• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПІДГОТОВЧІ КРЕСЛЕННЯ

План організації рельєфу виконують на креслярському папері формату А2 (420x594) в масштабі 1:500.

Спочатку наносять рамку і штамп. Потім приступають до викреслювання будівель і вулиць відповідно до отриманого завдання. За умовами розміщення на аркуші приймають розміри кварталу в червоних лініях 120х200 метрів, ширина вулиць які примикають (відстань між червоними лініями) - 25 метрів, ширина проїжджої частини - 14 метрів (ДБН 360-92** Планування і забудова міських і сільських поселень). Допускається застосовувати при відповідному обґрунтуванні інші типи вулиць.

Будівлі розташовують з відступом від червоної лінії не менше чим на 3 метри. Ширину будівель умовно приймають: житлових - 15м, суспільних - 18м. Довкола будівель влаштовують відмостку шириною 1м (умовно), поперечний ухил відмостки - 30⁰/₀₀. Червону лінію вказують по периметру кварталу у вигляді суцільної лінії; вказують також червоні лінії сусідніх кварталів, в цих кордонах виконують план організації рельєфу.

Система внутрішніх квартальних проїздів мікрорайону (кварталу) складається з в'їздів, проїздів, майданчиків для роз'їздів, майданчиків для розвороту і гостьових стоянок. Основне завдання системи проїздів – забезпечення зручного проїзду до житлових будівель, організацій і підприємств обслуговування, а також відведення поверхневих вод. Проїзди прокладають за кільцевою, пів кільцевою або тупиковою схемою.

В'їзд приймається шириною 6м. Проїзди, які ведуть до груп будівель з населенням до 3-х тис. жителів, мають бути шириною 3,5м; проїзди які ведуть до груп будівель з населенням більш 3тис жителів – 6,0м. При довжині проїзду шириною 3,5м, через кожні 100м влаштовують майданчики для роз'їзду шириною 3,0 і завдовжки 15м. В розрахунково-графічній роботі проїзди приймаються шириною 6м.

Тупикові проїзди закінчуються майданчиками розворотів 12х12м. Гостьові стоянки мають бути кишенькового типа завглибшки 6м. Радіус закруглень в системі проїздів приймають 6м.

Відстань від будівель до проїздів має бути:

Висоту бортового каменя проїжджої частини вулиць і внутрішніх квартальних проїздів приймають 0,15м; на перехрестях - не більш 0,08м. Середнє значення поперечного ухилу вулиць, проїздів і тротуарів і_поп = 20⁰/₀₀ (0,02).Радіуси закруглення проїжджої частини вулиць по кромці тротуару приймають не менше 12м; при в'їзді всередину кварталу - 6м. (приклад побудови див. додаток 2).

Потім по заданому ухилу будують горизонталі з перерізом рельєфу по висоті 0,50м. Напрям ухилу і малюнок горизонталей довільні. Отриманий рельєф умовно позначатиме фактичну поверхню ділянки будівництва, горизонталі називатимуться "фактичними".

Для того, щоб побудувати рельєф по заданому ухилу визначають відстань між суміжними горизонталями - L. Потім багато разів відкладають цей розмір на довільно вибраній лінії і проводять, через отримані точки горизонталі. Горизонталі проводяться "на око" перпендикулярно до базової лінії і доводять до кромки креслення

Значення L визначають по прямокутному трикутнику, де цей розмір відповідатиме величині горизонтально розташованого катета. Другий катет (вертикальний) Δh дорівнює кроку горизонталей, тобто 0,50м. Ухил рельєфу i, який в даному випадку відповідає завданню на виконання розрахунково-графічної роботи (див. додаток 1).

Рис.1. Графічне визначення ухилу.

Ухил визначається шляхом відношення різниці висот між двома окремо взятими крапками до відстані між ними. Ухил поверхні на кожній даній ділянці визначають по наступній формулі:

i = Δh : L (1)

де Δh – різниця відміток між двома точками або сусідніми горизонталями, м;

L – відстань між двома точками або горизонталями в даному напрямі, м.

Відстань між суміжними горизонталями в плані дорівнює:

L =Δh: i (2)

Приклад: Заданий ухил і =20⁰/₀₀. Крок горизонталей (переріз рельєфу по висоті) Δh = 0,50м. Необхідно визначити відстань між горизонталями в плані Lі побудувати топографічний план в масштабі 1:500

Ухил виражають десятковими дробами, у відсотках ⁰/₀ і в промілях ⁰/₀₀ (тисячі долі). Так, наприклад, i = 0,02 рівнозначно i = 2⁰/₀ або i = 20⁰/₀₀. На практиці в даний час ухили виражають частіше в промілях ⁰/₀₀

i = 20⁰/₀₀ = 0,02

Відстань між горизонталями на місцевості дорівнює:

L =Δh: i= 0.50 : 0.020 = 25м.

Для того, щоб відкласти цей розмір на кресленні визначають його значення в масштабі 1:500

L = 25 : 500 = 0,05м = 5см

На кресленні наносять довільну лінію, на якій роблять відмітки через 5см. Через отримані точки, під прямим кутом до лінії, проводять горизонталі, які і змальовуватимуть фактичний рельєф з ухилом 20⁰/₀₀ в масштабі 1:500. Таким чином, умовно отримують топографічний план, на якому належить виконувати подальшу роботу.

Значення горизонталей (фактичні відмітки) вписують в розриві лінії в найбільш зручному для читання місці.

Рельєф території в значній мірі зумовлює планувальну композицію вуличної мережі, а отже, і плану міста. Для закладення мережі вулиць найбільш сприятливим є рельєф з ухилами 5-60⁰/₀₀ для магістральний вулиць і 5-80⁰/₀₀ для житлових вулиць і проїздів залежно від їх класифікації.

Приклад підготовчого креслення див. додаток 3.

У реальних умовах розташування будівель на майданчику значною мірою визначається рельєфом відведеної для будівництва території. Оскільки в розрахунково-графічній роботі фактичний рельєф умовно відтворюється самим студентом, необхідно при побудові фактичних горизонталей враховувати наявність готової планувальної схеми (варіанту завдання) і передбачити найкраще взаємне розташування рельєфу і планувальної схеми. Це може бути досягнуто шляхом попередньої побудови горизонталей на кальці і подальшого поєднання топографічної основи з планом розташування будівель.

ПЛАНУВАННЯ ВУЛИЦЬ

План організації рельєфу починають з проектування вулиць. У реальних умовах плану організації рельєфу передує схема вертикального планування населеного пункту, в якому вибираються оптимальні напрями вулиць і розміри кварталів, призначаються відмітки по осях перехресть і подовжні ухили вулиць. Отримані дані використовують як початкові при проектуванні плану організації рельєфу мікрорайонів і окремих кварталів. У справжній роботі ці параметри необхідно запроектувати, приймаючи за основу виконані підготовчі побудови.

На схемі вертикального планування в місцях пересічення осей проїжджих частин вулиць і проїздів, в точках зміни (перелому) рельєфу визначають чорні відмітки і задають червоні.

Червоними або проектними називаються відмітки зміненого рельєфу, чорними – відмітки існуючого рельєфу. Різниця між червоною і чорною дає робочу відмітку, яка показує величину зрізу або насипу ґрунту.

Чорні відмітки визначають згідно з топографічним планом території шляхом інтерполяції, для чого через ці точки проводять прямі лінії приблизно перпендикулярно найближчим горизонталям (рис 2). Відмітки шуканих точок визначаються по формулі:

Н_Х = (Н_А - Н_В) : L х l + Н_В (3)

де: Н_В – відмітка горизонталі, що пролягає нижче;

Н_А - відмітка розміщеної вище горизонталі;

L – відстань між горизонталями по прокладеній прямій лінії, м;

l – відстань від даної крапки до горизонталі, що пролягає нижче, м.

План

Профіль

Рис 2. Схема визначення проміжних відміток між горизонталями

У всіх переломних точках ставлять існуючі і проектні відмітки.

Існуючі (чорні) відмітки записуються в знаменнику.

Проектні (червоні) відмітки призначаються такими ж, як і чорні, або такими, щоб робочі відмітки по можливості не перевищували 0,5м (записуються в чисельнику).

За наявності значного перелому рельєфу і необхідності розділення траси на окремі ділянки з різними ухилами, позначають додаткові відмітки переломних точок.

Після знаходження відміток характерних точок (переломних точок), вимірюють відстань між вказаними вище точками і подовжні ухили між ними. Проектні ухили (формула 1), закруглені до цілого числа тисячних доль, показують над стрілками (уклонопоказник), що наносяться уздовж осі проїжджої частини і показують напрям проектних ухилів, а відстань між переломними крапками – під стрілками.

Місце розташування на осі проїжджої частини точок, через які повинні пройти проектні горизонталі, визначають таким чином. Спочатку знаходять місце розташування однієї з цих точок – найближчою до точки перелому подовжнього профілю з раніше встановленою проектною відміткою. Відстань між даними точками визначається:

l₁ = Δh₁ /i_пр (4)

де: Δh₁ – різниця відміток шуканої горизонталі і найближчої від неї точки перелому подовжнього профілю (Н1 – Н2);

i_пр – проектний подовжній ухил.

При проектній відмітці точки перелому, кратної кроку горизонталей, одна з горизонталей повинна пройти через цю точку.

Приклад: Визначити відстань від центру перехрестя з проектною відміткою Н₁ – 27,67 до найближчих проектних горизонталей. Якщо відомо що подовжній ухил i_пр = 0,015 і крок горизонталей 0.1м (рис.3).

Аналогічним розрахунком визначають положення найближчої горизонталі з іншого кінця дороги. Відстань між крайніми горизонталями градуюють на рівні відрізки і таким чином отримують точки, через які проходять проектні горизонталі.

l1 = (27,67-27,60) : 0,015 = 4,7 м   l2 = (27,70-27,67) : 0,015 = 2,0 м   Рис.3 Приклад визначення положення проектних горизонталей.

Величини відрізків отримують по формулі:

a = Δh : i_пр (5)

де, а - відстань між проектними горизонталями на місцевості, м;

Δh - перетин рельєфу проектними горизонталями (крок), дорівнює 0,10м;

i_пр - подовжній ухил, виражений в десяткових дробах.

Для нашого прикладу а = 0,10 : 0,015 = 6,7м. (на місцевості). На кресленні відкладають цей розмір в масштабі 1:500,

6,7:500 = 0,0134м. або 1,34см.

Оскільки багатократне відкладання такого малого розміру на великій довжині може привести до помилок, градуювання осьової лінії виконують шляхом розчленовування її на рівну кількість відрізків. Для цього необхідно, щоб кількість відрізків була парною. Якщо кількість непарна, то спочатку відкладають один відрізок за обчисленим розміром, а довжину, що залишилася, ділять спочатку на дві рівні частини, потім кожну частину знов ділять на два, і так до здобуття необхідної кількості відрізків. Величина отриманих таким чином відрізків з достатньою мірою точності відповідатиме технічним вимогам виробництва робіт по плануванню території.

Так-як крок горизонталей рівний 0,10м, то загальну кількість відрізків неважко визначити: треба поділити різницю відміток крайніх горизонталей на величину кроку (0,10). Так, наприклад, якщо різниця відміток дорівнює 1,3м., то кількість відрізків дорівнюватиме 1,3 / 0,10 = 13. Оскільки вийшла непарна кількість, величину одного відрізання відкладають за обчисленим розміром (формула 5, у нашому випадку 1,34см), а останні - шляхом багатократного ділення на два.

Градуювання осьової лінії можна зробити і графічним методом. Ділення прямої на рівні відрізки проводиться за допомогою допоміжної лінії і проектування з неї на основну лінію рівнозначних відрізків методом паралельних ліній.

Для цього: від прямої АВ через точку А проводимо допоміжну лінію АС під довільним кутом до відрізку АВ і відкладаємо на ній мікровимірником, або лінійкою від точки А необхідну кількість рівних відрізків. Кінцеву точку лінії АС сполучаємо з точкою В. Тепер, отриманою прямою ВС, з позначених крапок за допомогою лінійки і трикутника проведемо паралельні лінії до перетину їх з прямою АВ. У даному прикладі лінії поділять пряму АВ на 13 рівних відрізків (рис.4).

Рис. 4 Ділення прямої на частини.

Таким способом виконують градуювання горизонталей по осі вулиці залежно від подовжнього ухилу. Для завершення малюнка горизонталей на проїжджій частині вулиці, необхідно обчислити положення крайніх точок біля бортового каменя, тобто визначити проекцію цієї горизонталі на вісь вулиці - b (рис.5).

Кути нахилу горизонталей в плані по відношенню до осі дороги залежать від поперечного ухилу проїжджої частини. Поперечний ухил проїжджої частини на дорозі з асфальтобетонним покриттям приймають зазвичай рівним 20⁰/₀₀.

	a = Δh : iпр = 0.1 : iпр (5) b = В х iпоп : iпр (6) c = Δh1 : iпр = 0.15 : iпр (7) d = D х iпоп : iпр (8)

Рис.5 План вулиці в проектних горизонталях.

У напрямі результуючого ухилу i_р (рис. 5) відбувається стік поверхневих вод (перпендикулярно горизонталям). Горизонталі проходять до осі дороги під кутом α, тангенс якого дорівнює відношенню подовжнього ухилу проїжджої частини i_пр до її поперечного ухилу i_поп.

b = В х i_поп : i_пр (6)

де: b - проекція горизонталі на вісь вулиці, м;

В - половина ширини проїжджої частини вулиці, м;

i_поп - поперечний ухил проїжджої частини (0,02)

i_пр - подовжній ухил вулиці

ВЕРТИКАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ ПЕРЕХРЕСТЬ

Вирішення вертикального планування пересічень вулиць і доріг залежать від конфігурації перехрестя, умов організації дорожнього руху на них, рельєфу місцевості. Схеми вертикального планерування перехресть вулиць розділяють на два типи: пересічення головної і другорядної вулиці, пересічення рівнозначних вулиць.

При побудові проектних горизонталей на ділянках пересічень вулиць або доріг необхідно дотримуються наступних правил:

- подовжні і поперечні ухили проїжджих частин і тротуарів мають бути в межах величин, що рекомендуються для відповідних категорій вулиць і доріг, а також типів дорожніх покриттів;

- необхідно забезпечувати поверхневий стік, що унеможливлює скупчення поверхневих вод на окремих ділянках пересічення і на територіях, що безпосередньо примикають до нього;

- найбільш сприятливі умови для руху повинні забезпечуватися у напрямі основних транспортних і пішохідних потоків;

- слід уникати утворення великої кількості ділянок з різними ухилами;

- при проектуванні треба прагнути до зменшення об'ємів земляних робіт і можливого збереження відміток на кордонах прилеглих територій.

У додатку 4 наведені приклади вирішень вертикального планування в проектних горизонталях простих перехресть.

Читайте також:

1. D і 3D технології креслення в AutoCAD
2. VII. МАШИНОБУДІВНЕ КРЕСЛЕННЯ
3. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
4. Додаток И - Приклад виконання ремонтного креслення деталі
5. Друк креслення
6. Загальні відомості про будівельні креслення
7. Зображення на планах (кресленнях)
8. Зображення шахтного поля на гірничих кресленнях
9. ІІ. ПРОЕКЦІЙНЕ КРЕСЛЕННЯ
10. Креслення сполучень.
11. Креслення як образно-знакова система проектування
12. Нанесення розмірів на кресленнях.

Переглядів: 2069