• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Влада і соціальні норми в первісному суспільстві

Найбільш ранньою формою об'єднання людей було • первісне стадо. В межах стада відбувалося біологічне формування людини і зароджувалося суспільство. На зміну йому прийшла родова громада — група осіб, об'єд­наних загальним походженням, загальною господарською діяльністю, загальним місцем мешкання і поховання, за­гальними ритуалами. Родова громада складалася з кров-

¹ Байтин М.И. О понятии государства //Правоведение. — 2002. — № З (242). — С. 4.

них родичів і приймаків (дружин і чоловіків, узятих з інших громад) і налічувала кілька десятків людей. Розпо­діл праці здійснювався за вікостатевими ознаками; всі результати трудової діяльності розподілялися порівну між членами громади.

Розростання роду приводило до відособлення від ньо­го нових родових колективів. їх об'єднання складало пле­м'я — тип етнічної спільноти та соціальної організації первісного суспільства. Для племені характерні кровні зв'язки між окремими його частинами (родами), спільність території, окремих елементів господарства (наприклад, полювання), самосвідомості, звичаїв і культів, елементів управління.

Відносини між родовими громадами були нерегулярни­ми і, як правило, не виходили за рамки розмежування господарської території та обміну надлишковими продук­тами.

У родовій громаді виникали різноманітні, хоч і примі­тивні, суспільні відносини, можливі були конфлікти. Ко­ординація відносин і врегулювання конфліктів вимагали керівних основ, влади.

Вищою владою в родовій громаді були збори всіх дорос­лих членів громади. Його ухвали (наприклад, рішення про зміну місця мешкання, про вигнання за межі громади спів-члена, що завинив перед іншими) були обов'язковими для всіх. У родовій громаді міг з'явитися одноосібний лідер (умовно його називають старійшиною). Він не обов'язково був старшим за віком. Лідером міг стати головний носій знань, життєвого досвіду, або ж найбільш удачливий мис­ливець, організатор полювання. Фахівці в галузі етнографії та правової антропології особливоуказують на щедрість як найпривабливішу для родичів якість лідера¹.

Дуже схожим було становище вождя племені з тією лише різницею, що він застосовував свою владу набагато рідше: лише в тих випадках, коли потрібно було вирішити конфлікт між общинами чи вжити заходів до самозахисту від племені-суперника. Старійшина і вождь не претенду­вали на привілеї, їхня влада базувалася виключно на осо­бистому авторитеті та сприймалася як похідна від влади колективу.

¹ Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: В 2 ч. Ч. 1. — М.: Остожье, 1998. — С.29.

Влада, таким чином, не була відокремлена від людей, не було розмежування на володарюючих і підвладних осіб. Зрозуміло, не було в первісному суспільстві ні властивого державі апарату влади, ні податків, ні чітко визначеної території, на яку поширюється влада родової громади.

Відносини між членами громади регулювалися за допо­могою соціальних норм (правил поведінки). Головними джерелами правил поведінки були міфи, традиції, звичаї, ритуали, обряди. Вони регулювали роботу, побут, сімейні відносини, відтворення населення і рішення конфліктів. Соціальні норми додержавного суспільства не можуть бути зараховані ні до категорії правових, ні до категорії мораль­них норм. Услід за російським етнографом А.І.Першицем їх називають мононормами. Монокорми — правила пове­дінки, що об'єднують зародки права, моралі, релігії. При­кладом мононорми є табу — заборона певної дії (наприклад, полювання на конкретний вид тварин). Дія табу забезпечу­валася не тільки страхом перед покаранням, а й страхом перед гнівом богів, засудженням або висміюванням з боку громади.

Найбільш поширеним видом мононорм були звичаї — історично сформовані правила поведінки людей, які стали нормами унаслідок багаторазового застосування впродовж тривалого часу.

Ознаки мононорм:

1) вони складалися стихійно, існували виключно у сві­
домості людей і передавалися з покоління в покоління
усно;

2) основним засобом регулювання була заборона;

3) характерною була відсутність суб'єктивних прав,
виникнення лише зародків позитивних обов'язків. Права
та обов'язки члена родової громади складали одне ціле;

4) виконання мононорм забезпечувалися всім колекти­
вом громади, а не спеціальним апаратом примусу, який був
відсутній в первісному суспільстві.

Тривалий час мононорми розглядалися виключно як знака первісного суспільства, але останнім часом учені визнають існування мононорм і в сучасному суспільстві. Наприклад, заборона вбивства або крадіжки забезпечуєть­ся і моральним, і правовим, і релігійним виливом, існує у свідомості людей незалежно від формально-юридичного її формулювання, що й ріднить її з мононормами.

ЗО

Читайте також:

1. Адміністративно-правові норми
2. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
3. Багатомірність і сутність культури виявляється в її основних функціях: соціальній (гуманістичній), пізнавальній, аксиологічній, семіотичній, нормативній.
4. Берестейська церковна унія 1596 року і реакція на неї в українському суспільстві.
5. Біосоціальні риси людини
6. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
7. Вибори у демократичному суспільстві. Виборчий процес в Україні.
8. Виборча кампанія як форма політичної діяльності. Функції виборів у демократичному суспільстві
9. Визначте соціальні перетворення в процесі радянізації українського суспільства.
10. Виконавча влада
11. Виконавча влада в Україні
12. Виконавча владабазується на певних принципах: пріоритет прав людини, демократизм, законність, рівноправність громадян у державному управлінні, гласність.

Переглядів: 2616