Психологічні типи конфліктних особистостей в педагогічному колективі і можливі шляхи впливу керівника на них

№ п/п	Назва типу	Психологічні особливості	Пропоновані шляхи впливу на цих співробітників
	Імітатор	Демонструє велику завантаженість справою, турботу про дітей, часто питає, де директор, бо до нього має дуже важливі справи. Готовий до конфлікту, якщо його імітація не сприймається як діяльність	Виявлення реального внеску в роботу та його оцінка перед співробітниками. Допомога у переключені енергії імітатора на саму справу, а не на розмову про неї
	Громадський діяч	Віддає перевагу виконанню громадських доручень, унаслідок чого не вистачає часу для навчально-виховної робот из дітьми. намагається бути членом різних комісій, повчати інших, а це провокує незадоволеність колег.	Індивідуальна розмова, у якій слід поставити перед співробітником умову по те, що участь у престижних для нього громадських справах буде залежати від успішного виконання ним службових обов’язків, а також наголосити на необхідності виконання всієї навчально-виховної роботи
	Генератор самореклами	Турбується, насамперед про особистий престиж. Тому те, що робить він, повинно, на його думку, бути у центрі уваги як найважливіша справа. такий співробітник часто стає центром та ініціатором конфліктних ситуацій, агресивно ставиться до тих колег, які добре працюють, але не займаються саморекламою	Колективне засудження з поєднанням об’єктивної оцінки результатів роботи та особистих якостей: не тільки негативних, а й позитивних (наприклад. енергійність, ініціативність). Переключення авиенергії цих людей на справді важливі для всього колективу сп
	Патріарх (досвідчений педагог передпенсійного віку)	Із задоволенням прагне повчати молодих та нових членів колективу. Коли критикує колег, шкодує, що не порадилися з ним. Вважає, що його методика викладання найкраща. Така позиція часто викликає роздратування колективу	Залучення до наставництва: доручии опіку конкретного недосвідченого вчителя. Висловлюючи повагу до досвіду, пояснити, що не все минуле - це найкраще; досвід і майстерність не є тотожними. Нагадати, що надмірне протиставлення минулого сучасному викликає роздратування у молодих колег
	„Прима” (яскрава особистість, яка має реальні дані для лідерства)	Веде тонку психологічну роботу проти інших популярних членів колективу („зірок”): в їх присутносі демонструє позитивні дії, а за спиною натякає на деякі недоліки. Усе це робиться для дискредитації можливих „суперників”. Така позиція найбільше шкодить психологічному клімату в колективі, оскільки вона є зовнішньо приховаою	Підтримання позитивної орієнтації неформального лідера, об’єднання його з іншими лідерами ( з урахуванням найбільш сильних якостей). Об’єктивна оцінка позитивних якостей „прими”. а також визначення аспектів діяльності, у яких інші члени колективу досягають більш високих результатів

Основа підходу до конфліктогенних особистостей є прагнення використати їхні позитивні якості, сформувати адекватну самооцінку за допомогою взаємної вимогливості. Ці ж автори подають і типологію конфліктогенних співробітників з погляду керівника колективу, яка відображає життєво важливі психологічні особливості членів колективів відділів освіти, кафедр ВНЗ тощо(4, с.134-135):

Психологічні типи „важких” для керівників установ і підрозділів освіти особистостей і шляхи впливу на них

№ п/п	Назва типу	Психологічні особливості	Доцільні шляхи управлінського циклу
	Опозиціонер (нонконформіст)	Досить компетентний співробітник, якого не задовольняє його посадовий статус. Майже завжди висловлює точку зору, яка є протилежною думкам керівника. Здається, що він заздалегідь має установку „проти керівника”. Самостійність суджень нерідко переходить у впертість навіть у непринципових питаннях. Основний мотив такої поведінки - самоствердження через протест, показ себе як професіонала більшого ґатунку, ніж керівник. Має риси, подібні до „патріарха”.	Холоднокровний, спокійний тон звернення, прилюдне відзначення позитивних рис, залучення до різних комісій як вияв довіри та цінування ділових якостей. Аргументоване доведення неправильної „позиції”, точки зору
	Пристосуванець (конформіст-погоджувальник)	Співробітник, який у присутності керівника висловлює безумовну згоду з ним, але внутрішньо не завжди погоджується з цим. Критикує керівника у його відсутності. Основний мотив такої поведінки – забезпечення собі „доброго життя” за рахунок позитивного ставлення керівника	Стимулювання до висловлення справжньої думки щодо тих чи інших подій. Заохочення власних поглядів, якщо навіть вони нетотожні позиції керівника
	Фаворит (улюбленець більш високого начальства)	Співробітник. який демонструє вссім членам свого колективу й особливо безпосередньому керівникові, що користується підтримкою начальнрика більш високого рівня. Повідомляє тому „ інформацію” про внутрішні справи колективу. Нагадує колегам ( і керівникові) по свої позитивні стосунки з „елітою”. „сильними світу цього”. Основний мотив такої поведінки - забезпечення психологічного захисту від вимогливого керівника, своєрідне задоволення відчуття гідності(марнославство)	Виявлення негативних рис фаворита перед колективом. Вівера розмова керівника з начальником: розкриття негативних аспектів поведінки фаворита, що не сприяють авторитету начальника

Щоб управляти розвитком конфлікту, слід уважно зчитувати реакції співрозмовника.

По-різному визначають учителі „важких” дітей.

М.М.Рибакова (11, с.26-27) відносить до них :

- здібних учнів, які багато й самостійно працюють і критично ставляться до знань шкільної програми;

- учнів із слабими розумовими здібностями у поєднанні із раннім статевим розвитком, цинічною поведінкою;

- учнів, неприємних однокласникам через особливості характеру (блюзнірство, озлобленість) чи зовнішнього вигляду;

- учнів, які вибірково ставляться до вчителів, з неприхованою антипатією;

- учнів із нестандартною поведінкою (мрійливі. самозакохані, вразливі, помисливі);

- дітей з виявом дорослих форм поведінки;

- дітей учителів.

Ця класифікація не є дуже стрункою, хоча й відбиває позицію вчителів стосовно труднощів у спілкуванні з учнями.

Щодо учнів можемо спостерігати зачатки неузгодженості у взаєминах на основі різноманітних поведінкових реакцій суб’єктів конфлікту: відкритих, прихованих, пасивних протестів (за 11, с.144).

Відкритий протест:

- порушення дисципліни, грубість, зухвалість, неслухняність;

- утримання інформації. Учень вербально і невербально показує, що він знає відповідь, але не скаже її .

Вчитель: Хто розбив скло? Вово, ти ж був у класі, коли воно розбилося. Невже ти не бачив, хто це зробив?

Учень: (стискує плечима, ухиляється) Та я не пізнав його. Він спиною стояв (хмикає).

- брехня як викривлення інформації для утримання своєї позиції;

- некоректні висловлювання незгоди( На виховній годині учень відмовляється працювати в команді разом з іншими учнями і демонстративно відвертається);

- різка критика дій і вчинків педагога;

- експертування. Школяр, перериваючи вчителя, висловлює свою думку, при цьому посилається на свій досвід або запозичений у батьків чи з книг.

Учень: Знаєте, я читав у журналі, що безконтрольне забруднення середовища приводить до того, що люди вже в тридцятилітньому віці впадають у розумовий маразм, Інно Михайлівно.

- провокаційні дії і вчинки: каверзні питання, вчинки з метою досадити педагогові.

Приховане протистояння:

- ігнорування педагогічних вимог, незацікавлене ставлення до педагогічної думки;

- уникнення(часті пропуски занять, демонстрація незацікавленості тим, що відбувається в класі, прохання перевести до іншого класу, ігнорування вчителя поза класом);

- зміна теми

Вчитель: Мацюк, де твоє домашнє завдання?

Учень: Так, Віро Петрівно, мама просила у Вас запитати, коли вона зможе підійти до Вас поговорити?

Пасивний протест:

- мовчазний осуд;

- образа, сльози.

За даними досліджень( Л.В.Симонова, 1989) 40% старшокласників схильні до відкритого протесту і конфронтації, 26% - до спокійного протистояння, 25% - до прихованої протидії і 9% - до пасивного протесту. При чому вчителі й учні по-різному оцінюють частоту виникаючих конфліктів. У педагогів ця оцінка виявилася значно нижчою. Старшокласники, особливо дівчата, виявляються чутливішими до дезінтеграції взаємин.

ВИСНОВКИ;

1. Керівнику важливо серйозно вивчати психологію співробітників, передбачаючи можливі ускладнення у взаємодії і спрямовуючи інтереси, енергію колег на гідне самоствердження, досягнення успіхів у спільній справі.

2. Учень посилає різноманітні сигнали зародження конфлікту, але, як показали дослідження, в колі уваги педагогів – пряме протистояння: неслухняність, незгода, зухвалість, дисциплінарні порушення. Одночасно не менш серйозні за своїми наслідками приховані й пасивні форми конфліктної поведінки. Ігнорування цих поведінкових реакцій обертається відчуженням учнів від вчителя й школи, можливістю деструктивного шляху розгортання потенційного конфлікту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цілі експертизи конфлікту в освіті	\|	Стратегія поведінки керівника у конфліктній ситуації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.