Екстериторіальна дія нормативно-правового акту регулюється міжнародними договорами і передбачає розповсюдження законодавства даної держави за межами її території.

Вона відома як право екстериторіальності держав - порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що знаходяться на території іншої держави, розглядаються як такі, що перебувають на власній національній території і підлеглі законам і юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові судна і літаки, які з дозволу держави перебування знаходяться на її території, але розглядаються як частина території держави прапора або пізнавальних знаків.

Право екстериторіальності завжди використовувалося для обгрунтовування дипломатичних привілеїв і імунітету - особливих прав і привілеїв, якими наділюються дипломати і члени їх сімей. Є немало випадків, коли політичні і державні діячі, які переслідувалися за законом своєї країни, ховалися в посольствах і місіях інших держав, користуючись їх правом екстериторіальності (зокрема правом недоторканності приміщення). Нині екстериторіальність такої функції не виконує, оскільки це може привести до розширеного тлумачення дипломатичних привілеїв і імунітету.

Порядок дії нормативно-правового акту за колом осіб підлягає загальному правилу: закон діє відносно всіх осіб, що знаходяться на території його дії і відносин, на які він розрахований.

Що таке всі особи?

Всі особи:

• громадяни держави;

• іноземці;

• особи без громадянства (апатриди);

• особи з подвійним громадянством (біпатриди);

• всі внутрідержавні, іноземні, міжнародні організації, що не користуються правом екстериторіальності.

Види законів за дією по колу осіб:

1. Загальні - розраховані на все населення. Ряд законів, перш за все кримінальних, розповсюджуються на громадян держави незалежно від місця їх знаходження ;

2. Спеціальні - розраховані на певне коло осіб. Деякі закони розповсюджуються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів. Інші - тільки на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, лікарів, вчителів і т.п.). Їх дія в просторі і за колом осіб не співпадає.

3. Виняткові - роблять винятки із загальних і спеціальних законів. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин і ін.), що знаходяться на території іноземної держави, наділяються імунітетом - дипломатичним, консульським і ін. Ці особи користуються особистою недоторканністю. Вони звільняються від юрисдикції держави перебування в питаннях, пов'язаних з їх службовою діяльністю.

Так, працівники дипломатичних представництв володіють дипломатичним імунітетом (виключення з сфери дії юрисдикції країни перебування; невживання до них засобів примусу, санкцій, передбачених національним правом) і дипломатичними привілеями (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти і їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адміністративної, цивільної і якої-небудь іншої відповідальності перед державними органами країни перебування відносно службової діяльності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду і ін. Дипломатичних агентів можна оголосити персоною нон-грата, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідальності і інші заходи державного примусу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та за колом осіб.	\|	Законодавча техніка.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.