Російські Олімпіади

В міжнародних змаганнях.

Після реформ XIX століття виникли спортивні товариства і клуби, доступ в які мали лише представники великої буржуазії і дворянства. Першими були "С.-Петербурзький річковий яхт-клуб" (1860) і "Річковий яхт-клуб" в Москві (1867).

Найбільшого поширення набули такі види спорту, як футбол, лижі, боротьба, легка атлетика, гімнастика, гребний спорт, підняття важких предметів.

Велике значення для розвитку спорту в Росії мали міжнародні зустрічі спортсменів. В кінці XIX століття представники та спортсмени нашої країни брали участь у міжнародній спортивному житті. У 1894 р. генерал А.Д. Бутовський брав участь у Міжнародному спортивному конгресі в Парижі, де був обраний в члени Міжнародного олімпійського комітету.

Незважаючи на те, що російські спортсмени не брали участь в перших Олімпійських іграх в Афінах, вони постійно брали участь у міжнародних змаганнях з ковзанярського спорту, боротьби, важкої атлетики, велоспорту, фехтування, веслування.

З початку XX в. російські спортсмени нерідко виходили переможцями на першостях Європи та світу, в Олімпійських іграх.

Н. Струнников двічі в 1910 і 1911 рр.. був чемпіоном світу по ковзанах. Н.А. Панін-Коломенкін завоював золоту медаль з фігурного катання на IV Олімпійських іграх в Лондоні (1908). Борці Н. Орлов і О. Петров срібні медалі на цих іграх.

Відзначимо і інших талановитих спортсменів: Н. Струнников і В. Іпполітов (ковзани), С. Єлісєєв (штанга). І. Піддубний (боротьба), А. Харлампієв (бокс), М. Свєшніков (веслування).

У 1912 р. Росія вперше повною командою офіційно виступила на Олімпійських іграх в Стокгольмі. Через погану підготовку команди Росія зайняла передостаннє місце в неофіційному заліку, завоювавши дві срібні і дві бронзові нагороди і поділивши з командою Австро-Угорщини 15 - 16 місце.

Наприкінці 1912 р. з метою посилення контролю і політичного нагляду за діяльністю спортивних товариств царський уряд створив "Канцелярію головного спостерігає за фізичним розвитком народонаселення Російської імперії". У 1913 р. при ній був організований Тимчасовий рада, до якої увійшли представники міністерств - військового, освіти, фінансів, шляхів сполучення, а також від імператорського двору та ін Установа канцелярії і ради не зробило істотного впливу на розвиток спортивного руху в Росії.

Після невдалого виступу на Олімпійських іграх за пропозицією Російського Олімпійського комітету було вирішено щорічно проводити свої Російські Олімпіади. Перші пройшли в 1913 р. в Києві та в 1914 в Ризі. У змаганнях в Ризі взяло участь 24 міста. Програма розрахована була на шість днів, до неї входили змагання для чоловіків з таких видів спорту, як легка атлетика, гімнастика, фехтування, стрільба, вело-і мотоспорт, важка атлетика, кінний спорт, футбол, плавання, парусно-гребні гонки; для жінок - з легкої атлетики і фехтування.

Напередодні Першої світової війни в Росії налічувалося понад 1200 спортивних, мисливських і рибальських клубів та товариств. Спортивні клуби (800) об'єднували 50 тис. спортсменів. Ці показники набагато нижчі, ніж у Німеччині, США, Англії, Франції та ін

На чолі спортивних товариств "Богатир", "Маяк", Всеросійських спортивних ліг і спілок (футболу, кінного та тенісного спорту та ін) стояли генерали, комерсанти, банкіри.

Перші кроки робили: баскетбол, плавання, російський хокей, ручний м'яч, автомотоспорт.

У країні стали проводитися змагання в містах і губерніях, а за деякими видами - першість Росії.

У 1915 р. уряд оголосив мобілізацію спортсменів для допомоги царської армії.

^ 8. ФІЗКУЛЬТУРА І СПОРТ У СРСР

8.1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЗИЧНОЇ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізичної освіти	\|	КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В СРСР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.099 сек.