• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та за колом осіб.

Закон - нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або безпосередньо народу), який регулює найважливіші питання суспільного життя, встановлює права і обов'язки громадян, володіє вищою юридичною силою і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.

Поняття, ознаки і види закону.

Серед нормативно-правових актів провідне місце займають закони.

Характеристика закону як правового документа вищої юридичної сили означає, що:

- закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або змінити;

- всі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій) знаходяться «під» законом, є підзаконними. Вони засновані на законах і не суперечать їм.

Ознаки закону:

1. Акт найвищого представницького органу країни (в Україні - Верховна Рада) або безпосередньо народу (референдум);

2. Акт, який може бути тільки нормативним за змістом (на відміну від акту застосування норм права і акту тлумачення норм права);

3. Завжди письмовий акт-документ;

4. Акт, прийнятий в чіткій відповідності з конституцією і раніше прийнятими законами, і не потребуює додаткового схвалення;

5. Акт, який може бути змінений, як правило, тільки законом і перевірений на відповідність конституції тільки Конституційним судом;

6. Акт, що володіє вищою юридичною силою, тобто акт найвищого юридичного «рангу»; всі інші акти повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити;

7. Акт, прийнятий з дотриманням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчим процесом.

Види законів

З метою ефективного використання багатоманітності законів необхідним є однозначне розуміння їх видів, загальних і специфічних ознак, співвідношення між собою.

Є два офіційні способи класифікації законів:

1. Конституційний, коли в конституціях закріплюється перелік основних нормативно-правових актів.

2. Видання спеціального закону про правові акти з вміщенням в ньому їх переліку і нормативних характеристик, вказівкою способів забезпечення з метою правильного співвідношення між собою.

По значенню і місцю в системі законодавства закони можна поділити на:

1. Конституції - основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян.

2. Конституційні закони :

• закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких прямо передбачена діючою конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять посилання до конституції (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, конституційного суду і т.д.);

• закони, якими вносяться зміни, доповнення в діючу конституцію (див., наприклад, розділ XIII Конституції України).

3. Звичайні закони - регламентують певні сфери суспільного життя відповідно до конституції. Це значна за кількістю група законів, які приймаються простою більшістю голосів. Звичайні закони різноманітні за змістом.

Найтиповішими за об'ємом регулювання є наступні види звичайних законів:

а) загальні закони - закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і розповсюджуються на всіх.

б) спеціальні закони - закони, що регламентують спеціальну сферу суспільних відносин , що розповсюджуються на частину (наприклад, закон про пенсії, про освіту, про міліцію і ін.) населення.

4. Оперативні закони - нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори і ін. Їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні системи норм, що містяться в інших окремих законах і міжнародних договорах, які регулюють найважливіші відносини і вимагають негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми. Наприклад, Закон України «Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990» від 17.12.1997 року. До цієї групи законів можна віднести закони про правові акти з вмістом в ньому їх переліку і нормативних характеристик.

Види законів за терміном дії:

1) постійні - закони, які діють без обмеження терміну;

2) тимчасові - закони, які діють з обмеженням терміну /наприклад, «Про бюджет на 2001 р.»);

3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - приймаються у визначених, передбачених конституцією, випадках і діють на період надзвичайного стану (напр., проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). Їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Так, введення військового стану припиняє дію КЗпП.

Види законів за суб'єктами законотворчості:

- прийняті громадянським суспільством (народом) в результаті референдуму;

- прийняті законодавчим органом держави.

Види законів за межами дії:

- закони України;

- закони Автономної Республіки Крим.

Види законів по структурній формі:

- кодифіковані;

- некодифіковані.

Закон, як і будь-який нормативно-правовий акт, має межі своєї дії в трьох «вимірах»:

1) в часі, тобто обмежений періодом дії, на яку закон має юридичну силу;

2) в просторі, на який розповсюджується дія закону;

3) за колом осіб, які підпадають під вплив закону : на основі закону у них виникають юридичні права і обов'язки.

Початковим і кінцевим моментами дії закону в часі є вступ закону в силу і припинення дії закону. Слід відрізняти момент (день) вступу закону в дію від моменту (дня) отримання ним юридичної сили. Закон набуває юридичної сили в день його схвалення, тобто підписання закону.

Закони починають діяти:

1. З моменту ухвалення (наприклад Конституція України);

2. З моменту публікації;

3. З часу, який визначений в самому законі;

4. З часу, який вказаний в постанові про порядок вступу закону в силу. В Україні, як правило, початок дії закону визначається в спеціальній постанові Верховної Ради про порядок його вступу в силу: з дня публікації або з моменту настання обумовленої в постанові певної умови (ухвалення іншого закону і ін.). Наприклад, разом з публікацією Закону України «Про державну таємницю» від 10.03.1994 р. була опублікована Постанова Верховної Ради України «Про порядок вступу в дію Закону України «Про державну таємницю», де вказано, що він вступає в дію з дня публікації;

5. Закони, в яких не вказаний час набуття сили, і не було постанови про порядок введення їх в дію, набувають чинності на всій території України одночасно після закінчення 10-денного терміну з дня офіційної публікації. Закони повинні бути опубліковані не пізніше за 15-денний термін після їх підписання і ухвалення до виконання Президентом України;

6. Закони (рішення), прийняті в результаті референдуму, вступають в дію з моменту їх публікації, якщо в них самих не визначений інший термін. Датою ухвалення закону (рішення) є день проведення референдуму.

За всіх умов закон вступає в дію не раніше дати публікації.

Вступ закону в силу відбувається відповідно до трьох принципів:

• пряма дія- коли закон з дня вступу в силу розповсюджується на всі випадки, тільки «вперед»; все, що було до дня вступу закону в силу, під нього не підпадає;

• зворотня дія (зворотня сила) закону- коли закон розповсюджується на всі випадки і «вперед» і «назад», тобто на випадки, які відбувалися раніше, у минулому, до вступу закону в силу.

Виняток з цього правила допускається:

1. за наявності вказівки в законі про надання йому (або окремим статтям) зворотньої сили;

2. в загальному правилі про неодмінне надання зворотньої сили кримінальному закону, що скасовує або пом'якшує кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 58 Конституції України 1996 р. закріплено: «закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».

• переживаючи дія закону - коли закон, що втратив юридичну силу, за спеціальною вказівкою нового закону повинен продовжувати діяти з окремих питань. Наприклад, після розпаду СРСР Верховною Радою України 12.09.1991 р. прийнята ухвала про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, якщо відповідні питання не врегульовані законодавством України, за умови, що ці загальносоюзні акти не суперечать Конституції і законам України.

Закони втрачають дію з:

• закінченням терміну, на який вони були прийняті;

• зміною обставин, на які вони були розраховані;

• прямим скасуванням (припиненням дії) даного закону іншим законом або спеціально призначеним актом (в Україні закон може бути скасований рішенням Конституційного суду у разі визнання його невідповідності Конституції України);

• фактичним скасуванням, коли прийнято новий закон з того ж питання, а старий формально ще не скасовано.

Дія нормативно-правового акту в просторі і за колом осіб.

Дія нормативно-правового акту в просторі може бути територіальною і екстериторіальною.

Територіальна дія нормативно-правового акту обмежена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом.

Нормативно-правові акти України розповсюджуються на територію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим - на територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією Автономної Республіки Крим від 21.10.1998 г.

Під територією держави розуміється:

• сухопутний простір - земна територія;

• водний простір - внутрішні води всередині державних меж і територіальні води в межах 12 морських миль;

• повітряний простір над державним кордоном - на висоті до 35 кілометрів;

• надра;

• військові і торгівельні судна у відкритому морі;

• повітряні кораблі, що знаходяться в польоті за межами України;

• космічні об'єкти під прапором і гербом держави;

• трубопроводи;

• підводні кабелі і нафтові морські вежі;

• території дипломатичних представництв і консульств за кордоном.

Читайте також:

1. I спосіб.
2. А. Видання прав актів управління
3. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
4. Анатомія параректальних просторів
5. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
6. В українському інформаційному просторі аналітична журналістика також повинна відіграти вже зараз видатну роль: збудувати духовну будівлю українського національного світу.
7. Види договорів і контрактів. Розподіл функцій учасників проекту
8. Види і загальна характеристика нормативних актів
9. Види і загальна характеристика правових актів.
10. Види правових актів державного управління. Вимоги, що ставляться до актів державного управління.
11. Види правових актів управління
12. Види ф'ючерсних контрактів.

Переглядів: 3912