МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Типологія політичних системІснує безліч підходів до типології політичних систем. Найбільш поширені з них: 1) залежно від типу культурної диференціації та культурної секуляризованості суспільства (Габріель Алмонд,
ж.Пауелл) — примітивні, традиційні та сучасні. Примітивні політичні системи володіють мінімумом структурної диференціації (немає розподілу влади в державі, не розмежовується суспільство та держава, церква не відокремлена від держави, відсутні партії). Панує «парафіяльна» полі- ' тична культура, тобто політичні інтереси людей обмежуються місцем проживання. Традиційні системи мають розви-" нену диференційовану політичну структуру і характеризуються «культурою підпорядкування». Люди знають про існування політичної системи, але участі в ній не беруть. Традиційні системи поділяються на патримоніальні (політичні еліти, королівська сім'я), централізовані бюрокра- *■ тичні (Імперія Інків, Англія за Тюдорів тощо) і феодальні політичні системи. Сучасні політичні системи володіють і' розвиненими політичними структурами, і політичною інфраструктурою (перш за все засобами масової комунікації). При такій системі функціонує вже не «культура підпоряд- * кування», а «культура участі». Громадяни можуть впли-^ вати на політичну систему за допомогою виборів, демонстрацій, мітингів, акцій громадянської непокори тощо. ' У свою чергу сучасні політичні системи Г.Алмонд розділяє за типом політичної культури. Політична система англо-американського типу (СІЛА, Англія, Канада, Австралія) характеризується однорідністю культури. Політичні цілі та засоби їх досягнення розділяють усі громадяни. Більшість населення над усе ставлять свободу особистості, масовий добробут і безпеку. Ця політична система чітко організована, стабільна. Для політичної системи континентально-європейського типу (Франція, Німеччина, Італія) характерна змішана політична культура, співіснування нових і старих культур; характерна наявність багатьох політичних партій із різною ідеологією та старими традиціями, що мають значний вплив на суспільство. До- ' індустріальній політичній системі (численні країни Азії, '' Африки, Латинської Америки) також властива змішана г політична культура, але вона дуже відрізняється від змішаної політичної культури західноєвропейських систем, оскільки може сполучати в собі найнесподіваніші протилежності: західні цінності, етнічні та релігійні традиції. Для цієї системи властивими є особистий авторитаризм, високий рівень насильства. Політична система тоталі-' тарного типу (фашистська Італія, нацистська Німеччина, країни «світової системи соціалізму») характерна надмірною централізацією влади, високим ступенем насильства; 2) за характером взаємодії із середовищем — відкриті та 3) за типом легітимності політичної влади — традиційні, 4) за змістом і формами управління — ліберально-де " 99 П 5) залежно від способів здійснення функцій політичної системи — адміністративно-командні, змагальні та соціо-примирні системи (В.Є.Чиркін). Для адміністративно-командної системи характерні: бюрократичний централізм; внутрішня і зовнішня безконтрольність; наявність єдиного центру ухвалення рішень, що не підлягають критиці; відсутність зворотного зв'язку між владою і підвладними. Яскравим прикладом таким систем був Радянський Союз (СРСР). Для змагальної системи властиві: протиборство різних політичних сил; наявність різних центрів ухвалення рішень; тиск на владу знизу з метою добитися найбільш вигідних для себе умов. Саме такими були політичні системи більшості розвинених країн Заходу в XIX-XX ст. Соціопримирна система тільки починає складатися в умовах переходу людства від конфронтації до співпраці на основі визнання загальнолюдських цінностей. Для неї' характерні: пошук компромісу між правлячими групами та опозицією, ухвалення рішень на основі взаємних поступок і консенсусу. Читайте також:
|
||||||||
|