• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Публічне і приватне право

Вельми актуальним для життя сучасного суспільства є поділ системи права на галузі приватного права і публічно­го права. Ще в Стародавньому Римі розрізнялося право приватне (jus privatum) і право публічне (jus publicum). Таке розмежування традиційно пов'язують з ім'ям рим­ського юриста Ульпіана (170-228 pp.), який уперше обґрун­тував його. Критерієм розмежування публічного і приват­ного права у нього був інтерес, що захищається правом. На його думку, публічне право є те, яке належить до положен­ня Римської держави, тоді як приватне право належить до користі окремих осіб. Тобто предметом публічного права є сфера публічних інтересів (інтересів суспільства, держа­ви в цілому), а предметом приватного права — сфера при­ватних справ та інтересів. Проте вказаний критерій — не єдина підстава для розмежування публічного і приватного права.

Для сфери публічного права характерні юридична цент­ралізація (регулювання «по вертикалі», з єдиного цент­ру — держави) та імперативність, що не залишає місця для розсуду суб'єктів. Сфера приватного права припускає децентралізацію юридичного регулювання (коли юридич-

но значущі рішення ухвалюються учасниками цивільного обігу самостійно) і диспозитивність (свобода вибору юри­дичних рішень).

Публічне і приватне право розрізняються також за спо­собами захисту інтересу, що лежить в основі правовідно­син. Приватні інтереси захищаються від посягань за при­ватною ініціативою, на вимогу зацікавленої в цьому особи й у рамках цивільного або господарського судового процесу. Захист публічного інтересу є обов'язком органів держави, і ці органи повинні захищати такий інтерес за своєю влас­ною ініціативою. Публічно-правові інтереси захищаються шляхом адміністративного або кримінального процесу.

Основний сенс розмежування приватного і публічного права полягає у встановленні меж вторгнення держави у сферу майнових та інших інтересів індивідів та їхніх об'­єднань. Держава в цій сфері повинна виступати лише в ролі арбітра та надійного захисника прав і законних інтересів учасників цивільного обороту.

У сучасній юридичній літературі до галузей публічного права відносять конституційне, адміністративне, фінансо­ве, кримінальне, галузі процесуального права, до галузей приватного права — цивільне, сімейне, кооперативне, господарське, банківське тощо.

При всій важливості та принциповості поділу права на приватне і публічне, критерії такого поділу неоднозначні, а межі достатньо умовні і розмиті, отже можуть виникати комбінації публічно-правового та приватно-правового еле­ментів, змішані публічно-правові та приватно-правові ін­ститути. Наприклад, у кримінальному праві України існує приватно-правовий за своєю природою інститут примирен­ня з потерпілим, у сімейному праві публічно-правовий ін­ститут державної реєстрації шлюбу тощо.

1) матеріальне право — це сукупність норм, яка безпо­
середньо регулює суспільні відносини;

2) процесуальне право — це сукупність норм, яка регу­
лює діяльність із реалізації матеріальних норм.

Таким чином, матеріальне і процесуальне право співвід­носяться як зміст і форма правового регулювання. Проце­суальні правові норми служать формою втілення в життя змісту норм матеріального права. Матеріальні регулятивні норми, встановлюючи суб'єктивні права та юридичні обо­в'язки, формують позитивну поведінку своїх адресатів. Ма­теріальні охоронні норми забезпечують дію матеріальних регулятивних норм. Процесуальні норми регламентують про­цедуру розв'язання спорів і конфліктів, процес розслідування і судового розгляду злочинів та інших правопорушень.

Обидві групи юридичних приписів у рівній мірі є обо­в'язковими до дотримання та виконання. В той же час юридичні наслідки порушення норм матеріального та про­цесуального права різні. Наслідком порушення матеріаль­ної норми є юридична відповідальність правопорушника, а наслідком порушення процесуальної норми є скасування ухваленого на її основі рішення або нікчемність (недій­сність) результату діяльності суб'єкта права.

Матеріальне та процесуальне право поділяються на га­лузі і інститути. Наприклад, в Україні до галузей матері­ального права належать конституційне, цивільне, адміні­стративне, кримінальне, трудове та інші галузі права. До галузей процесуального права належать цивільно-проце­суальне, господарсько-процесуальне, кримінально-проце­суальне право, адміністративно-процесуальне право. В той же час в одному й тому ж нормативно-правовому акті мо­жуть міститися одночасно норми матеріального і процесу­ального права. Наприклад, саме так побудований чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення.

14.7. Матеріальне і процесуальне право

Норми всіх галузей права спрямовані на регулювання суспільних відносин. Встановлюючи або офіційно визна­ючи правові норми, держава одночасно визначає порядок їх здійснення. Таким чином, в об'єктивному праві сформу­валися дві великих цілісності правових норм:

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. А) Філософія православ'я
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Право власності.
7. Аграрне право
8. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
9. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 1079