1. Релігієзнавче осмислення категорій "природне" і "надприродне".
2. Еволюція доказів буття Бога.
3. Теологічне осмислення концепції "вибуху Всесвіту".
4. Природа людини в релігійному витлумаченні.
5. Теологічні версії структури людини.
6. Конфесійні особливості есхатологічних вчень.
Рекомендована література
1. Катехизис. - К., 1991.
2. Крывелев И.А. Религиозная картина мира.- М., 1968.
3. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности. - К., 1986.
4. Маклин Г. и др. Очевидность сотворения мира. - М, 1993.
5. Мартинетти Д. Человек, Бог, Вселенная. - Милан-Москва, 1991.
6. Моррис Г. Библейские основания современной науки. - СПб., 1995.
7. Последние судьбы мира. - К., 1994.
8. Філберт Б. Світи перед Богом. - Львів, 1996.
Тема VII ЕПІСТЕМОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ
Епістемологія релігії вивчає пізнавальні можливості релігії, можливості функціонування релігії як знання, джерела і способи виправдання релігійного знання, критерії його істинності, когнітивність релігійної істини тощо. В дослідницькій літературі поряд з терміном "епістемологія релігії"" набуло також вжитку поняття "гносеологія релігії"". Щоправда застосування останнього в контексті західно-європейської традиції спричинило акцент на ratio як на винятковому чиннику пізнання. Як наслідок, через історико-культурні метаморфози поняття "гносеологія релігії"" виявилось надто "зараціоналізованим". Крім того, тематика епістемології релігії традиційно обмежувалась звичним для російських та вітчизняних науковців розв'язанням питання гносеологічного аналізу релігії. Натомість, епістемологія релігії в світлі елліно-візантійської парадигми мислення з її домінуючим акцентом на теоретизмі дає можливість осягнення релігії через поєднання елементів розуму, почуття та інтуїції.