• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суверенітет держави і його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації.

Суверенітет держави - політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту усередині країни, незалежність і рівноправність зовні.

Розрізняють дві сторони державного суверенітету:

внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади по відношенню до всіх інших організацій в політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство , управління і юрисдикцию усередині країни в межах всієї державної території;

зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємостосунках з іншими державами, неприпустимість втручання у внутрідержавні справи ззовні.

Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади видавати закони.

В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказані наступні ознаки державного суверенітету України:

1) верховенство (інакше: прерогатива влади) - відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може відмінити, визнати нікчемним будь-який прояв іншої суспільної влади;

2) самостійність - можливість самостійно ухвалювати рішення усередині країни і зовні при дотриманні норм національного і міжнародного права;

3) повнота (інакше: універсальність) - розповсюдження державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і суспільні організації країни;

4) неподільність влади держави в межах її території - єдність влади в цілому і лише функціональне її розділення на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; 5) незалежність в зовнішніх стосунках - можливість самостійно ухвалювати рішення зовні країни при дотриманні норм міжнародного права і пошані суверенітету інших країн;

6) рівноправність в зовнішніх стосунках - наявність в міжнародних відносинах таких прав і обов'язків, як і у інших країн;

7) невідчужуваність - неможливість довільного відчуження легітимної і легальної влади, тільки наявність закріпленої законом можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам федерації і органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).

В Конституції України 1996 р. проголошується: «суверенітет України розповсюджується на всю її територію» (ст. 2).

Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від величини їх території, кількості населення, форми правління і устрою. Суверенітет держави є основним принципом міжнародного права. Він знайшов свій вираз в Статуті ООН і інших міжнародно-правових документах.

Держава має суверенні права:

право війни і миру;

право видавати закони;

право формувати державні органи;

право визначати свою атрибутику (символіку і ін.);

право встановлювати податки;

право призначати своїх представників в інші держави і міжнародні організації;

право вступати в міждержавні союзи і ін.

Проте держава не має права робити все, що вважає необхідним, по відношенню до інших держав. Проти таких дій застерігає міжнародне право. Наприклад, державам забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони або уповноваження з боку Ради безпеки ООН. Іншим обмеженням свободи дій держави є юридичний обов'язок виконувати укладені ними договори. Так, члени європейського Союзу уклали між собою договір, згідно якому велика частина їх економічного життя підлягає керівництву Союзу. Крім того, європейський Союз має власну систему права і свій власний суд, який виходить з принципу, що у разі виникнення суперечностей між законами Союзу і законами держави-члена пріоритет належить законам Союзу. Не дивлячись на ці обмеження, члени європейського Союзу залишаються суверенними державами.

Слід відрізняти суверенітет держави від суверенітету народу і суверенітету нації.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
6. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
7. Антиінфляційна політика держави
8. Антимонопольна діяльність держави
9. Антимонопольна діяльність держави.
10. Антимонопольна політика держави.
11. Антифеодальна боротьба українського народу
12. Античні міста-держави на півдні України, їх культурні традиції.

Переглядів: 856