• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Релігійний тип правової системи

При класифікації правових систем багато як зарубіж­них, так і вітчизняних учених виділяють особливий тип правової системи — релігійний. Головним критерієм виді­лення цього типу правової системи є державне визнання і забезпечення релігійних приписів. Історично багато релігій були вогнищами прааоутворення і, врешті-решт, державо-утворення. Прикладами тому є Синайське законодавство у

стародавніх іудеїв або канонічне право в середньовічній Європі. Але в наш час у рамках релігійного типу правової системи виділяються тільки дві підсистеми — мусульман­ське та індуське право. До релігійного типу належать пра­вові системи таких мусульманських країн, як Іран, Ірак, Пакистан, Судан та інші, а також індуське право громад Індії, Сінгапуру, Бірми, Малайзії тощо.

Характерні риси релігійного типу правової систе­ми:

1) домінуюче місце в соціальному регулюванні посідають
не норми права, ^релігійні норми. Головний творець пра­
ва — Бог, а не суспільство або держава, тому юридичні при­
писи надані раз і назавжди, в них потрібно вірити і, відпо­
відно, строго дотримуватися. Так, у мусульманському су­
спільстві норми ісламу мають пріоритет перед позитивним
законодавством, а останнє має відповідати Корану;

2) джерелом права виступають священні книги: Коран,
Сунна, Іджма, що поширюються на мусульман; Шастри,
Веди, Закони Ману, що поширюються на індусів. На їхній
основі створюються власне правові форми у вигляді тлума­
чень і коментарів. Релігійно-філософські ідеї ісламу, інду­
їзму відіграють роль принципів права.

Нормативні правові акти (законодавство) мають вторин­не значення. Судова практика у власному сенсі слова не є джерелом права;

3) особливе місце в системі джерел права мають праці
учених-богословів (доктрини), які конкретизують тлума­
чені першоджерела і покладаються в основу конкретних
рішень;

4) правові норми не розчленовані з нормами релігії, а
складають з ними синкретичну єдність. Так, норма мусуль­
манського права розглядається як загальнообов'язкове
правило поведінки, адресоване мусульманам Аллахом;

5) право не структуроване, а саме — відсутній звичний
для романо-германського типу поділ права на приватне і
публічне, на галузі та інститути. Наприклад, мусульман­
ське право містить такі структурні спільності: правила
здійснення релігійних обов'язків, право особистого статусу,
деліктне право, регулювання майнових відносин;

6) у правовому регулюванні переважають зобов'язання,
на відміну від систем європейського права, де переважають
дозволи.

:'■ Релігійний тип правової системи є найменш схильним до зовнішнього впливу. Для цього типу права характерна стабільність, навіть консерватизм, а подекуди й нетерпи­мість до інших впливів.

27.6. Традиційний тип правової
.! системи

До сім'ї традиційного права належать правові системи низки країн Екваторіальної, Південної Африки та Океанії. При всій відмінності історичних особливостей виникнення і розвитку їх зближує заперечення західної ідеї права як основного регулятора суспільних відносин.

Система звичаєвого (традиційного) права — це форма регламентації суспільних відносин, заснована на держав­ному визнанні тих соціальних норм, що склалися природ­ним чином та увійшли до звички населення (звичаїв).

Звичай є найдавнішим джерелом права, відомим усім правовим системам, проте якщо в країнах романо-герман-ського й англо-американського права він виконує лише другорядну роль, то в більшості африканських країн він був і продовжує залишатися основним регулятором суспіль­них відносин, особливо за межами міст.

Численні народності Африки мають свої звичаї, покли­кані забезпечити єдність, згуртованість соціальної групи (племені, роду, села), повагу до пам'яті предків, зв'язок із навколишньою природою, духами, іншими надприродними силами. Міфічний характер звичаїв, їх плюралізм, нефор-малізованість і розрізненість не дозволяють ефективно використовувати їх для створення національних правових систем за типом європейських.

Ознаки традиційного типу правової системи:

1) домінуюче місце в соціальному регулюванні посіда­
ють не норми права, а звичаї та традиції, що мають, як
правило, неписаний характер і передаються з покоління в
покоління. Звичаї та традиції, що склалися природним
чином і визнані державою, виступають як основне джере­
ло права;

2) правові норми не розчленовані з нормами моралі,
звичаїв і традицій, магічних уявлень, а складають з ними
синкретичну єдність. Інакше кажучи, основна форма со­
ціального регулювання в цих країнах — це монокорми;

3) звичаї і традиції регулюють відносини і захищають
інтереси, в першу чергу, груп або співтовариств, а не
окремих індивідів, як це властиво системам права країн
Європи;

4) у соціальному регулюванні переважають зобов'язу­
вання і заборони (табу), на відміну від європейського
права, де переважають дозволи;

5) центральною фігурою в системі соціальних відносин
є жерці і старійшини, від розсуду яких багато в чому за­
лежить вирішення конфліктів і інші правові акти;

6) процесуальною формою реалізації і застосування
права виступають не юридична процедура, а ритуал і ма­
гічні обряди. Зокрема, тут досі використовується спосіб
з'ясування істини шляхом звернення до духів предків,
духів природи та інші незвичні для європейця дії;

7) метою судового розгляду є, як правило, примирення
сторін, відновлення згоди в громаді та забезпечення її
згуртованості. Примирні процедури, інтерес до яких зростає
нині в усьому світі, є внеском традиційного типу правової
системи у правовий розвиток людства.

Період колонізації Африки створив передумови для за­позичення сучасного законодавства, судової системи, але принципово не змінив правової свідомості більшості сіль­ського населення, яке продовжує орієнтуватися на колиш­ню систему цінностей. У наш час лідери незалежних афри­канських держав здійснюють систематизацію звичаїв до­мінуючих етнічних груп, включають їх до нормативних актів, але при цьому нерідко ігнорують звичаї етнічних меншин. Такі ж труднощі виникають при створенні судових органів влади та здійсненні судового процесу. Ці дії підви­щують і без того конфліктний потенціал регіону.

Таким чином, сучасний стан правового розвитку Афри­ки можна охарактеризувати як складний перехідний пері­од визначення шляхів і способів взаємодії двох правових культур: законодавчо-прецедентної європейської та звича­єво-правової африканської.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
10. VI. Філогенез нервової системи
11. А) Заробітна плата її форми та системи.
12. А) Заробітна плата, її форми та системи.

Переглядів: 1121