Серед інститутів політичної системи найважливішим інститутом є держава. Місце і роль держави в політичній і системі суспільства визначаються такими основними моментами:
1) держава організує та формалізує політичну систему. Конституційному регулюванню піддається або вся полі тична система, або, як мінімум, головний її елемент — дер жава;
2) держава має у своєму розпорядженні розгалужену систему юридичних засобів, що впливають на найбільш значущі суспільні відносини. Держава не тільки видає нормативно-правові та індивідуальні акти, а й забезпечує їх реалізацію. Інші суб'єкти політичної системи теж можуть мати у своєму розпорядженні юридичні важелі впливу (на приклад, політичні партії володіють правом контролювати виборчий процес). Проте такі засоби впливу виникають не із природи суб'єктів політики, а в результаті того, що дер жава наділила їх відповідними правами;
3) державна влада є центром, навколо якого обертається світ політичних явищ. Сучасна держава є одночасно й ареною політичної боротьби за владу, і метою цієї боротьби;
4) держава є політичною самоорганізацією всього су спільства. Якщо партії та громадські організації представ ляють інтереси окремих соціальних груп, то держава вира жає загальний інтерес;
5) держава здійснює узгодження та інтеграцію різно рідних інтересів шляхом видання нормативно-правових актів, які встановлюють загальнообов'язкові правила по ведінки. Індивіди, соціальні групи, громадські організації у своїх взаєминах керуються цими правилами поведінки;
6) вплив держави на суспільство здійснюється за допо могою спеціального апарату управління: законодавчих, виконавчих, судових, контрольно-наглядових органів. Політичні партії та громадські організації також мають свої постійно діючі апарати, покликані забезпечувати їх нормальне функціонування. Проте на відміну від держав ного апарату вони не мають у своїй структурі органів ле гального примусу;
7) держава представляє суспільство на міжнародній арені, від його імені проводить зовнішню політику, є його офіційним представником у міжнародних справах.
Будучи ядром політичної системи, держава активно взаємодіє з іншими її суб'єктами: політичними партіями, громадськими організаціями, профспілками, церквою, засобами масової інформації, гарантує їх нормальну діяльність. Ці недержавні організації покликані виражати і захищати інтереси соціальних спільнот: класів, професійних, статевих та вікових, етнічних і національних груп. Вони формулюють вимоги цих спільнот, представляють їхні інтереси в органах державної влади.