Фізичної освіти

Діяльність П.Ф. Лесгафта і його система

Петро Францевич Лесгафт (1837 - 1909) народився і одержав освіту в Петербурзі. Свою наукову і педагогічну діяльність розпочав після закінчення С.-Петербурзької медико-хірургічної академії, де він і залишився працювати, в 1865 р. захистив дисертацію на ступінь доктора медицини, а в 1868 р. став доктором хірургії. У цьому ж році П.Ф. Лесгафт починає працювати в Казанському університеті, але за критику реакційної частини професури був звільнений без права викладання. Повернувшись в С.-Петербург починає працювати лікарем у приватній гімназії, де дуже ретельно і з великим інтересом вивчає практичний досвід гімнастичних занять. Свої знання в області анатомії й фізіології кладе в основу наукової теорії фізичного виховання. У 1874 р. опублікував першу роботу "Основи природної гімнастики", яка привернула увагу громадськості і зацікавила військове відомство. Йому знову дозволяють педагогічну діяльність і він створює систему фізичної підготовки для учнів військової гімназії. Лесгафт протягом двох років вивчав системи фізичного виховання в західних країнах.

Свої висновки щодо фізичного виховання в школі П.Ф. Лесгафт виклав у роботі "Керівництво з фізичного освіти дітей шкільного віку". Наведемо основні положення його теорії.

1. Системи фізичного виховання підпорядковані закономірностям фізіології. Паралельно з розвитком фізіології постійно потрібно переглядати і розвивати фізичні вправи.

2. Фізичне виховання є необхідним засобом формування гармонійно розвиненої людини. Тільки гармонійно розвинута людина здатна у всіх сферах життя на оптимальну продуктивність з найбільш економічним використанням енергії і в найбільш короткий термін.

3. Гармонійний розвиток грунтується на єдності фізичних і духовних сил людини і відбувається при провідній ролі свідомості.

4. Навчання фізичному вихованню по суті є частковою передачею навчального матеріалу, накопиченого в ході історії.

5. Нормального фізичного розвитку можна досягти тільки при науково обгрунтованій системі фізичної освіти.

6. Навчальний матеріал з системи фізичної освіти охоплює тільки види рухів, легко засвоювані в шкільному віці, такі, як ходьба, біг, стрибки, метання, боротьба, вільні вправи, ігри та туризм.

7. Фізичне виховання здійснюється відповідно до загальнопедагогічних принципів, тому в ході навчання велику увагу слід звертати на поступовість, послідовність, вікові особливості людини та принципи черговості.

П.Ф. Лесгафт заперечував користь спортивних змагань та вправ на снарядах, принижував значення показових виступів. Незважаючи на ці недоліки, розробив багато положень, які мають вирішальне значення в теорії фізичного виховання.

Класифікація фізичних вправ складалася з чотирьох розділів.

1. Прості вправи (рухи головою, тулубом, кінцівками).

2. Вправи з збільшуються напругами (вправи з палками, гирями, метанням дерев'яних і залізних куль, стрибки, боротьба, лазіння).

3. Вправи з вивченням просторових і часових відносин (метання в ціль, біг в заданому темпі, стрибки на відстань).

4. Систематичні вправи у вигляді складних дій (ігри складні і прості, плавання, біг на ковзанах та лижах, фехтування, походи та екскурсії).

У педагогічній діяльності П.Ф. Лесгафта важливе місце займала підготовка кадрів фізичного виховання. У 1877 - 1882 рр.. він створює і очолює навчально-гімнастичні курси керівників фізичної підготовки військових навчальних закладів та армій. У 1896 р. за зразком цих курсів - Вищі курси виховательок і керівників фізичної освіти. На базі цих курсів у 1918 р. був відкритий інститут фізичної освіти імені П.Ф. Лесгафта.

^ Фізичне виховання в навчальних закладах

В ході шкільної реформи 60 - 70-х рр.. були прийняті нові положення і статути про народних училищах, гімназіях та університетах. Ці реформи в дуже малому ступені торкнулися постановки фізичного виховання в навчальних закладах.

У 1862 р. кадетські корпуси були реорганізовані у військові гімназії, в них був розширена програма досліджуваних предметів, запрошені кращі педагоги, а також гімназії відрізнялися хорошою постановкою фізичного виховання.

На початку 80-х рр.. гімназії були знову перейменовані в кадетські корпуси і гімнастика в них стала додатковим засобом військової муштри і знущання над кадетами.

З 1872 р. гімнастика стала обов'язковим предметом в реальних училищах.

У 1873 р. було видано посібник з гімнастики для сільських шкіл.

У 1889 р. вийшла у світ "Інструкція та програма викладання гімнастики в чоловічих учбових закладах і в армії". Незважаючи на те, що цим документом передбачалися заняття стройовими і військовими вправами, а також розвиток фізичних якостей, на практиці вона мало, де застосовувалася.

Загалом, у навчальних закладах не було фахівців і матеріальної бази для проведення занять фізичними вправами. Державні органи не виявляли зацікавленості в поліпшенні постановки фізичного виховання.

Лише громадські діячі і окремі педагоги прагнули до того, щоб поліпшити стан справ з фізичним вихованням дітей. Вони у позанавчальний час організовували дитячі ігри, створювали спортмайданчики та гуртки для занять фізичними вправами. Але і їх турбота багато в чому зводилася нанівець тими найтяжчими умовами, в яких жила основна маса дітей в Росії.

На початку XX в. спостерігається підйом фізичного виховання і спорту в навчальних закладах.

У 1904 р. при міністерстві народної освіти створюється лікарсько-санітарний відділ, в обов'язки якого входило спостереження за фізичним станом і здоров'ям дітей.

У 1908 р. з ініціативи військового міністра і за участю Миколи II в початкових школах вводиться навчання військовій строю і гімнастики. Викладачами були унтер-офіцери, солдати, урядники.

У цей період створюються загони "потішних", де діти навчалися військової строю, гімнастичним вправам, прийнятим в армії, військових ігор. Протягом трьох років (1910 - 1912 рр..) Військовий міністр і Микола II проводили і були присутні на парадах "потішних". До 1914 р. ці загони перестали існувати.

У середніх навчальних закладах - приватних гімназіях, реальних і комерційних училищах, кадетських корпусах - навчалися діти дворян, буржуазії, чиновників. Заняття з фізичного виховання в цих закладах проводилися на більш високому рівні спеціально навченими педагогами. На них відводилося 2 - 3 години на тиждень,.

У 1913 р. питання про стан фізичного виховання в середніх навчальних закладах порушувалося на засіданні в Державній думі. У результаті міністр народної освіти Ігнатьєв затвердив комісію з фізичного виховання в середніх школах, яка розробила програму, з урахуванням занять спортом та ручною працею.

У навчальних закладах Росії не було єдиної методики викладання гімнастики. Все залежало від підготовки вчителів. У більшості середніх навчальних закладів заняття будувалися за методом сокільської гімнастики, в деяких переважала шведська або німецька гімнастика. Випускники курсів П.Ф. Лесгафта проводили уроки, використовуючи засоби і методи, розроблені російським ученим.

У позаурочний час, за ініціативою чудових російських педагогів Н.С. Філітіса, Н.О. Массалітовой, І.Я. Герда, Н.В. Зака, з дітьми організовувалися екскурсії, змагання, заняття спортом, ігри.

До цього періоду відноситься і створення скаутських загонів, основним завданням яких було поповнення лав офіцерів, відданих цареві. Педагогами були скаут-майстри з Англії. Дітей вчили займатися розвідкою, допомагати поліції і т.д. Засобами фізичного виховання були елементи сокільської гімнастики, різні види спорту та воєнізовані ігри.

З початку XX в. гімнастика, спорт та ігри набувають поширення серед студентів. Щоб відвернути студентів від політичної боротьби, дозволено було організовувати спортивні секції. В університетах Петербурга, Москви, Києва, Томська створюються гуртки спорту, гімнастики та ігор. У 1911 р. організовуються С.-Петербурзька, а в 1914 р. Московська міські спортивні ліги студентів, які стали проводити змагання серед учнів вищих навчальних закладів.

До початку Першої світової війни в Росії було 105 вузів, у 40 з них - спортивні гуртки з фехтування, лижам, ковзанів, гімнастики, футболу, боротьби, легкої атлетики. Самодіяльне розвиток не могло компенсувати відсутність фізичного виховання як обов'язкового предмета в навчальних планах вузів.

^ Розвиток спорту і участь російських спортсменів

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізичного виховання	\|	Російські Олімпіади

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.