Лексико-граматичні засоби зв’язку речень у науковому тексті

Безособові , інфінітивні і узагальнено-особові речення

Безособові речення, які часто використовуються в науковому мовленні, це односкладні речення, головний член яких називає дію або стан, що не мають виконавця чи носія.

Головний член цього типу речень може бути виражений:

а) модальним предикативним словом типу: треба, потрібно, можна, необхідно, доцільно.

Наприклад: Щоб помножити натуральне число на 10, 100, 1000 тощо, треба приписати праворуч до цього числа один, два, три або більше нулів;

б) предикативними словами, утвореними з інфінітива.

Наприклад: Використовувати цю форму зручно, коли другий коефіцієнт квадратного рівняння парний;

в) безособовими формами на -но, -то.

Наприклад: Куплено 30 птахів за 30 монет. За кожні 3 горобці було заплачено 1 монету, за кожні 2 горлиці – теж 1 монету, а за кожного голуба – 2 монети. Скільки було куплено різних птахів?

г) безособовими словами з часткою –ся.

Наприклад: Здебільшого для запису чисел використовується позиційна десяткова система числення.

Інфінітивно-спонукальні речення – речення, головним членом яких є синтаксично незалежний інфінітив. Наприклад: Спростити вираз.

У реченнях вставні слова і словосполучення можуть використовуватись зі значенням:

а) введення прикладів: Наприклад: х+2=у+3.

б) припущення:

Вважатимемо, що котушка обертається з періодом Т в однорідному магнітному полі;

в) додаткової інформації:

Зауважимо, що цей рисунок може бути корисним для розв’язування деяких обчислювальних фізичних задач.

г) висловлення особистого погляду – сформованого або припустимого:

Дійсно, якщо до лампочки послідовно приєднати ще й котушку індуктивності, то струм і яскравість лампочки зменшаться. Складається враження, що заряди рухаються і між пластинами конденсатора, там, де є лише ізолятор;

ґ) висловлення особистого відношення до дії, можливостям приборів, експерименту або його результатам:

На жаль, сучасні трансформатори і способи передачі електроенергії не дозволяють передавати її на відстань в кілька тисяч кілометрів.

Для щільнішого об’єднання частин речення, а також окремих речень у надфразні єдності та текстовий комплекс використовуються дієприслівники, а ще частіше – дієприслівникові звороти. Наприклад:

Використовуючи основну властивість відношення, можна виконувати два перетворення: а) скорочення членів відношення; б) заміну відношення дробових чисел відношенням цілих чисел.

Поділивши кожний член відношення на 5, дістанемо 7:3.

Невід’ємною властивістю наукового тексту є велика кількість речень з інверсією. Наприклад: Пропорцією називається рівність двох відношень.

Посилання на джерело або автора, на правила, приклади, формули, закони, звернення, пропозиції, сумісності дій.

У наукових текстах часто зустрічаються посилання на правила, формули, закони, на авторів відкриттів, перших дослідників природних явищ, першовідкривачів законів фізики, хімії, математики тощо.

Лексико-граматичні засоби введення в тексти посилань такі:

а) словосполучення згідно з (+ орудн.відмінок). Наприклад: Згідно з правилом Ленца індукований у контурі струм має такий напрям, що його магнітний потік через площу контуру протидіє зміні первинного потоку, яка створює струм;

б) складне речення, в якому перша частина хто + дієслово (сказав, написав, вважав, довів, встановив тощо) приєднується до другої сполучником що . Наприклад: О.Бутлеров встановив, що ізомери виявляють різні властивості (фізичні та хімічні) тому , що мають різну будову;

в) словосполучення із прийменником за : за +орудн.відм. Наприклад:

За другим законом Ньютона т_а = F_t .

г) звернення до читача з пропозицією сумісності дій, яке починається дієсловом. Наприклад: Скористаємось законом Гука для деформації стержня : ΔL/t = SE;

ґ) складнопідрядне речення з підрядним означальним. Наприклад: Перший білок, первинну структуру якого у 1954 р. вдалося розшифрувати англійцю Ф.Сенгеру (лауреат Нобелівської премії у 1958р.) – інсулін;

д) дієприкметниковий зворот. Наприклад: Це відкриття пояснило деякі відхилення від періодичного закону, сформульованого Д.Менделєєвим.

У науковий текст можуть вводитися і словосполучення, які передають відношення того, хто продукує інформацію усною або писемною формою. Наприклад: На жаль, це груба помилка.

Автор тексту може звертатися до своїх уявних чи реальних читачів. Наприклад: Зверніть увагу на те, що висота падіння не входить у відповідь.

Контрольні питання

1.Які структурні схеми використовують для формулювання і характеристики наукових понять?

2.Які мовні засоби використовуються при класифікації і порівнянні?

3.Які лексико-граматичні засоби зв’язку речень у науковому тексті?

4.Як оформлюються посилання на джерело або автора?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Українського наукового мовлення	\|	Лекція 7. Довідково-інформаційні документи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.