається поточний контроль. Метою документації (документування) є достовірне відображення здійсненої господарської операції.

Значення документації:

1. На наявності правильно оформлених документів ґрунтується весь БО, документація є його фундаментом і першою ланкою.

2. Документація виступає засобом збереження майна підприємства (оборотних та необоротних активів, грошових коштів тощо).

3. На підставі первинних документів здійснюють попередній, поточний та наступний контроль. Первинні документи відіграють роль судді під час доказу не просто фактів здійснення господарських операцій, а підтвердження набуття однією стороною прав, а другою – обов’язків.

4. Документи є основним джерелом під час проведення аудиторських перевірок для експертної діагностики та оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства.

2. Бухгалтерські документи класифікуються за такими ознаками

1. За призначенням а) розпорядчі – в них міститься розпорядження щодо здійснення тієї чи іншої господарської операції (накази, доручення, розпорядження);

б) виконавчі – підтверджують факти виконання операцій, ці документи є першим етапом облікової реєстрації (прибуткові і видаткові ордери, квитанції, рахунки-фактури, акти про виконані роботи тощо);

в) документи бухгалтерського оформлення – групувальні відомості, різноманітні довідки;

г) комбіновані – документи з одноразовими ознаками розпорядчих, виконавчих документів бухгалтерського оформлення в даній господарській операції й водночас вказівка щодо відображення її на рахунках БО.

2. За місцем складання: а) зовнішні – ті, що надходять від інших підприємств (рахунки-фактури, виписки банку). В даній групі можна виділити службові документи – документи, які надходять від установ, організацій, посадових осіб і складаються від імені юридичної особи (службові записки, листи)

б) внутрішні – документи, що складені в середині організації.

3. За обсягом відображуваних документів є: а) первинні – це документи, що вперше виконують реєстрацію господарських операцій в момент її здійснення або невідкладно після здійснення (накладні, акти вибуття ОЗ, квитанції);

б) зведені документи – ті, що складаються на підставі первинних (різноманітні звіти, розрахунково-платіжні відомості).

4. За способом використання: а) разові документи використовуються лише для одноразового оформлення і відображення операцій (прибуткові і видаткові касові ордери);

б) накопичувальні документи використовуються для багаторазового оформлення і реєстрації операцій протягом визначеного часу (лімітно-забірні картки).

5. За ступенем використання засобів поділяються на ті, що заповнюються ручним способом і механізовані.

6.За сферою охоплення:

а) міжгосподарські документи (між підприємствами);

б) внутрішньогосподарські (в середині підприємства).

Під бухгалтерським документом розуміють належним чином складений і оформлений діловий папір, який письмово підтверджує право здійснення або реально здійснену господарську операцію, містить її ознаки і показники, що підлягають відображеню в обліку. До документів ставляться певні вимоги щодо форми та змісту: назва документа; дата і місце складання; код форми, дата і місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст господарської операції із зазначенням одиниці вимірювання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи мають бути складені в момент здійснення операцій. Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення їх у БО, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених іншими міністерствами та відомствами.

Оформлення первинних документів, їх облік та обробка складають первинний облік. Для оптимального обігу первинних документів, для контролю за їх рухом, для посилення відповідальності посадових осіб на підприємстві має бути складений графік документообігу, в якому зазначається, хто є відповідальним за складання певного документа, в які строки і куди ці документи здають тощо. Інформація, яка міститься в первинних документах систематизується і заноситься в облікові реєстри, де вона відображається у розрізі бухгалтерських рахунків. Запис господарської операції в БО в облікових регістрах складає основу поточного обліку. За даними поточного обліку в кінці звітного періоду складається бухгалтерська звітність. Перед тим як скласти бухгалтерську звітність виникає необхідність перевірити правильність бухгалтерських записів (чи відповідають облікові дані про стан об’єктів БО фактичним даним). Для цього проводиться інвентаризація.

3. Всі бухгалтерські документи до передачі в архів проходять належну перевірку й опрацювання за такими етапами: оформлення первинних документів; підготовка звітів матеріально відповідальних та посадових осіб і передача їх до бухгалтерії; приймання звітів; перевірка звітів; підготовка документів для синтетичних і аналітичних записів; рознесення сум господарських операцій в облікових регістрах; записи в Головну книгу; складання оборотного балансу; складання сальдового балансу та інших форм бухгалтерської звітності.

Кожний з етапів передбачає відповідні дії фахівців з обліку. Суть оформлення первинних документів полягає у фіксації фактів господарських операцій через складання документів на приймання, видачу господарських засобів чи грошових коштів. На цьому етапі активну участь беруть м/в особи, одна з яких відпускає, а друга – приймає певні ТМЦ.

Оформлені первині документи в установлені строки подаються до бухгалтерії, де звертається увага на правильність оформлення документів. Прийняті документи перевіряються виходячи з доцільності та законності господарської операції, також проводиться арифметична перевірка.

Правильні первинні документи підлягають подальшому опрацюванню – розцінювання, групування та котирування. Необхідність розцінювання пояснюється тим, що в окремих документах матеріально відповідальні особи проставляють лише кількість відпущених ТМЦ, а бухгалтери проставляють ціну та визначають суму господарської операції. Суть групування полягає в об’єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи. Контирування – це процес складання бухгалтерських проводок на основі первинного документа.

Таким чином, з моменту оформлення до моменту узагальнення бухгалтерський документ проходить певний шлях, і чим цей шлях коротший та якісніший, тим більше зросте оперативність БО.

Завершальним етапом використання первинних документів є складання бухгалтерської звітності – це процес узагальнення даних поточного обліку і надання користувачам інформації для прийняття рішень. Після цього бухгалтерські документи передаються в архів підприємства.

Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств може бути здійснене тільки за вимогою органів прокуратури і суду, попереднього слідства, податкової служби тощо. Вилучення оформлюється протоколом, копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства. У разі пропажі або знищення первинних документів керівник підприємства повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або зникнення.

4. В інформаційній системі використовуються різнома­нітні бухгалтерські документи, від якості котрих значною мірою залежить ефективність управління. На якість інформації суттєво впливає й те, чи дотримуються вимог, що пред'являються до бух­галтерських документів, працівники підприємства в процесі фік­сації фактів здійснення господарських операцій. А тому питан­ням удосконалення бухгалтерських документів належить чільне місце в обліковій політиці підприємств.

Удосконалення бухгалтерських документів – це складний процес, що потребує від працівників бухгалтерії постійної копіт­кої творчої роботи. Передовсім необхідно знати стан інформа­ційного забезпечення, засади гарантування раціональності доку­ментообороту, якості первинних документів, порядок відповідальності виконавців за належне оформлення й опрацювання бу­хгалтерських документів. Корисним буде також використання зарубіжного досвіду, досвіду роботи інших галузей і виробництв. Робота з удосконалення бухгалтерських документів має бути чіт­ко скоординованою і відображуватись у конкретних заходах під­приємства стосовно його облікової політики.

Нині є три форми удосконалення бухгалтерських документів: централізована, децентралізована та змішана. За централізованої форми обов'язки вдосконалення бухгалтерських документів по­кладаються на державні органи — Мінфін і Держкомстат Украї­ни. Децентралізована форма реалізується в системі міністерств, відомств, підприємств. За змішаної форми вдосконаленням бух­галтерських документів можуть займатись на госпдоговірних умовах залучені спеціалісти та науковці з науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, конструкторських бюро, а також інші юридичні та фізичні особи.

Багаторічний досвід показав, що найбільш ефективною є цен­тралізована форма. Результатом діяльності Держкомстату та Мін­фіну України з удосконалення бухгалтерських документів і звіт­ності вже стала розробка багатьох нових та вдосконалення чин­них форм документації. Майже з усіх розділів облікової роботи видано альбоми типових форм первинного обліку зі вказівками щодо їх застосування та заповнення.

Ясна річ, що робота з удосконалення бухгалтерських доку­ментів децентралізованої та змішаної форм ніколи не матиме та­кого загальнодержавного значення, бо вона має суто локальний характер, обмежуючись одним відомством, галуззю, а то й окре­мим підприємством.

Проте незалежно від рівня використання побудова документів має бути завжди раціональною: документи повинні бути зручни­ми і змістовними, складатись і опрацьовуватись у стислі строки, використовуватись у різних галузях економіки. А тому вдоскона­лення бухгалтерських документів найчастіше здійснюється через стандартизацію, типізацію та уніфікацію.

Стандартизація документів потребує розробки раціональні­ших форм і розмірів документів із чітко визначеною системою розміщення реквізитів. Нині виготовляються в основному стан­дартні документи, що спрощує і полегшує технологію їхньої об­робки, знижує собівартість та підвищує якість обліку. Але у сфе­рах обліку витрат на виробництво, надання послуг, виконання робіт, обліку фінансових результатів, накопичення та розподілу непрямих витрат, випуску готової продукції, обліку розрахункових операцій ще й досі застосовується багато нестандартних документів.

Типізація документів — це розробка й застосування бланків документів, придатних для оформлення однорідних операцій у різних галузях економіки. Усі типові документи є стандартними за формою. До таких належать касові та банківські документи, авансові звіти, документи з обліку основних засобів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, інвентаризації коштів та то­варно-матеріальних цінностей, обліку праці та її оплати, бланки довіреностей, рахунків-фактур тощо.

Наступним кроком у розвитку типізації документів є їх уніфі­кація. Уніфікація – це створення документа, який за своїм зміс­том і формою може бути використаний для оформлення багатьох господарських операцій у всіх чи принаймні в кількох галузях економіки. Уніфікація сприяє скороченню кількості первинних документів, але збільшує час їх опрацювання, а відтак уніфікова­ні документи ще не набули великого поширення.

5. Інвентаризація – це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел, які не знайшли документального відображення у поточному обліку. Сутність інвентаризації полягає в перевірці фактичної наявності засобів виробництва та джерел їх утворення. Інвентаризація покликана виявити і зафіксувати ті господарські процеси і явища, які не піддаються повсякденній реєстрації і документуванню: випаровування, розкрадання, розпилення, порушення правил експлуатації, псування, тобто всі явища, які можуть викривляти дані балансу та інших форм звітності. Таким чином, інвентаризація – перевірки та оцінка фактичної наявності об’єкта контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками.

Інвентаризація, як один з елементів методу БО тісно взаємодіє з оцінкою, калькуляцією, подвійним записом і балансом. Оцінка і калькуляція базується на документації, яка не завжди враховує всі явища й окремі факти господарського життя підприємства. Понаднормові природні втрати, заміна дорожчих матеріалів на дешевші, а також інші факти спричиняють викривлення фактичної собівартості виготовленої продукції. І завдяки проведенню інвентаризації отримується інформація для достовірного визначення реальних витрат на виробництво продукції.

Лише результати проведеної інвентаризації дозволяють виявити помилки при здійснені подвійного відображення господарських операцій, окремих фактів господарського життя на бухгалтерських рахунках. Інвентаризація забезпечує дотримання таких вимог до балансу та звітності, як правдивість та реальність.

Цілі інвентаризації:

1. Виявлення фактичної наявності майна.

2. Перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань.

3. Зіставлення фактичної наявності майна з даними БО.

Завдання інвентаризації:

1. Забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм і правил.

2. Виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості.

3. Встановлення реального фізичного стану (зносу) і правильність оцінки необоротних активів та інших засобів праці, які обліковуються на балансі.

4. Виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості.

5. Виявлення понаднормово використаних та невикористаних ТМЦ.

6. Перевірка дотримання правил і умов збереження майна.

7. Виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, а також виявлення резервів матеріальних ресурсів.

8. Контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб.

9. Перевірка дотримань діючих положень про матеріальну відповідальність.

6. Види інвентаризацій:

1. Залежно від організації внутрішньогосподарського контролю:

а) планові – ті, що передбачалися в планах контрольно-ревізійної роботи;

б) позапланові – ті, що проводяться поза планом у наслідок стихійних лих, крадіжок аварій та на вимогу судово-слідчих органів.

2. За обсягом охоплення об’єктів:

а) повні – охоплюють все майно підприємства, що знаходиться на його балансі;

б) часткові – охоплюють окремі види майна або все майно, що знаходиться в підзвіті конкретної м/в особи.

3. За обсягом перевірки цінностей:

а) суцільні – це перевірка фактичної наявності всіх без винятку цінностей, що перебувають у відповідному місці зберігання;

б) вибіркова – охоплює лише окремі цінності.

4. За якістю:

а) повторні – виконують ті самі процедури, що й за суцільної перевірки;

б) додаткові – має на меті виявлення фактичної наявності конкретних цінностей;

5. За частотою проведення:

а) періодичні – ті, що проводяться за ініціативою власника, керівника і можуть бути щоквартальні, щомісячні;

б) разові – як правило є річними і проводяться перед складанням фінансової звітності в листопаді – грудні поточного року.

7. Інвентаризаційна робота на підприємствах здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої визначає керівник підприємства. До цієї комісії входить керівник, головний бухгалтер, керівники окремих структурних підрозділів, провідні фахівці.

Інвентаризаційний процес слід розглядати через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної (вибір об'єктів інвентаризації, створення інвентаризаційної комісії, їх інструктаж), підготовчої (пред'явлення повноважень на проведення інвентаризації, отримання розписок від м/в осіб), технологічної (перевірка наявності і стану об'єктів інвентаризації, оцінка їх стану, складання інвентаризаційних описів) та результативної (складання порівняльних відомостей, визначення кінцевих результатів інвентаризації, прийняття рішення за результатами інвентаризації і відображення їх в обліку).

Робота розпочинається з підготовчих заходів, які повинні забезпечити правильність і своєчасність завершення інвентаризації. До початку інвентаризації комісія повинна отримати у м/в особи розписку про те, що в бухгалтерію передані всі прибуткові і видаткові документи. На момент інвентаризації слід зробити всі необхідні записи по рахунках і вивести залишки на дату її проведення. Всі операції, які пов'язані з рухом ТМЦ, на час інвентаризації повинні бути припинені.

Данні інвентаризації заносять в інвентаризаційні описи, в яких зазначається найменування та кількість цінностей, а у випадку необхідності і характеристика їх стану. Інвентаризаційний опис - це первинний документ, складений в процесі проведення інвентаризації, її кінцевий підсумок. Описи складають по кожній м/в особі, і підписують всі члени інвентаризаційної комісії. Під час інвентаризації необхідно виявляти і виділяти в описах непотрібні матеріальні цінності, брак тощо.

За результатами інвентаризації готівки та грошових документів складають акт, в якому відображають наявність готівки, цінних паперів, залишки матеріальних цінностей.

При інвентаризації дебіторської заборгованості дебіторам направляються довідки про залишки заборгованості.

Остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями. Порівняльні відомості - найважливіші заключні документи, що складаються на результативній стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між даними БО і даними інвентаризаційних описів.

Питання для самоперевірки:

1. Поняття про носії первинної облікової інформації.

2. Документ як юридичний доказ здійсненої господарської операції.

3. Місце документації в бухгалтерському обліку.

4. Сутність первинних документів.

5. Що таке реквізит первинного документа?

6. Обов’язкові реквізити первинних документів.

7. Класифікація бухгалтерських документів.

8. Як класифікуються бухгалтерські документи за призначенням?

9. Навести приклади розпорядчих документів.

10. Навести приклади виконавчих документів.

11. Як класифікують бухгалтерські документи за місцем складання?

12. Як класифікують бухгалтерські документи за порядком складання?

13. Навести приклади первинних документів.

14. Навести приклади зведених документів.

15. Як класифікують бухгалтерські документи за способом використання?

16. Навести приклади разових документів.

17. Навести приклади накопичувальних документів.

18. Сутність документообігу та його стадії.

19. Графік документообігу та його призначення.

20. Порядок удосконалення бухгалтерських документів.

21. Перевірка первинних документів та її значення в обліку.

22. Порядок зберігання бухгалтерських документів.

23. Порядок вилучення бухгалтерських документів.

Тема 6. План рахунків бухгалтерського обліку

1. План рахунків бухгалтерського обліку, його суть та контрольне значення.

2. Позабалансові рахунки.

Основні терміни теми: план рахунків, балансові рахунки, позабалансові рахунки.

1. Для упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби, та джерела їх утворення, господарські процеси, забезпечення зацікавлених користувачів різнобічною інформацією, необхідною для планування, нормування, управління та контролю за виконанням завдань, а також для правильної та чіткої побудови і організації бухгалтерського обліку потрібно знати характеристику кожного рахунку. Виконання даної процедури є важливим завданням Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року.

План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств. План рахунків має наступні основні характеристики (табл. 1).

Таблиця 1.

Характеристика Плану рахунків

Структура Плану рахунків максимально пристосована до форм фінансової звітності, яка, в свою чергу, приведена у відповідність до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

В єдиному Плані рахунків України передбачено близько 90 синтетичних рахунків (рахунки першого порядку). Виробничі підприємства використовують біля 60 з них, а якщо вони крім основної діяльності здійснюють ще й капітальне будівництво або торгівлю, то 63-66 рахунків. Передбачені в Плані рахунків субрахунки (рахунки другого порядку) застосовуються підприємствами в залежності від потреб - для аналізу, контролю і складання звітності.

Рахунки, на яких обліковуються однорідні види активів або зобов'язань, об'єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з них має своє кодове значення: від 0 до 9. Коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субрахунків (рахунків другого порядку) у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. При цьому код класу і код синтетичного рахунку (рахунки першого порядку), тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосовуватись для відображення в обліку господарських операцій. Коди наведені в Плані рахунків і не можуть змінюватись підприємствами. В Плані рахунків наведені також коди і найменування деяких субрахунків (рахунків другого порядку).

Котирування документів та ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням коду класу й коду синтетичного рахунку.

Отже, повний код рахунку може складатись з будь-якої кількості цифр, кожна з яких має певне значення. Використання кодів довжиною більш 4-5 цифр є невиправданим, адже такий код складно запам'ятати. Інструкцією не передбачено застосування розділових знаків, відповідно, всі цифри, які означають код, записуються поруч. Таким чином, структура коду рахунку виглядає наступним чином (табл. 2):

Таблиця 2.

Читайте також:

1. I. Нематеріальні активи
2. XIV. Біологічні активи
3. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
4. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
5. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
6. Адміністративний арешт активів та його наслідки
7. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
8. Активами торговельного підприємства
9. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
10. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
11. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).

Переглядів: 1073