• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розселення населення. Структура населення 4 сторінка

Табл. 10. Розвиток рослинництва у деяких країнах світу (1995 р.) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

3. Тваринництво розвинуте в усіх регіонах земної кулі. В економічно розвинутих країнах Європи, Північної Америки в лісовій та лісостеповій зонах розводять велику рогату худобу молочно-м'ясного та молочного напрямів. У місцях із посушливим та сухим кліматом розвинуте тваринництво м'ясного напрямку (Індія, Пакистан, Аргентина, Австралія). Найбільше поголів'я великої рогатої худоби (до 60%) припадає на країни Азії, Африки (але тут продуктивність дуже низька, використовують її для роботи на полях та як тяглову силу), Південної Америки.

Свинарство поширене у країнах Азії, Північної Америки та Європи. У промислово розвинутих країнах поширене м'ясо-вовняне та м'ясне вівчарство, а вовняне у Австралії, Новій Зеландії, Великобританії, Іспанії, Італії. Птахівництво в розвинутих країнах переведено на індустріальну основу. Подекуди розвивається конярство, верблюдівництво тощо.

Запитання і завдання

1. Які зміни у розвитку сільського господарства відбулися під впливом НТР?

2. Які чинники викликали формування світової агропромислової системи?

3. Проаналізуйте табл. 10 та охарактеризуйте рівень механізації та забезпечення мінеральними добривами сільського господарства країн різних типів економічного розвитку.

4. За картою атласу визначте основні сільськогосподарські регіони світу.

5. Де розміщуються основні регіони вирощування пшениці, кукурудзи, рису?

6. Проаналізуйте структуру світового тваринництва.

7. Проаналізуйте структуру експорту та імпорту пшениці за картами атласу. Визначте найбільших експортерів та імпортерів зерна. Зробіть висновки.

Це цікаво

Механізація сільського господарства разом з досягненнями прикладної науки привели у розвинутих країнах до різкого скорочення потреб галузі у робочій силі та різкому рості продуктивності праці. Внаслідок цього один фермер може забезпечити продовольством до 80-ти осіб, що спостерігається в Нідерландах, Данії, Великобританії та США. Це дозволяє не тільки задовольнити внутрішні потреби, але й поставляти продукцію на експорт.

У країнах, що розвиваються, до недавнього часу сільське господарство майже повністю базувалося на архаїчному ручному знарядді, а продуктивність праці утримувалась на рівні античної Греції чи Риму. Тому селяни ледь задовольняють потреби своєї сім'ї і часто не в змозі поставити на ринок продукти харчування хоча б ще для однієї сім'ї.

У країнах Південної Азії сільські господарства дотримують традиційної практики вирощування рису, затрачаючи на одну тонну продукції у 20-30 разів більше живої праці, ніж фермери США. При цьому у Південній Азії врожай з одиниці площі знімають у 4-5 разів нижчий, ніж у США.

§11. Географія транспорту та міжнародні економічні зв'язки

1. Транспорт. Транспорт — одна з найважливіших галузей господарства, яка забезпечує зв'язки між виробниками й споживачами, становить матеріальну основу географічного поділу праці. Залежно від рівня розвитку різних видів транспорту виділяють чотири основні типи транспортних систем.

Перших два типи — північноамериканський (США, Канада, Австралія) і західноєвропейський — характерні для високорозвинутих країн. Тут пропорційно розвинуті всі види транспорту, але в першому в пасажирських перевезеннях переважають повітряний і автомобільний, а в другому переважає залізничний, у вантажних — автомобільний транспорт. Країни, де переважає залізничний транспорт, — Індія, Пакистан, Алжир, Туніс, Марокко, Замбія Уругвай, Аргентина тощо відносять до третього типу. До четвертого зараховують країни, в яких переважає автомобільний транспорт (Афганістан, Ємен, Ефіопія, Саудівська Аравія та ін.) або річковий (Судан, Конго, Парагвай тощо).

Густота транспортної мережі в розвинутих країнах 50 км/100 км кв., у країнах, що розвиваються, — близько 9 км/100 км кв.

Основний вид сухопутного транспорту — залізничний, але роль його в епоху НТР дедалі знижується. Загальна протяжність залізничних шляхів становить 1180 тис. км, якими провозиться 5 млрд. т вантажів. За протяжністю залізниць на першому місці стоять США, за густотою залізничної мережі — Бельгія та ФРН. Рівень електрифікації залізниць у країнах світу різний. Так, у Швейцарії залізниці електрифіковані майже повністю, в Італії — на половину, у Франції, Бельгії, Іспанії, Росії — на третину. Створюються швидкісні лінії в Японії, Франції, ФРН, Італії, Великобританії, США, де швидкість поїздів доведена до 160-200 км/год і більше Залізницями перевозять головним чином масові вантажі (зерно, вугілля, сталь, залізну руду тощо).

На автошляхи припадає 2/3 загальної протяжності світових шляхів сполучення. Світовий автопарк на початку XXI ст. налічує 141,7 млн. вантажних машин та 462,1 млн. легкових машин та автобусів, з них 3/4 припадає на країни Західної Європи та Північної Америки. У світовому пасажирообігу частка автотранспорту становить 4/5. Найвищого рівня розвитку цей вид транспорту набув у розвинутих країнах (США, Франція, ФРН, Великобританія та ін.). Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у перевезеннях пасажирів та вантажів на короткі відстані. Збудовані окремі трансконтинентальні магістралі, у тому числі від Тихого до Атлантичного океану в США та Канаді, через Сахару в Африці, трансамазонська магістраль тощо.

Табл. 11. Протяжність залізничних та автомобільних шляхів (включаючи дороги без твердого покриття) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Швидкими темпами розвивається трубопровідний транспорт (основні райони – Північна Америка, Європа, Південно-Західна Азія). Загальна протяжність магістральних нафтопроводів перевищує 440 тис. км. Через них щороку прокачується 2 млрд. т нафти й нафтопродуктів. Найкрупнішими власниками трубопроводів є США та Росія.

Рис.27. Газопровід на Алясці (США) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Морський транспорт відіграє значну роль у світовому вантажообігу, обслуговуючи міжнародну торгівлю. Близько 1/2 всього тоннажу припадає на нафту та нафтопродукти. Зростає частка перевезень сухогрузами — залізної руди, вугілля, зерна, лісу. Основні судноплавні шляхи проходять через Атлантичний океан. На його узбережжі розташовані найбільші порти світу: Роттердам, Антверпен, Нью-Йорк, Філадельфія, Марсель, Гамбург, Лондон. Основна частина тоннажу суден належить Японії, Великобританії, Греції, Норвегії, США, Франції, Італії.

Рис. 28. Використання контейнеровозів значно покращує умови перевезення вантажів, спрощує їхнє перевантаження (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Річковий транспорт особливо велике значення має у США, Росії, Канаді, ФРН, Нідерландах, Китаї. Значними водними артеріями служать Міссісіпі з Міссурі, Рейн, Дунай, Парана, Меконг тощо.

Провідна роль у міжконтинентальних перевезеннях пасажирів (щорічно до 800 млн.) належить повітряному транспорту. Найбільші пасажирообіги мають США, ФРН, Японія, Великобританія, Канада, Австралія. Найбільші аеропорти світу — Чикаго, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Париж, Сінгапур.

2. Міжнародні економічні зв'язки. До числа найважливіших форм міжнародних економічних зв'язків належать зовнішня торгівля, кредитно-фінансові відносини, обмін науково-технічною інформацією, надання різноманітних послуг, міжнародний туризм.

Рис. 29. Структура міжнародних економічних зв'язків (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

У рамках світового господарства сформувалося кілька основних центрів зовнішньоторгових зв'язків. Майже 3/4 обороту зовнішньої торгівлі світу припадає на розвинуті країни, у тому числі 1/3 — на США, ФРН і Японію. НТР істотно вплинула на товарну структуру зовнішньої торгівлі. Продукція обробної промисловості зайняла чільну позицію — понад 4/5. Особливо важливе місце посіла продукція машинобудування. Структура експорту країн, що розвиваються, теж змінилася. Зменшилася залежність країн від вивозу одного-двох видів сировини, за винятком країн — експортерів нафти. Однак країни що розвиваються, досі залишаються основними постачальниками нафти, міді, бавовни, природного каучуку, а також продовольчих товарів — кави, какао, цукру, бананів тощо. Найбільші зміни у зовнішній торгівлі відбувся в нових індустріальних країнах — Республіці Корея, Бразилії, Мексиці, Аргентині, Тайвані, Сінгапурі, які донедавна були головними експортерами сировини, споживчих товарів, а зараз значно збільшили у своєму експорті частку промислових товарів.

Прискореними темпами розвиваються обмін інформацією, будівельно-монтажними послугами, обслуговуванням придбаних машин, автомобілів тощо. Кредитно-фінансові відносини виявляються в наданні позик і кредитів, а в розвинутих країнах — також у вивезенні капіталу. За існуючими оцінками, річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-20 разів перевищує масштаби світової торгівлі, сягаючи 150 трлн доларів США. Майже 30% цієї суми припадає на США, по 15% — на Японію та Великобританію. Потужними інвесторами є також ФРН, Франція, Італія. У 70-ті роки намітилася нова тенденція — значні інвестування країн-експортерів нафти (Саудівської Аравії, Кувейту, ОАЕ) в економіку європейських країн і США. Останнім часом до них приєдналися Республіка Корея, Тайвань.

У наш час все більшу роль у зв'язках між країнами відіграє міжнародний туризм. Головним його регіоном була і залишається Європа. Прибутки від туризму доволі вагомі для розвитку економіки ряду європейських країн (Іспанія, Італія, Швейцарія тощо). Ще більшою мірою це стосується деяких країн, що розвиваються, для яких туризм став головною галуззю міжнародної спеціалізації.

Запитання і завдання

1. За діаграмами атласу визначте протяжність основних транспортних шляхів світу та частку окремих видів транспорту у світовому вантажообігу та пасажирообігу.

2. За картою атласу розгляньте основні вантажопотоки морського транспорту. Чому вони найпожвавленіші в Атлантичному океані?

3. Яка відмінність у розвитку транспортної мережі між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються?

4. Які зміни відбулися в зовнішній торгівлі останнім часом? Чим вони викликані?

5. Яку роль відіграють у світі кредитно-фінансові відносини? Які країни є найбільшими інвесторами?

Це цікаво

За останні 25 років процес субурбанізації привів до зменшення кількості поїздок до великих міст з приміських зон США від 35% до 10%. У середньому в країнах ЄС 50% переміщень людей у містах здійснюється легковими автомобілями, 20% — автобусами, трамваями, метрополітеном, 15% — велосипедами та мопедами, 3% — міською залізницею, 12% — пішки.

За підрахунками вчених, розвиток засобів інформації та зв'язку зменшує потребу у ділових поїздках на 20-25%, а в побутових — майже на 50%.

Через зростання частки внутрішніх корпоративних перевезень морський транспорт усе більшою мірою стає «виробничим» транспортом ТНК. Через свої суднохідні філії ТНК контролюють 60% перевезень нафти, 42% нафтопродуктів, 50% бокситів, 43% глинозему, 55% залізної руди. Найкрупнішими судновласниками є нафтові корпорації «Ексон», «Сокайл», «Голфостл», «Мобіл Ойл», «Брітіш петролеум», металургійні корпорації «Юнайтед Стейл», «Бетлехем стіл корпорейшен» тощо.

Узагальнююче повторення до теми 4

Основні висновки

У кінці XX ст. в результаті поглиблення міжнародного географічного поділу праці, зміцнення зв'язків між національними господарствами виникла світова господарська система. В основі спеціалізації країн у межах світового господарства на початку XXI ст. лежать не стільки кількісні (зробити більше за нижчою ціною), скільки якісні характеристики (наукомісткість, надійність, екологічна чистота тощо).

Для світового господарства характерна різностадійність: країни світу одночасно перебувають на всіх стадіях розвитку — від постіндустріальної до аграрної. Глобалізація світового господарства свідчить про універсальну тенденцію наближення більшості країн до постіндустріальної стадії, коли основні матеріальні потреби людей задоволені і на перший план виступають духовні потреби та обслуговуючі їх сфери економіки.

Глобалізація на межі ХХ-ХХІ ст. охопила всі основні сфери діяльності людини — економіку, політику, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства. Передумовами розвитку процесів глобалізації стали: 1) інформаційна революція, яка забезпечила технічну базу для створення інформаційних мереж; 2) інтернаціоналізація капіталу; 3) утворення ТНК, які діють у світовому просторі; 4) посилення конкурентної боротьби, особливо в умовах дефіциту природних ресурсів та загострення боротьби за контроль над ними.

Під впливом НТР відбуваються значні зрушення в галузевій структурі світового господарства. Провідними галузями промисловості стали наукомісткі галузі — електроніка, лазерна техніка, тонка хімія, а також біотехнології. Розвиток країн все більше залежить від витрат на НДДКР, наука перетворилася у продуктивну силу. Із поширенням автоматизації не тільки у виробництві, а й у сфері розумової праці та сфері послуг винник новий вид ресурсів — інформаційних. Усе більшого значення набуває сфера послуг, у складі якої, крім традиційних галузей, з'явилися нові – інформаційні, фінансово-кредитні, програмне забезпечення тощо.

У кінці XX — на початку XXI ст. під впливом НТР змінилися й чинники розміщення виробництва. Провідним став чинник «наукомісткості», пов’язаний з різким посиленням ролі науки. Змінилася й дія чинника трудових ресурсів. Зміни у виробництві вимагають все більшого залучення до нього висококваліфікованих кадрів. Усе вагомішим стає екологічний чинник.

На початку XXI ст. продовжує формуватися світова агропродовольча система. Незважаючи на зменшення працюючих у цій сфері, у розвинутих країнах сільське господарство відіграє важливу роль як за обсягом виробництва, так і за їх питомою вагою на ринках продовольства. Водночас у більшості країн, що розвиваються, сільське господарство залишається основою економіки.

У кінці XX ст. склалася світова транспортна система, налагоджено взаємодію міжнародного й національних видів транспорту і зв'язку. Під впливом НТР поступово зменшується роль залізничного транспорту й зростає роль автомобільного та трубопровідного транспорту. За допомогою супутників зв'язку й найновіших кабелів став можливим зв'язок з будь-яким місцем на планеті.

В умовах глобалізації світового господарства все більшу роль відіграють міжнародні економічні зв'язки. Прискореними темпами розвиваються обмін інформацією та кредитно-фінансові зв'язки. Крім розвинутих країн, значними інвесторами стали Республіка Корея, Тайвань, а також Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати.

Перевірте себе

1. Які етапи можна виділити у формуванні міжнародного географічного поділу праці?

2. Яку роль відіграє світовий ринок у розвитку світового господарства? Чому ТНК часто називають «мотором світової економіки»?

3. Які завдання розв'язують країни різних типів за рівнем економічного розвитку, беручи участь у світовому господарстві?

4. Чи погоджуєтеся ви, що у наш час людство переживає інформаційну революцію? Свою думку обґрунтуйте.

5. Чому частка вугілля й природного газу у структурі паливно-енергетичного балансу зростає, а нафти — зменшується?

6. Чому у наш час зростає роль кольорової металургії?

7. Який вплив мають ТНК на розвиток світової агропродовольчої системи? Чому глобалізація сприяє посиленню нерівномірності розвитку національних сільськогосподарських систем?

8. Які зміни відбуваються в розвитку транспортної системи під впливом НТР?

9. Яке значення мають міжнародні економічні зв'язки в умовах глобалізації світового господарства?

Вивчивши цю тему, ви повинні вміти:

називати:

- етапи формування світового господарства;

- основні напрями та риси НТР;

- чинники розміщення господарства в умовах НТР.

характеризувати поняття:

- міжнародний географічний поділ праці;

- світове господарство та його структура;

- науково-технічна революція;

- паливно-енергетичний баланс.

характеризувати та аналізувати за допомогою текстових, картографічних та статистичних джерел інформації:

- розвиток провідних галузей промисловості, сільського господарства та транспорту;

- стан міжнародних економічних зв'язків.

визначати:

- типи країн за галузевою структурою господарства;

- вплив НТР на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва;

- типи транспортних систем світу.

показувати на карті;

- країни та регіони з найбільшим розвитком провідних галузей промисловості;

- головні сільськогосподарські райони світу;

- регіони з найбільшим розвитком залізничного, автомобільного, одного, трубопровідного транспорту;

- найбільші морські порти та аеропорти світу;

- основні центри міжнародного туризму.

робити висновки про тенденції розвитку міжнародних економічних зв'язків.

Поглиблюємо знання

Для сучасної світової економіки характерний стрімкий розвиток глобалізації, рушійною силою якого є ТНК. На межі XX - XXI століть вони визначають динаміку й структуру, рівень конкурентноздатності на світовому ринку товарів та послуг, а також міжнародний рух капіталу та технологій. Головним чинником ефективної діяльності ТНК є міжнародне виробництво товарів та послуг. Удосконалення інформаційних технологій, засобів зв'язку і транспорту призвело до збільшення кількості товарів та послуг з такими ж самими або схожими споживчими якостями, які користуються попитом у багатьох країнах, це — модний одяг, побутова електроніка, продукти харчування, ресторанні та готельні послуги. Тому, використовуючи феномен єдності смаків споживачів багато ТНК (наприклад, «Кока-Кола», «Мак Дональдс», «Нестле», «Проктор енд Гембл») користуються єдиними для всіх своїх закордонних філій складниками продукції та товарними знаками.

Майже всі великі ТНК за національною ознакою належать до трьох економічних центрів планети: США, ЄС та Японії, хоча в останні роки активно розширюють свою діяльність на світовому ринку ТНК нових індустріальних країн. У виробництві (насамперед у електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості) зайняті 60% міжнародних компаній, у сфері послуг — 37%, у добувній промисловості й сільському господарстві — 3%.

З кінця XX ст. пришвидшився процес створення стратегічних об'єднань між ТНК різних країн. На початку XXI ст. таких об'єднань нараховується вже декілька тисяч. Навіть така могутня ТНК, як американський гігант «Ай-Бі-Ем», вважає за необхідне об'єднання зусиль з іншими ТНК у сфері НДДКР капітало- та наукомісткої продукції. Наприклад, для розробки нової мікросхеми, яка оцінювалась в 1 ;млрд дол., у дослідницькому центрі «Ай-Бі-Ем» у 90-х роках XX ст. Опрацювало 200 фахівців з «ІБМ» (США), «Тошиба» (Японія), «Томпсон» (Франція) і «Сіменс» (ФРН). А до ТНК «Гласко» (Великобританія), яка є однією із провідних фармацевтичних компаній світу, входить понад 60 таких об'єднань лише з метою спільного проведення НДДКР через різке подорожчання в останні роки дослідницьких робіт у галузі біотехнології.

Запрошуємо до дискусії

Глобалізація — це інтернаціоналізація економіки чи посилення панівної ролі розвинутих країн у світовому господарстві?

Тема 5. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

§ 12. Поняття про глобальні проблеми людства. Політичні, екологічні та демографічні проблеми

1. Поняття про глобальні проблеми людства. Глобальні проблеми сучасності — сукупність нагальних проблем, що постали перед людством у другій половині XX ст. Частина з них пов'язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства (запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються тощо), частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична проблеми).

До основних чинників, що сприяли виникненню глобальних проблем людства, можна віднести: швидке зростання чисельності населення (демографічний вибух), крім того, постійне нарощування промислового й сільськогосподарського виробництва; збільшення обсягу видобутку корисних копалин; житлове, промислове будівництво, прокладання нових транспортних магістралей, забруднення навколишнього середовища, мілітаризацію економіки окремих країн.

Гострі глобальні проблеми активно вивчали провідні вчені світу (політологи, соціологи, демографи, економісти, географи, біологи, математики та ін.) Наприкінці 60-х — на початку 70-х років XX ст. сформувалася нова міждисциплінарна наука — глобалістика.

Усі глобальні проблеми умовно можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні.

Найнебезпечнішими для людства є політичні проблеми; миру, війни, гонки озброєнь; розв'язання регіональних релігійних і військово-політичних конфліктів в Європі, Азії та Африці. Далі йдуть екологічні проблеми. Різноманітними в різних регіонах світу є демографічні проблеми. Численні соціальні проблеми (охорони здоров'я, освіти, науки і культури, соціального забезпечення) вимагають для свого розв'язання чималих коштів і висококваліфікованих спеціалістів. За останні десятиріччя найбільших успіхів людство досягло у розв'язанні глобальних економічних проблем — сировинної та енергетичної. Натомість у деяких регіонах загострилася продовольча проблема. Дедалі більшої актуальності набувають такі міжгалузеві проблеми, як освоєння Світового океану та мирного освоєння космосу.

Зважаючи на те, що своєю сутністю глобальні проблеми людства — інтернаціональні — успішне розв'язання їх можливе тільки за умови зосередження зусиль країн, суспільства не лише на регіональному, а й на міжнародному рівнях, при досягненні стабільного розвитку людства.

2. Політичні проблеми. Тільки у XX ст. у двох світових війнах і багатьох локальних конфліктах загинуло понад 100 млн. людей. У 1945 р. з'явилася ядерна зброя й виникла загроза знищення як окремих країн, так і цілих континентів. Сумарна потужність уже накопиченої у світі ядерної зброї більш ніж достатня для того, щоб декілька разів знищити все живе на Землі. у цих умовах ядерні держави були змушені розпочати процес ядерного роззброєння та скорочення звичайних озброєнь.

У 1970 р. було підписано Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, за яким у світі може бути 5 ядерних держав — США, СРСР, Великобританія, Франція та Китай. Після розпаду СРСР у цьому списку залишилася Росія, а Україна, Білорусь і Казахстан заявили про свій без’ядерний статус. Проте у 1998 р. «ядерний клуб» поповнився ще двома країнами — Індія та Пакистан провели випробовування ядерної зброї. Оскільки між цими країнами давно існують територіальні претензії, то наявність у них ядерної зброї викликала занепокоєння світової громадськості. Розробки цієї зброї ведуться також в Ірані, Іраку, КНДР, ПАР, можливо, ядерна зброя створена в Ізраїлі.

Після розпаду СРСР та соціалістичної системи припинилося протистояння двох світових систем, міжнародна напруженість стала меншою. Продовжують виконуватися домовленості між США та Росією про ліквідацію ракет середньої дальності, НАТО зобов'язалось не розміщувати ядерну зброю на території нових країн-членів цієї організації (Польщі, Чехії, Угорщини). Новий крок у зменшенні військової напруженості було зроблено європейськими країнами та США на саміті глав держав і урядів країн-членів ОБСЄ у Стамбулі в листопаді 1999 р. Тут була прийнята Хартія європейської безпеки XXI ст. Хартія — політичний документ, що визначає основні напрями діяльності ОБСЄ в XXI ст.: створення нової архітектури європейської безпеки; підтримка військово-політичного балансу на континенті; скорочення ядерних і звичайних озброєнь; дотримання державами-членами ОБСЄ прав людини; проведення ними демократичних перетворень. У ній також визначаються принципи й механізми проведення миротворчих операцій у конфліктних зонах. На саміті також оновлено Договір про військові сили в Європі, дія якого охоплює всю Європу від Атлантики до Уралу.

У наш час небезпека нової світової війни весь час підтримується існуванням значної кількості регіональних військово-політичних конфліктів, які виникають переважно на національному і релігійному ґрунті. Найбільш небезпечною є смуга конфліктів, що простягнулася від Балканського півострова (країни колишньої Югославії) через Кавказ (Грузія, Азербайджан, прилеглі території Росії) і Південно-Західну Азію (Палестина, проблема курдів, Афганістан) до Центральної (Таджикистан), Південної (Індія, Пакистан) Азії. Оскільки в азіатській частині цієї смуги переважають мусульманські країни, в яких посилюється ісламський фундаменталізм*, це становить загрозу для міжнародної стабільності.

3. Екологічна проблема. Екологічна криза — одна з глобальних проблем сучасності, що проявляється в різкому загостренні суперечностей у відносинах між суспільством і природою. Вона особливо посилилась у другій половині XX ст. через надмірний антропогенний вплив на природу, що призвело до порушення рівноваги між природними процесами.

Рис. 30. Нафтова плівка, яка утворилася після аварії танкера (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Унаслідок нераціонального природокористування на планеті виникли райони екологічної кризи:

1. Райони промислово-міського забруднення атмосфери, пов'язані з роботою промисловості, транспорту й комунального господарства: Росія (Центральна Росія, Поволжя, Урал), Україна (Донбас), Північний Схід Китаю, тихоокеанське узбережжя Японії, Дармодарський промисловий район Індії, Аппалацький промисловий район США, агломерації Мехіко, Сан-Паулу, Буенос-Айрес.

2. Райони комплексного знищення земель у місцях гірничодобувної промисловості: Рейнсько-Вестфальський район Німеччини, узбережжя Перської затоки, Західний Сибір, Каспійське море, райони видобутку мідної руди (Демократична Республіка Конго, Замбія, Чилі, Перу, США), гірничопромислові райони Канади, ПАР, Австралії, видобутку нікелю у Новій Каледонії та фосфоритів на о. Науру.

3. Райони забруднення Світового океану пов'язані з транспортуванням нафтопродуктів: Північне, Аравійське, Південно-Китайське моря, Перська та Мексиканська затоки.

4. Райони зменшення площ лісів: Росія, Індія, Південно-Східна Азія, Західна та Центральна Африка, Канада, Центральна Америка, Амазонія, схід Австралії.

5. Райони деградації грунтів, пов’язані з випаданням кислотних дощів (Західна Європа), із засоленням ґрунтів при зрошуванні (Центральна Азія, Пакистан, Індія, Ірак), а також із загальною втратою родючості (деякі райони Південно-Західної Азії, Західної Африки, Південної Америки, Австралії).

6. Райони опустелювання: зона Сахелю в Африці (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад).

7. Райони захоронення радіоактивних відходів: північноамериканське узбережжя Тихого океану, атлантичне узбережжя Південної Європи та Північної Африки, Карське та Охотське моря. Райони випробування атомної зброї: атоли Тихого океану, пустеля Гобі, Арізона у США.

Сьогодні можна констатувати, що біосфера різко змінюється під впливом діяльності людини. Наступ техносфери супроводжується значними змінами природного середовища. Відбувається прискорене, прогресуюче руйнування основних життєво важливих ланок біосфери, яке може викликати її повну деградацію й загибель. Це автоматично означатиме знищення людства, оскільки люди не можуть існувати в середовищі, відмінному від того, в якому з'явились і проживали.

Останнім часом активізується процес екологічної освіти населення в усьому світі, укладено багато важливих міжнародних угод щодо охорони довкілля. Найважливіший документ було прийнято представниками 179 країн світу на міжнародному економічному форумі у 1992 р. — це «Програма Дій Людства у XXI ст.». На цьому форумі був підписаний пакет документів, у яких окреслені шляхи міжнародного співробітництва в наступному столітті, спрямованого на досягнення високої якості навколишнього середовища і високого рівня життя населення планети.

4. Демографічна проблема. Найважливіші проблеми світового масштабу в галузі демографії мають негативні тривалі наслідки: демографічний вибух та неконтрольована урбанізація у країнах, що розвиваються, демографічна криза та криза великих міст у розвинутих країнах, стихійна міграція, особливо зовнішня, яка ускладнює політичні відносини між країнами.

Нерівномірне збільшення населення супроводжується його перерозподілом. Чисельність населення в розвинутих країнах знизилась із 33,1% в 1950 р. До 20,5% в 2000 р., тоді як у країнах Азії, Африки й Латинської Америки воно відповідно зросло з 66,9% в 1950 р. до 79,5% у 2000 р. (див. рис. 31). У результаті саме в ці країни переміщується епіцентр світових продовольчих, енергетичних проблем. Економічна відсталість цих країн подвоює небезпеку загострення економічних та політичних глобальних проблем.

Рис. 31. Зміни частки населення регіонів світу у другій половині XX ст. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Загострення глобальних проблем народонаселення поставило перед наукою й демографічною політикою нові завдання: про допустимі межі чисельності населення (називають цифри від 10 до 20 млрд осіб), про терміни стабілізації чисельності населення (за прогнозами — середина XXI ст.). Найактуальнішим залишається стримування росту населення країн, що розвиваються.

Запитання і завдання

1. Чому саме у другій половині XX ст. виникли глобальні проблеми людства?

2. На які групи можна поділити глобальні проблеми? Чому?

3. Як змінилося у кінці XX ст. розуміння проблеми збереження миру на Землі?

4. Перерахуйте характерні риси світової екологічної кризи. Які шляхи її розв'язання?

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. А) Структура економічних відносин.
4. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
5. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
6. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Алфавіт мови і структура програми
9. Аналіз диференціації населення за доходами
10. Антропологічні особливості давнього населення території України
11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
12. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА

Переглядів: 532