• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття суспільства, його структура та інститути

Як зізнається американський соціолог Нейл Смелзер: «учені стикаються з труднощами, визначаючи сутність поняття «суспільство». Не менш складним є поняття соці­ального. Латинське дієслово «socio» означає з'єднати, об'єднати, затівати спільну працю. Тому можна визначити суспільство (соціум) як об'єднання людей, засноване на діяльнісній взаємодії.

Суспільство має соціальну структуру, що включає дрібніші об'єднання людей — соціальні спільноти. Соці­альна спільнота — відносно цілісна сукупність індивідів, яка відзначається спільністю інтересів і засобів діяльно­сті, близькістю поглядів і вірувань. Найважливіші спіль­ноти — сім'я, громада, стан, клас, народ, нація.

Суспільство та людина нерозривно пов'язані між собою.
Поза суспільством розвиток та існування людини немож­
ливі. Суспільство виникає одночасно як середовище і ме­
ханізм задоволення життєвих потреб людини. Відповідно
до цих потреб у будь-якому суспільстві складаються соціа­
льні інститути. Соціальний інститут — відносно стійка
сукупність норм, статусів, ролей і цінностей, яка задоволь­
няє певну життєво важливу суспільну потребу. Найважли­
віші соціальні інститути: _#

1) інститут сім'ї — забезпечує фізичне та соціальне від­творення людини;

ft

2) інститут економіки — забезпечує виробництво мате­
ріальних благ, тобто засобів існування людини;

3) інститут освіти та науки — забезпечує отримання,
накопичення та передачу інформації;

4) інститут духовності (релігія, нерелігійні типи світо­
гляду, мистецтво, філософія) — задовольняє духовні потре­
би людини;

5) інститут управління (влада, держава, право та інші
соціальні норми) — забезпечує взаємодію індивідів, безпе­
ку суспільства та людини, громадський порядок.

У різні періоди історичного розвитку суспільство набу­вало різноманітних форм, змінювалася його структура. Первісне суспільство не знало соціальної стратифікації, тобто розшарування за певними ознаками (за рівнем освіти, заняттями, прибутками, релігійною належністю, психоло­гією, походженням тощо). Тому первісне суспільство могло існувати без держави. Інститут управління був представле­ний владою, яка мала неполітичний характер (влада ста­рійшини, вождя, народного зібрання).

З переходом до цивілізованої форми існування суспіль­ство стає соціально неоднорідним. У ньому складаються відносно самостійні спільноти: касти, стани, класи. Стра-тифіковане суспільство внутрішньо суперечливе: інтереси раба прямо протилежні інтересам рабовласника, бідні та багаті переслідують у житті різні цілі тощо. Світовий досвід свідчить, що запобігти самознищенню неоднорідного су­спільства може тільки державна організація. Держава ви­никає як соціальний інститут, покликаний протистояти асоціальним, руйнівним силам, керувати виконанням за-гальноважливих справ, забезпечувати внутрішню та зов­нішню безпеку суспільства.

2.2. Влада як соціальний інститут -

Не менш складним є визначення поняття «влада». Ан­глійський соціолог Родерік Мартін писав: «Влада, як і любов, — це слово, що постійно використовується в повсяк­денному мовленні, інтуїтивно сприймається та рідко визна­чається». Влада існує здавна в безлічі видів, проявів і мо­дифікацій. У своїх головних значеннях влада — це¹:

¹ Халипов В.Ф. Кратология как система наук о власти. — М.: Республика, 1999. — С.31.

1) здатність, право і можливість тих або інших осіб,
органів, установ, систем розпоряджатися ким-небудь, чим-
небудь; впливати вирішальним чином на долі, поведінку
та діяльність конкретних людей, їхні спільноти та інститу­
ти за допомогою різного роду засобів — права, авторитету,
волі, примусу;

2) державне, політичне, економічне, духовне та інше
панування над людьми;

3) система відповідних державних або інших управлін­
ських органів;

4) особи, органи, установи, яким надано відповідних
державних, адміністративних та інших повноважень;

5) монарх, диктатор, полководець, який одноосібно роз­
поряджається долею та життям багатьох людей.

Влада може існувати та функціонувати лише в межах суспільного відношення, тобто такого відношення, яке існує між людьми (індивідами, їхніми колективами, соціальни­ми спільнотами). Не може бути відношення влади між людиною та річчю або між людиною та твариною (навіть якщо тварина знаходиться у власності господаря, і він може розпорядитися її долею).

Здійснення влади завжди є інтелектуально-вольовим процесом, коли владний імпульс, що виходить від владно­го суб'єкта, перш ніж визначити волю та поведінку під­владного, повинен бути усвідомлений останнім, сприйнятий його свідомістю.

Суспільні відносини, в межах яких існує та реалізуєть­ся влада, є різновидом суспільних відносин і мають назву владних відносин. Владні відносини завжди є двосторонні­ми відносинами, один із учасників яких є владним суб'єк­том, а інший — підвладним. Виходячи з загальносоціальної точки зору, обидва вони є саме суб'єктами, тобто людьми (соціальними спільнотами), наділеними свідомістю та во­лею, проте в конкретному владному відношенні поведінка підвладного суб'єкта виступає як об'єкт впливу владного суб'єкта.

Влада як суспільне відношення має такі структурні (складові) елементи:

1) суб'єкти — владний і підвладний. Владний суб'єкт є безпосереднім носієм влади. Ним може бути індивід, орга­нізація, партія, соціальна спільнота, дерявава. Для виник­нення владних відносин суб'єкту необхідні певні якості, перш за все, — воля до влади, тобто бажання володарювати.

Окрім волі до влади, суб'єкт влади зобов'язаний бути ком­петентним, знати сутність справи, стан і настрій підвладних, уміти використовувати ресурси, користуватися авторитетом (повагою з боку підлеглих). Звичайно, різні суб'єкти влади наділені цими властивостями в неоднаковій мірі.

Підвладним суб'єктом можуть бути люди та їхні об'єд­нання. Влада не може бути однобічною, вона передбачає підкорення підвладних індивідів. Мотиви підкорення мо­жуть бути різними: страх перед покаранням; традиція по­кірності; особиста задікавленість у виконанні розпоряд­жень; авторитет влади у підвладних. Підкорення владі — не єдиний спосіб реагування людей на владні накази. Внаслідок відсутності мотивів для підкорення наділений владою суб'єкт може зустріти опір (від мирної непокори до збройної бороть­би) з боку підвладних;

2) об'єкт — поведінка окремих індивідів або їхньої су­
купності, до яких звернені накази суб'єкта влади;

3) засоби впливу суб'єкта влади на підвладних індивідів.
Найбільш поширені з них: примус (зокрема — насильство),
переконання (зокрема — заохочення та рекомендація),
керівництво, контроль, особистий приклад. Для сучасного
громадянського суспільства та правової держави характер­
ним є пріоритет ненасильницьких засобів впливу на люд­
ську поведінку. Примусові засоби використовуються лише
тоді, коли владні розпорядження не виконуються добро­
вільно.

Влада є невід'ємною ознакою суспільства на всіх етапах його розвитку (тому некоректним є словосполучення, що зустрічається в літературі, «соціальна влада», бо влада за­вжди соціальна). Існують десятки видів влади: політична, економічна, сімейна, церковна влада, влада (правління) права і закону, влада партії, влада громадської думки, влада ЗМІ, влада міжнародного співтовариства тощо.

Найбільш важливим розділенням влади є розділення на політичну та неполітичну.

Політичною є влада, здатна виступити засобом реалі­зації та захисту інтересів великих соціальних спільнот (класів, станів, народу тощо). Різновидами політичної вла­ди є: влада однієї соціальної спільноти над іншою (напри­клад, панування одного класу над іншим); державна влада; партійна влада, а також влада інших політичних організа­цій і рухів, влада політичних лідерів; влада місцевого само­врядування. Хоча існує точка зору, що влада державна і

влада політична — це одне й те ж явище (проф. М.Й.Бай-тін¹), але така позиція навряд чи обґрунтована вже внаслі­док того, що політичний світ хоч і «обертається» навколо державної влади, але нею не вичерпується.

Влада усередині тієї або іншої соціальної спільноти (су­спільства, колективу, організації тощо) залежно від спосо­бу організації і владарювання може бути демократичною або недемократичною. Причому цей поділ торкається не тільки політичної влади, а й усякої іншої, пов'язаної з управлінням колективами, оскільки демократія може бути й неполітичною.

Політична влада в суспільстві (і перш за все це стосуєть­ся державної влади) може бути легальною (законною) і тіньовою (прихованою, невидимою, нелегальною). Носія­ми останньої можуть бути неформальні групи у правлячій' еліті, політичні секти, мафіозні організації тощо.

Серед неполітичних різновидів влади можна виділити владу сімейну (батьківську владу, владні відносини по­дружжя) як найбільш важливу та найдавнішу.

З погляду генетичної зумовленості, залежності в розвит­ку явищ державна влада є первинною щодо держави. Саме потреба суспільства (на певному етапі його розвитку) у вла­ді з властивостями, притаманними державній владі, і зумо­вили появу держави. Держава виступає як носій державної влади, як та сила, на яку ця влада спирається, тому вона повинна бути побудована так, щоб мати можливість про­дукувати владу з особливими властивостями (ознаками), тобто ту владу, яку й прийнято іменувати державною.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. VІ. План та організаційна структура заняття
5. А) Структура економічних відносин.
6. А/. Поняття про судовий процес.
7. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
8. Адміністративні правовідносини: поняття, ознаки,
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 2443