МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||
Приватне правоПублічне право Публічне і приватне право. Предмет і метод правового регулювання, що є підставами поділу системи права на галузі, визначаються глибинним поділом права на дві підсистеми: приватну і публічну, відомі ще з часів Стародавнього Рима. Публічне і приватне право - це, з одного боку, суперечливі, а з іншого - взаємозв'язані грані права. Сьогодні правові системи багатьох цивілізованих країн грунтуються на принципі поділу права на приватне і публічне (ФРН, Франція, Італія, Іспанія і ін.). Світова юридична наука визнає поділ права на приватне і публічне певною мірою за умовний, але необхідний. Уявимо поділ права на приватне і публічне з вказівкою предмету, ознак, методу, що відносяться до кожного з них: - підсистема права, яка регулює державні, міждержавні і суспільні відносини.
- підсистема права, яка регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини які виникають з приводу духовних благ і пов'язані з особою їх учасників.
Ознаки публічного права:
1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою; 2) забезпечує публічний інтерес - акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою; 3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права; 4) містить норми загальні і безособові; 5) характеризується переважанням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів; 6) широко використовує новітні технічні прийоми.
Ознаки приватного права: 1) регулює відносини приватних осіб між собою; 2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні і рівності товаровиробників, захисті власників від свавілля держави; 3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав; 4) допускає широке використання договірної форми регулювання; 5) містить норми, звернені до суб'єктивного права ; 6) характеризується переважанням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідальність за своїми зобов'язаннями і діями; 7) зберігає класичну юридичну техніку.
Критерії віднесення норм до приватного або публічного права: 1) інтерес (публічний, державний інтерес - сфера публічного права, приватний - сфера приватного права); 2) предмет правового регулювання (приватному праву властиві норми, які регулюють майнові відносини, публічному - немайнові); 3) метод правового регулювання (в публічному праві - метод субординації, в приватному - координації); 4) суб'єктний склад (публічне право регулює відносини приватних осіб з державою або між державними органами, приватне - приватних осіб між собою). Таким чином, галузі права можна розділити на ті, у яких переважають засади публічного права, і ті, у яких переважають засади приватного права. Для перших характерний імперативний метод правового регулювання, для других – диспозитивний. Переважання у галузі права засад публічного (або приватного) права не виключає наявність в ній норм приватного (або публічного) права і відповідно певного поєднання імперативного і диспозитивного методів регулювання, що свідчить про відсутність «чистих» галузей права. Наприклад, підприємницьке право - система норм, які регулюють майнові (товарно-грошові) і управлінські відносини. Якщо методом регулювання перших є диспозитивний (орієнтований на рівність сторін-підприємців), то других - імперативний (у відносинах підприємців і органів управління він передбачає обов'язкові управлінські акти, адресовані підприємцям - в межах компетенції управлінського органу). Читайте також:
|
||||||||||||||||
|