а) поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову;
б) наявністю правлячої еліти і опозиції;
в) функціонуванням системи противаг;
г) наявністю періодичних виборів;
д) прийняттям рішень згідно з принципом більшості.
Колегіальна влада.
Вона відзначається:
а) наявністю високого ступеня консенсусу у суспільстві,
б) прихильністю до політичних курсів і рішень,
в) відсутністю незгод та конфліктів.
Унітарну владу характеризують:
а) концентрація влади;
б) відсутність офіційної опозиції чи противаги;
в) ідеологічне виправдання будь-яких непопулярних чи мало популярних рішень влади. Саме через такі характеристики ускладнюється процес приходу до влади нової політичної еліти.
Засобами здійснення усіх зазначених різновидів суспільної влади виступають право, авторитет, переконання, традиції, маніпуляції, примус, насильство; формами організації – планування, керівництво, управління, координація, організація, управління, контроль.
Таким чином, влада – це основоположна, базова категорія науки про політику, наукове вивчення якої започаткував Арістотель. Політична влада обмежена законами, які визначають рівень сприйняття населенням історичної форми реалізації інтересів його панівної верстви.
Свої функції, які забезпечують існування і розвиток країни, політична влада виконує з урахування усіх існуючих матеріальних і моральних ресурсів суспільства. При цьому вона постає багатофункціональним, багатоаспектним соціальним феноменом з багатьма вимірами. При цьому влада мусить зважати на позицію (опозицію) щодо неї більшої частини населення країни.
Однак в усіх своїх аспектах влада більш схильна до того, хто нею володіє, ніж до того, хто є її об’єктом. Повноваження, привілеї, престиж і таке інше об’єктивно розлучають владу і маси. Влада поєднує конформізм, авантюризм – все те, що робить її неминучим злом. Тому суспільство покликане встановити такі фільтри на шляху до влади, які б дозволяли уникнути її негативних проявів.