• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Регіонального і міжнародного права

Внутрішньодержавне (національне) право, регіональне і міжнародне право є різними, самостійними системами права, що мають як загальні риси, так і особливі. Внутріш­ньодержавне право регулює відносини усередині країни,

на її території. Міжнародне право регулює відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права.

Існують три основні концепції співвідношення міжна­родного і внутрішньодержавного права:

1) концепція примату міжнародного права. Внутріш­
ньодержавне законодавство, конституції багатьох держав
закріплюють пріоритетне значення міжнародного договору
у впливі на внутрішньодержавні відносини. При розбіж­
ності норм міжнародного і національного права застосову­
ються норми міжнародного права. Разом із тим визнання
зростаючої ролі міжнародного права не означає, що вну­
трішньодержавна правова система замінюється єдиною
світовою правовою системою. Примат міжнародного права
не означає повного підпорядкування йому національного
права;

2) концепція примату внутрішньодержавного права —
прихильники цього підходу розглядають міжнародне пра­
во всього лише як суму зовнішньодержавних прав різних
держав. При цьому норми міжнародного права застосову­
ються лише в тому випадку, якщо вони не суперечать вну­
трішньодержавному праву;

3) дуалістична концепція ґрунтується на визнанні іс­
нування двох різних, взаємодіючих між собою систем пра­
ва: внутрішньодержавного і міжнародного.

У сучасній юридичній науці домінуючим є помірно ду­алістичний підхід, через який визнається примат міжна­родно-правових норм, якщо вони визнані державою і включені до системи національного права. Прихильники цього підходу виділяють такі форми взаємодії внутріш­ньодержавного і міжнародного права:

1) внутрішньодержавне законодавство визначає органі­
зацію та діяльність держави, її політику усередині країни
і на міжнародній арені;

2) внутрішньодержавне право знаходить вираз у зовніш­
ній політиці та дипломатії держави;

3) норми міжнародного права закріплюються в Консти­
туції держави, інших правових актах.

Для того, щоб регулювати внутрішньодержавні відно­сини, норми міжнародно-правових актів повинні увійти до системи права цієї держави, тобто бути імплементовані до національного права. Важливим засобом імплементації норм міжнародного права є їхня трансформація.

Форми трансформації норм міжнародного права:

1) пряма — норми укладеного і ратифікованого міжна­
родного договору безпосередньо набувають силу закону;

2) опосередкована — означає ухвалення особливого за­
кону, іншого нормативно-правового акта, що переводить
норму міжнародного договору у внутрішньодержавну нор­
му права;

3) змішана — є поєднанням елементів перших двох
видів і є найбільш поширеною.

Проблема співвідношення внутрішньодержавного (на­ціонального) і міжнародного права визначається, з одного боку, об'єктивним процесом розвитку співпраці держав на міжнародній арені, з іншого боку — підвищенням ролі пра­вового регулювання, зокрема — міжнародного — в еконо­мічних, соціальних, політичних, культурних відносинах усередині країни. Так, наприклад, правовий статус особи в усіх сучасних державах формується відповідно до міжна­родних стандартів прав людини, регулювання економічних відносин «підстроюється» під стандарти Світової організації торгівлі тощо.

Останнім часом набуло актуальності питання про спів­відношення регіонального (зокрема, європейського) права і національного права. Право Європейського Союзу створю­валося з урахуванням і під прямим впливом національного права держав-членів. У свою чергу право Європейського Союзу часто визначає рамки застосування національного права, є стимулятором його розвитку. Існують специфічні форми взаємопроникнення права ЄС та національного пра­ва, наприклад, через рішення Суду Європейських співтова­риств. У разі розбіжностей між регіональним і національним правом національні суди держав-членів мають право звер­нутися до Суду ЄС за роз'яснювальним висновком, що, як правило, зумовлює рішення національного суду.

У теорії та практиці утвердилися два основні принципи, що визначають співвідношення права ЄС і національного права:

1) пріоритет права ЄС щодо національного права, який
знайшов віддзеркалення в конституціях держав-членів;

2) принцип прямої дїі права ЄС на території держав-
членів. Фізичні та юридичні особи мають право посилатися
на норми права ЄС при рішенні конкретної справи.

Поняття «регіональне право» може мати не тільки між­державний, а й внутрішньодержавний характер. У феде-

ральних державах з безліччю суб'єктів і правових систем регіональне право постає як право суб'єктів федерації, яке щодо федерального права виступає як система підлеглого порядку. Як правило, нормативному регулюванню з боку суб'єкта федерації підлягає тільки обмежене коло відносин, визначене основним федеральним законом держави.

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення системи права.

2. Охарактеризуйте структурні елементи системи права.

3. Складіть схему « Система права ».

4. Наведіть приклади галузевих та міжгалузевих інсти­
тутів права.

5. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Ме­
тоди правового регулювання».

6. Визначте предмет та метод правового регулювання основних галузей права України за схемою:

7. Наведіть приклади галузей матеріального та проце­
суального права.

8. Охарактеризуйте співвідношення внутрішньодержав­
ного, міжнародного та регіонального права.

Читайте також:

1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
4. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
5. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
6. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
7. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
8. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
9. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
10. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
11. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
12. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Переглядів: 1478