Вибори у демократичному суспільстві. Виборчий процес в Україні.

Представництво політичних партій у парламентах, їх вплив на політичне життя, а інколи і вид партійної системи, що склалася у певній країні, значною мірою залежать від прийнятої у даній країні системи підрахунку голосів, принципів визначення переможців, які визначають сутність поняття “виборча система”. Наслідком застосування різних виборчих систем може бути формування різного персонального складу парламенту (навіть за умови стовідсотково незмінних ідеологічних орієнтацій виборців).

Історично відомі три види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна і змішана.

Для мажоритарної виборчої системи характерний поділ країни на одномандатні виборчі округи. Від кожного округу обирається один депутат. Така система має два різновиди. Перший – мажоритарна система відносної більшості - автоматично проголошує переможцем кандидата, який набрав більше голосів виборців, ніж суперник. Друга – мажоритарна система абсолютної більшості – проголошує переможцем кандидата, який набрав більше половини голосів, що були подані виборцями. Оскільки далеко не завжди кандидат у депутати набирає таку кількість голосів, передбачається другий тур виборів, в якому за депутатський мандат змагаються лише два кандидати, що в першому турі посіли перші місця.

До переваг мажоритарної виборчої системи належать її технічна простота, необов’язковість знання виборцями всього розмаїття партійних програм, персоніфікованість, що сприяє сприйняттю системи виборцями і залишає можливість для відкликання депутата у разі впровадження імперативного депутатського мандата.

Основний недолік мажоритарної системи полягає у невідповідності сформованого за нею складу парламенту голосам, поданим виборцями, адже виборці, які проголосували за кандидатів, що не потрапили до парламенту, фактично залишаються без своїх представників у вищому законодавчому органі. На практиці це може привести навіть до перемоги на виборах партії, за яку подано голосів менше, ніж за іншу. Історія знає такі випадки (парламентські вибори 1951 р. у Великій Британії, 1954 р. – у Новій Зеландії та інші). Отже мажоритарна система призводить до дуже серйозного викривлення реальних результатів виборів. Цей недолік особливо помітний у мажоритарній системі відносної більшості, яка не лише де-факто, але й де-юре дозволяє трактувати представницьку демократію як владу меншості. Мажоритарна система абсолютної більшості призводить до приходу до влади консенсусної більшості, тобто “кращих з гірших”, які, можливо, і не влаштовують жодну із соціальних груп на сто відсотків, проте, виглядають більш прийнятними, ніж представники, які репрезентують одну соціальну групу. Така система є демократичнішою, проте ситуацію принципово не змінює – народне представництво залишається неадекватним народному волевиявленню.

Цей недолік майже відсутній у пропорційній виборчій системі. Вона характеризується створенням багатомандатних виборчих округів або єдиного багатомандатного округу. В такому випадку виборці голосують за партійний список кандидатів у депутати. Представництво кожної партії у парламенті є пропорційним кількості набраних голосів. Пропорційна виборча система часто супроводжується існуванням так званого “загороджувального пункту”, який усуває від розподілу депутатських мандатів ті партії, що не набрали певної кількості голосів виборців. Така практика широко використовується у світі з метою недопущення до парламенту маленьких партій, що має на меті зробити його більш структурованим і дієздатним. Висота “загороджувального пункту” коливається від одного відсотка (Ізраїль) до п’яти (ФРН), і, навіть, до десяти (Туреччина).

Основним недоліком пропорційної виборчої системи у її класичному варіанті є існування так званих “жорстких” партійних списків. Партійний список формується партією без участі виборців, які позбавлені можливості впливати на розстановку у ньому кандидатів. Політична позиція виборця може не збігатися із симпатіями до членів “жорсткого” партійного списку, особливо його верхньої частини. В такому випадку голосування за улюблену партію означає допомогу у приході до влади кандидата, абсолютно неприйнятного для виборця. Однак цей недолік легко долається введенням правила “вільних” партійних списків, за яким партія позбавляється можливості впливати на розташування своїх кандидатів у списку. Виборець одержує два голоси: один подається за партійний список і визначає кількість виграних партією мандатів, а другий - за конкретного кандидата і впливає на розстановку кандидатів у списку. Зробити їх розташування більш відповідним інтересам виборців можна наданням останнім кількох преференційних голосів (виборець розташовує кандидатів за першим, другим і т.д. номерами). Таку систему використовують в Австрії, Швейцарії, Швеції та ряді інших країн.

З метою нівелювання недоліків мажоритарної та пропорційної виборчих систем деякі країни впроваджують різновиди змішаної системи, за якої частина депутатів вибирається за одномандатними виборчими округами, а друга частина - за партійними списками в єдиному загальнонаціональному виборчому окрузі. Співвідношення цих частин зазвичай є рівним. Така система використовується в Україні, Росії та деяких інших країнах.

На даний момент в Україні на виборах президента застосовується мажоритарна система асболютної більшості в першому турі голосування та система відносної більшості в другому турі голосування. На виборах до Верховної Ради України застосовується пропорційна виборча система з жорсткими списками із виборим порогом у 3%, якицй сприяє проходженню в парламент і розвитку в Україні мали партій та системою переведення голосів у мандати, яка дає перевагу великим фракціям, представлним у парламенті. У свою чергу на виборах до обласних і районних рад, міських рад, до Верховної Ради Автономної Республіки Крим а також у містах з населенням понад 700 тис. жителів, у 2006 р. застосовувалась пропорційна вибора система з жорсткими виборчими списками і виборчим порогом у 3% для партій і блоків, яка сприяла проходженню в місцеві ради невеликих партій і блоків. Після внесення змін до відповідного законодавства вибори до місцевих рад 2010 року обласних і районних рад, міських рад, до Верховної Ради Автономної Республіки Крим а також у містах з населенням понад 700 тис. жителів будуть проходити за змішаною виборчою системою – 50% депутатів відповідних рад будуть обиратись за пропорційною виборчою системою з жорсткими списками і виборчим порогом у 3%, однак участь у цих виборах передвиборчих блоків буде заборонено, а 50% депутатів відповідних рад буде обиратись за мажоритарною системою відносної більшості. При цьому депутати в мажоритарних виборичих округах мають бути висунуті від політичних партій

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи політичних партій та партійних систем в Україні. Формування багатопартійності в Україні як чинник розвитку політичної системи.	\|	Міжнародні відносини та міжнародна система: сутність, структура, типи. Особливості формування та трансформації міжнародних систем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.