• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обов’язкове і добровільне страхування

За формою проведення страхування поділяють на обов’язкове і добровільне. Їх перелік визначений у статті 7 ЗУ «Про страхування».

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

В обов’язковому страхуванні страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти.

У ЗУ «Про страхування» наведено перелік 33 видів обов’язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов’язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон. До складу обов’язкового страхування українським законодавством віднесено:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміоло­гічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»;

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»;

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпеч­них відходів;

21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я за рахунок коштів ліцензіатів;

22) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

24) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’яза­них з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, вважаються добровільними.

Тема 3. Страховий ринок

1. Сутність страхового ринку

2. Внутрішня система і зовнішнє оточення страхового ринку

3. Сучасний стан страхового ринку України

1. Сутність страхового ринку

Страховий ринок – це система фінансово-економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формуються попит і пропозиція на неї.

В інституціональному аспекті структура страхового ринку представлена акціонерними, корпоративними, взаємними і державними страховими компаніями. У територіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок, національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) страхові ринки.

За галузевою ознакою виділяють ринок: особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності. У свою чергу кожний із них можна розділити на відокремлені сегменти.

На сьогоднішній день в Україні сформувалась певна структура страхового ринку. До основних суб'єктів страхового ринку, які обслуговують процес страхування, можна віднести:

1) державні органи,

2) недержавні страхові об’єднання,

3) страхові компанії,

4) страхові посередники,

5) страхувальники.

В Україні найважливішим органом, який регулює діяльність вітчизняного страхового ринку, є підрозділ Міністерства фінансів України – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Окремими питаннями регулювання даного ринку займаються також податкові органи, Антимонопольний комітет України та Національний банк України.

Недержавні страхові обєднання: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул, Українське медичне страхове бюро тощо.

Страхова компанія – історично визначена суспільна форма функціонування страхового фонду, є відособленою структурою, що здійснює укладання договорів страхування та їх обслуговування. Страхові компанії є ядром страхового ринку. Через страхову компанію реалізуються економічні інтереси страховиків, здійснюється економічна політика щодо задоволення потреб страхувальників. Загальні вимоги до страхових організацій, сформульовані в Законі «Про страхування» і в документах органів, які здійснюють нагляд за страховою діяльністю.

Страховий посередник – одна із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їх комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв’язку, агентства нерухомості, автосалони тощо. Згідно ЗУ «Про страхування» страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Посередницька діяльність страхових брокерів у страхуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим уповноваженим органом.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Непрямі посередники:

а) професійно оцінюють страхові ризики (андерайтери, сюрвейєри (оглядають та оцінюють об’єкти страхування)),

б) професійно оцінюють страхові збитки (аварійні комісари, аджастери, диспашери (в морському праві)).

В якості страхувальника на ринку страхових послуг можуть виступати як роботодавець, так і фізична особа, що уклала договір страхування (згідно з яким вона сама або члени її сім’ї є застрахованими).

2. Внутрішня система і зовнішнє оточення страхового ринку

Страховий ринок становить єдність двох систем – внутрішньої системи і зовнішнього оточення.

Внутрішня система цілком підлягає керуванню з боку страховика. До внутрішньої системи належать керовані зміни. Основні з них: страхові продукти (умови конкретних договорів страхування даного виду), система організації продажу страхових полісів і формування попиту, гнучка система тарифів, власна інфраструктура страховика. До внутрішньої системи належать також матеріальні, фінансові і людські ресурси страхової компанії, що визначають положення даного страховика на ринку.

Зовнішня система, або зовнішнє оточення, складається з елементів, на які страховик може надавати управлінський вплив (ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку (правове і наукове забезпечення, інформаційна мережа, наукове обслуговування, кадри тощо)), а також з елементів, не керованих із боку страховика (чисельність населення, його структура, сезонні міграції, купівельна спроможність населення). При цьому зовнішнє середовище оточує внутрішню систему й обмежує її.

Ринковий попит на страхові послуги – один із головних елементів зовнішнього середовища, тому на нього спрямовано основні зусилля ринкової комерційної діяльності страховика.

Мотивування прийняття рішень потенційним страхувальником грунтується на таких економічних і психологічних передумовах:

—людина завжди прагне максимально задовольнити свої страхові інтереси при мінімальних фінансових витратах; вона вивчає всі аль­тернативи для задоволення власних страхових інтересів;

—страхувальник завжди діє раціонально; не знаходячи ідеальної альтернативи, людина іде на компроміс, знаходячи оптимальний ба­ланс між своїми бажаннями і можливостями їх задоволення з ураху­ванням ліміту коштів.

3. Сучасний стан страхового ринку України

Загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.2012 р. становила 414, у тому числі СК «life» – 62 компанії, СК «non-life» – 352 компанії. Кількість укладених договорів страхування 178,2 млн. Валові страхові премії 21508,2 млн.грн. Валові страхові виплати 6104,6 млн.грн.

Страхова діяльність здійснюється тільки за наявності у страховика спеціального дозволу (ліцензії) на проведення конкретного виду страхування.

Ліцензування страхової діяльності в Україні здійснює Нацкомфінпослуг. Комісія не здійснює ліцензування діяльності, яка пов'язана з оцінкою страхових ризиків, визначенням розміру шкоди, розміру страхових відшкодувань.

Для отримання ліцензії страховик подає до місцевих органів Комісії певну кількість документів, які надалі надходять до канцелярії безпосередньо від страховика або поштою. Згідно з чинним законодавством рішення про видачу ліцензії або відмову в її виданні приймається у термін не пізніше 30 днів з дня одержання заяви та необхідних документів місцевими органами управління. За видачу ліцензії вноситься плата у розмірах, встановлених законодавством України за кожний вид страхової діяльності.

Після прийняття рішення щодо видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності страховик вноситься до державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Тема 4. Порядок укладання та ведення страхової угоди

Читайте також:

1. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
2. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін
3. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування
4. Види і форми страхування
5. Види майнового страхування
6. Види майнового та особистого страхування
7. Види особистого страхування
8. Види страхування
9. Види страхування
10. Види страхування життя
11. Види страхування.
12. Виправлення помилок у звітності страхувальників по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Переглядів: 2990