• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розселення населення. Структура населення 6 сторінка

Запитання і завдання

1. Охарактеризуйте особливості економіко-географічного положення країн Західної Європи.

2. Чому країни Західної Європи залежать від імпорту мінеральної сировини?

3. За картою атласу визначте райони Західної Європи з найбільшою густотою населення.

4. Який напрям демографічної політики характерний для країн регіону? Чому?

5. На які групи за рівнем економічного розвитку поділяються країни Західної Європи?

6. Які риси розвитку господарства характерні для постіндустріальної економіки?

7. Як змінилося положення країн Західної Європи у світовому господарстві за післявоєнні роки?

8. Яку роль відіграє ЄЄ у розвитку регіону?

Це цікаво

Рада Європи (РЄ) існує з 1948 р. та об'єднує 40 країн, до її складу з 1995 р. входить й Україна. Прапор Європи — на яскраво-синьому фоні коло з 12 золотих зірок. їхня кількість незмінна, адже число 12 здавна символізує досконалість. Прапор Європи прийнятий також у ЄС. Гімн Європи — «Ода радості» з 9-ї симфонії Л. Бетховена. Виконавчим органом Ради Європи та її постійно діючим форумом є Кабінет міністрів. Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) — дорадчий представницький орган, до якого чотири рази на рік скликаються представники парламентів держав-членів Ради Європи. Конгрес місцевих і регіональних органів влади — це консультативний орган РЄ, його мета — допомога новим демократіям у встановленні ефективного місцевого й регіонального управління. Штаб-квартира РЄ розміщена у Страсбурзі (Франція).

З часів Римської імперії Європа не мала єдиного грошового обігу. У грудні 1995 р. лідери європейських країн затвердили дату введення єдиної валюти. У травні 1998 р. було названо 11 країн, які першими введуть нову валюту. Євро, нова валюта Європейського економічного і валютного союзу (ЄВС), запроваджена у безготівковий обіг з 1 січня 1999 р. Починаючи з січня 2002 р., введено в готівковий обіг монети й банкноти євро, виготовлені на державному монетному дворі Франції. Після цього колишня валюта країн євро залишилася лише у музеях та приватних колекціях. Підраховано, що євро замінило 12 млрд. банкнот і 70 млрд. монет, загальна вага яких становить 300 тис. т.

Дуже швидкими темпами змінюється національно-етнічний склад населення окремих країн Західної Європи внаслідок масового, часто неконтрольованого припливу іммігрантів, переважно із країн, що розвиваються, Азії та Африки. Якщо цей процес і надалі йтиме такими темпами, то це неминуче матиме геополітичні наслідки.

Експортність українського агропродовольчого виробництва (величина експорту стосовно обсягів виробництва продукції) становить у середньому 10%, у той час, як у Великобританії, Німеччини, Ірландії, Франції вона перевищує 25-30%, у Норвегії, Португалії — 40%, у Данії, Бельгії, Нідерландах — понад 50-60%. Щодо імпорту, то його величина в розрахунку на одного жителя становила в Україні у 1998 р. 20,4 долара США (у 1994 р. — 6,28$). Максимальні значення цього показника у світі перевищують для деяких країн 1000-1500 доларів США.

Через високий рівень розчинених пестицидів дощова вода в деяких регіонах Європи є непридатною для пиття. Хіміки Швейцарії виявили, що проби дощової води, взяті в перші хвилини грози, містять вищий від допустимого в ЄС та Швейцарії рівень пестицидів. Рівень токсичних хімікатів особливо високий у перших зливах після тривалої посухи. Причина — надмірне використання сільськогосподарських пестицидів.

§ 15. Порівняльна характеристика Німеччини та Великобританії

Федеративна Республіка Німеччина

Столиця — Берлін

Населення — 80,2 млн. осіб (2000р.)

Площа — 356,8 тис. км кв.

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії

Столиця — Лондон

Населення — 59,0млн. осіб (2000р.)

Площа — 244,1 тис. км кв.

1. Економіко-географічне положення. Німеччина і Великобританія займають вигідне ЕГП, хоча між ними є певні відмінності. ФРН розташована на перехресті транспортних шляхів, найважливіші з яких мають широтний напрям. Вони є найкоротшими шляхами із країн Західної Європи до Центральної. Особливе значення для країни має прямий вихід до Північного моря, на узбережжі якого є декілька портів світового значення (Гамбург).

Великобританія — острівна країна. Вона розміщена на схрещенні міжнародних морських шляхів. ЕГП країни покращилося після завершення будівництва тунелю, який прокладено у найвужчому місці протоки Ла-Манш і з'єднує о. Великобританію з материком.

ФРН — федерація історичних німецьких земель. Після об'єднання у 1990 р. двох німецьких країн у єдину державу їх нараховується 16. Кожна із земель має свою конституцію, свої парламенти та уряди, але вся повнота законодавчої влади в державі належить двопалатному парламенту, а виконавчу владу здійснює уряд, очолюваний федеральним канцлером. За державним ладом ФРН — федеративна республіка.

До складу Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії входять Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія. Великобританія очолює Британську Співдружність націй, до складу якої входять 50 колишніх англійських колоній і сучасних володінь. За державним ладом Великобританія — парламентська монархія, в якій законодавча влада належить монарху і парламенту, реальна влада — Кабінету міністрів, який формує правляча партія.

Обидві країни є членами ЄС та НАТО.

2. Природні умови і ресурси. Природні ресурси обох країн обмежені й виснажені, оскільки експлуатуються протягом тривалого часу. В обох країнах є значні запаси кам'яного вугілля, яке добре коксується. У Великобританії з шельфу Північного моря добувають нафту та природній газ, а в Німеччині, крім кам'яного, розробляють родовища бурого вугілля. Країни багаті на запаси калійної та кухонної солей.

Родовища залізної руди практично вичерпані й на сучасному етапі не мають великого значення. У Великобританії є незначні родовища свинцево-цинкових, мідних і олов'яних руд (див. рис. 34).

Рис. 34. Мінеральні ресурси Великобританії та Німеччини (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

3. Населення. На чисельність населення Німеччини, на відміну від Великобританії, значною мірою вплинула Друга світова війна, під час якої загинуло 10 млн. осіб. Однак країна швидко відновила кількість населення завдяки поверненню 11 млн. німців з територій, які внаслідок зміни кордонів Німеччини у 1945 р. відійшли до інших країн. Зараз триває повернення до Німеччини німців з Росії та Казахстану. Природний приріст як у Великобританії, так і в Німеччині дуже низький, декілька років навіть спостерігалося скорочення чисельності населення.

ФРН — однонаціональна країна, а у Великобританії, крім англійців (80%), живуть шотландці, уельсці (валлійці), ірландці. Ці народи зберегли свої звичаї, культуру та релігію. У Великобританії проживає значна кількість вихідців із колишніх колоній.

Розміщується населення нерівномірно, найбільше воно сконцентроване у промислово розвинутих частинах країн. Середня густота населення майже однакова — близько 230осіб/км кв. У той же час у Рурі (ФРН) густота населення досягає 2000 осіб/км кв. У Великобританії найгустіше заселена Англія (350 осіб/км кв.).

Обидві країни виділяються надзвичайно високим рівнем урбанізації. У містах. Приблизно третя частина городян живе у великих містах і агломераціях. У обох країнах сформувалися мегаполіси.

У структурі зайнятості населення приблизно 60% у Німеччині і 70% у Великобританії працює у сфері послуг, частка працюючих у промисловості скоротилася до 37,7% у Німеччині та 27% у Великобританії, у сільському господарстві зайнято відповідно 4% та 2%.

4. Загальна характеристика господарства. Обидві країни належать до найрозвинутіших країн світу, входять до складу «великої сімки». їхня економіка має постіндустріальний характер. Проте Німеччина значно випереджає Великобританію в економічному розвитку. ФРН — найбільш розвинута країна Західної Європи, саме вона виробляє 30% ВНП країн ЄС, та займає третє місце за обсягом ВНП у світі (8% світового) після США та Японії. її часто називають «локомотивом» Західної Європи.

Стабільні темпи розвитку економіки ФРН не знизилися навіть після 1990 р., коли до її складу ввійшла НДР. Східна Німеччина розвивалася на засадах централізовано планової економіки і була тісно пов'язана з іншими країнами соціалістичного табору. Після об'єднання виникла необхідність структурної перебудови і науково-технічного оновлення промисловості Східної Німеччини. Це вимагає від уряду значних затрат, які в перспективі зможуть дати відчутний ефект.

Великобританія, втративши майже всі колонії після Другої світової війни, а відповідно й джерела сировини для традиційних галузей промисловості, у 50-70 рр. XX ст. втратила свої позиції в Західній Європі і світі. Однак з 1982 р. темпи економічного розвитку зростали, а з 1985 р. почалося піднесення господарства. Успіхи 80-х років у розвитку британської економіки називають «англійським дивом». За цей час чималі кошти було вкладено у переоснащення економіки з урахуванням досягнень НТР, були залучені іноземні капітали та посилені зв'язки з країнами Західної Європи.

У міжнародному поділі праці обличчя обох країн визначає промисловість, у структурі якої переважають галузі, що випускають науко- і технологомістку продукцію, зорієнтовану на зовнішні ринки. Найбільші монополії країн є транснаціональними.

5. Промисловість. На відміну від Німеччини, промисловість Великобританії характеризується високим рівнем монополізації. У багатьох галузях провідними є одна-дві монополії.

У структурі паливно-енергетичного комплексу обох країн переважають нафта й газ, але ФРН доводиться їх імпортувати. Частка вугілля у паливно-енергетичному балансі знизилася. Основою енергетики є ТЕС і АЕС, останні виробляють 29% електроенергії у Німеччині і 10% у Великобританії.

Чорна металургія країн майже цілком залежить від привізної сировини, тому нові заводи розміщені у приморських містах. Металургійні комбінати в Німеччині розміщуються у Рурі і Саарі, Бремені, у Баварії та Нижній Саксонії. Металургія Великобританії зосереджена у Центральній Англії та приморських містах Уельсу і північного сходу. 30% продукту металургії Німеччини йде на експорт. Кольорова металургія ще більше орієнтується на привізну сировину (мідь, алюміній). Виплавка цинку, свинцю прив'язані до власних родовищ.

Машинобудування є провідною галуззю промисловості обох країн. Але машинобудування Німеччини має більшу експортну орієнтацію, особливо це стосуються продукції загального машинобудування, автомобілебудування, виробництва обчислювальної техніки, промислового устаткування. Автомобільна промисловість дає близько 1/10 продукції обробної промисловості та 17% експорту. Країна посідає перше місце в Європі та третє у світі за розвитком суднобудування. За експортом машинобудівної продукції ФРН займає перше місце у світі. основні райони і центри — Рур, Мюнхен, Дюссельдорф, Берлін, Нюрнберг, Мангайм, Гамбург.

Серед галузей машинобудування Великобританії переважає виробництво технологічного устаткування, тракторів, приладів, верстатів. Розвинуті також автомобіле-, судно-, тепловозо- та електровозобудування. Країна має потужну авіаракетну промисловість, продукція якої значною мірою експортується. Основні центри зосереджені в межах Англійського мегалополісу (Див. рис. 35, 36).

Рис. 35. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Німеччини (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 36. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Великобританії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Хімічна промисловість має багатогалузеву структуру і в обох країнах зорієнтована на експорт. У Великобританії 1/3 продукції цієї галузі експортується, а Німеччина за її експортом займає перше місце у світі, а за обсягом виробництва поступається тільки США (див. рис. 37, 38).

Рис. 37. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Німеччини (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 38. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Великобританії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

6. Сільське господарство. Якщо в Німеччині в сільському господарстві переважають фермерські господарства, то у Великобританії збереглися поміщицькі землеволодіння, власники яких здають землю в оренду. На відміну від інших країн, у сільському господарстві країни переважно працюють наймані робітники. Сільське господарство Великобританії, як і Німеччини є одним з найпродуктивніших і найкраще оснащених у світі. Незважаючи на те, що в цій галузі господарства зайнята незначна частка населення, обидві країни на 70% (ФРН) і 75% (Великобританія) забезпечують себе продуктами харчування. Решту продовольства країнам доводиться імпортувати.

Провідною галуззю сільського господарства обох країн є тваринництво, в якому найбільше значення має скотарство, розвиваються також свинарство та птахівництво. У рослинництві вирощують високоврожайні сорти пшениці, ячменю, жита, цукрових бурякіз, картоплі. У Німеччині вирощують овочі, на півдні країни – виноград і хміль. Останній став національною культурою, оскільки використовується у пивоварінні (див. рис. 39).

Рис. 39. Сільське господарство Великобританії та Німеччини (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

7. Транспорт. В обох країнах у внутрішніх перевезеннях переважає автомобільний транспорт (див. рис. 40). Значну роль у Німеччині відіграє річковий транспорт, оскільки найбільші річки з'єднані каналами, що дає можливість перевозити вантажі у широтному напрямі. На півдні Німеччини збудовано канал Майн — Дунай, який дозволив створити транс'європейську річ-козу магістраль від Північного до Чорного моря. Зовнішні економічні зв'язки в обох країнах обслуговує переважно морський транспорт. У Великобританії він забезпечує й внутрішні перевезення. Зростає роль трубопровідного транспорту, особливо у Великобританії.

Рис. 40. Транспортна розв'язка у Великобританії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

8. Зовнішні економічні зв'язки. За загальним обсягом зовнішньої торгівлі ФРН займає друге, а за обсягом товарного експорту — перше місце у світі. У 90-ті роки XX ст. частка Великобританії у світовому торгівельному обороті зменшилася майже вдвічі, хоча і на сьогодні залишається важливою складовою господарської діяльності країни. Головними партнерами Німеччини і Великобританії у зовнішньоекономічній діяльності є країни ЄС та США. У структурі зовнішніх зв'язків значне місце займає вивіз капіталу, у той же час господарство Великобританії залежить від іноземних інвестицій, серед яких 2/3 належать США.

В експорті ФРН домінує продукція сучасної обробної промисловості: автомобілі, електротехнічні вироби, оптика, устаткування, прилади, товари широкого вжитку. Експорт Великобританії на 90% формується за рахунок продукції промисловості, сільського господарства та продажу інтелектуальної власності.

Запитання і завдання

1. Порівняйте особливості економіко-географічного положення обох країн. Як воно впливає на розвиток господарства цих держав?

2. Що спільного і відмінного в географії населення обох країн?

3. Чим відрізняється структура промисловості Великобританії і ФРН? Чому саме у Великобританії в 50-70 рр. знизилися темпи економічного розвитку?

4. У розвитку якої країни відчувається більший вплив НТР? Свою думку обґрунтуйте.

5. Чому у структурі зовнішньоекономічних зв'язків в обох країнах переважає вивіз капіталу?

6. На контурній карті позначте найкрупніші центри промисловості Великобританії та ФРН, найважливіші порти.

Це цікаво

У Великобританії найбільша українська діаспора серед країн Західної Європи. Українців тут 25 тис. осіб.

Близько 2/3 усіх сімей у Німеччині складаються з однієї або двох осіб. Ця тенденція триватиме і у XXI ст. За попередніми оцінками, у 2015 р. в Німеччині 37% сімей складатимуться лише з однієї особи. У ході досліджень умов життя самотніх людей науковці виявили, що самотні люди, як правило, високоосвічені, які часто досягають чималих успіхів у професійному житті, проживають у відносно великих квартирах. Вони частіше живуть в місті, ніж у селі і мають багато знайомих. Соціолог Стефан Граділь вважає таких самотніх людей «сейсмографами модернізації».

Євротунель під протокою Ла-Манш має протяжність 50,5 км, з яких 37 км пролягають під морським дном. Він складається з трьох коридорів (два експлуатаційні 7,6 м у діаметрі і третій — допоміжний, 4,8 м у діаметрі). Вентиляцію здійснює система агрегатів, яка щосекунди накачує в підземні приміщення 143 м куб повітря. Посадка у вагони на французькій стороні здійснюється в Кале, а на англійській — у Фолькстауні. З інтервалом 25 хв. потяги завдовжки 750 м, курсують тунелем зі швидкістю 130 км/год. Будівництво Євротунелю тривало 7 років, на ньому було зайнято 7000 робітників.

У ФРН, як мабуть в жодній країні, значну роль у боротьбі за охорону навколишнього середовища відіграють громадські організації. З ініціативи громадськості тут проводиться 3/4 природоохоронних заходів. Саме у ФРН у 1978 р. на політичній арені вперше з'явилася партія «зелених».

У XXI ст. зросте соціальна направленість політики Великобританії, тобто відбудеться перетворення сьогоднішньої «держави благополуччя» у «державу соціальних інвестицій». Передбачається зростання витрат на науку, охорону здоров'я, професійну підготовку, зменшення розриву у рівнях доходів між високо- й низькооплачуваними верствами населення.

У континентальній Європі Великобританії належить Гібралтар — скеля та піщаний перешийок на березі Гібралтарської протоки. Незважаючи на крихітні розміри (6,5 км кв., 27 тис. осіб), це заморське володіння має велике стратегічне значення, тому що розташовані тут порт і військова база дозволяють контролювати прохід із Середземного моря в Атлантику. На цю територію претендує й Іспанія.

3 1901 до 1994 рр. німецьким ученим присуджено 17 Нобелівських премій з фізики, 23 — з хімії, 14 — з фізіології та медицини, 1 — з економіки.

§ 16. Порівняльна характеристика Франції та Італії

Французька Республіка

Столиця — Париж

Населення — 58,8 млн. осіб (2000р.)

Площа — 551,3 тис. км

Італійська Республіка

Столиця — Рим

Населення — 58,8 млн. осіб (2000р.)

Площа – 301,8 тис. км кв.

1. Економіко-географічне положення. ЕГП обох країн є надзвичайно вигідним. Франція омивається водами Атлантичного океану, Середземного та Північного морів, а Італія займає центральне положення в Середземноморському басейні. Обидві країни мають важливе стратегічне положення. На території Італії можна виділити три основні частини: материкову (Північна Італія), півострівну (Апеннінський півострів) та острівну (острови Сицилія, Сардинія та ряд дрібних). Вихід до Середземного моря здавна сприяв розвитку зв'язків з країнами Близького Сходу та Північної Африки, а також з іншими країнами Південної Європи. Сухопутні кордони Франції та Північної Італії дозволяють підтримувати тісні економічні зв'язки з розвинутими країнами Європи. Франція — найбільша країна Західної Європи за розмірами території (551,5 тис. км кв.).

За державним ладом Франція — президентсько-парламентська республіка. Законодавчий орган — двопалатний парламент. Глава держави — президент. Італія — парламентська республіка, у якій законодавчі функції виконує парламент. Главою держави є президент.

У західній частині Риму один квартал займає держава Ватикан — теократична монархія, глава якої — Папа римський — очолює католицьку церкву.

Рис. 41. Собор Святого Петра у Римі (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

2. Природно-ресурсний потенціал. Обидві країни мають слабку сировинну базу і залежать від імпорту енергоносіїв та сировини. Хоча Франція має достатні запаси залізних руд і займає перше місце в Європі за запасами уранових руд.

В Італії значними за європейськими мірками є лише запаси газу, бокситів і поліметалічних руд, відносно багаті родовища сірки, мармуру, ртуті (див. рис. 42). Обидві країни володіють значними гідроресурсами, а Італія — джерелами геотермальної енергії.

Рис. 42. Мінеральні ресурси Франції та Італії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

З попередніх курсів географії пригадайте, які природні умови характерні для цих країн.

3. Населення. Обидві країни за національним складом належать до однонаціональних країн, представники корінної нації становлять 93% у Франції та 98% в Італії. У Франції живуть багато вихідців з колишніх колоній. Тривалий час природний приріст населення у Франції був дуже низький і тільки останнім часом, завдяки демографічній політиці уряду, почав зростати. Зараз він дещо вищий, ніж в інших країнах Західної Європи. Країна приймає емігрантів з Італії, Іспанії, Алжиру, Туреччини. В Італії спостерігається постійне зниження природного приросту. Середня густота населення — майже 120 осіб/км у Франції та 191 осіб/км кв. в Італії, проте розміщується воно нерівномірно. У промислово розвинутих районах Франції густота населення сягає 300 осіб/км, а в горах — 20-30 осіб/км кв., в Італії густота населення відповідно становить 400-500 осіб/км кв. та 50-70 осіб/км кв.

За рівнем урбанізації обидві країни поступаються ФРН та Великобританії, частка міського населення — близько 73%. Характерна риса розміщення міського населення Франції — концентрація його в Паризькій агломерації, де проживає 1/5 жителів країни. Великими агломераціями є також Ліон, Марсель, Лілль з населенням більше 1 млн. осіб. Найбільш урбанізованою в Італії є Паданська низовина, великі агломерації — Римська, Міланська, Туринська та Неапольська. На півдні Італії та островах переважає сільське населення.

У структурі зайнятості в обох країнах переважає сфера послуг, у якій працює близько 60% економічно активного населення, у промисловості зайнято близько 20% у Франції та 38% в Італії, частка зайнятих в сільському господарстві — 9% у Франції та близько 5,4% в Італії. Через високий рівень безробіття чимало італійців емігрують до інших країн Європи та у США у пошуках роботи.

4. Загальна характеристика господарства. Якщо економіка Франції у післявоєнний час розвивалася стабільними темпами, то Італія тільки у 50-60 роки XX ст., коли почався підйом промисловості, перетворилася в індустріально-аграрну країну, в якій досі зберігаються доволі високі темпи розвитку економіки. Особливістю розвитку обох країн є значна частка державного сектора в економіці, в Італії вона найвища серед країн Західної Європи.

Розміщення промисловості в обох країнах характеризується значною територіальною диференціацією. У Франції найбільша частка промислових підприємств концентрується у Великому Парижі, Ліоні та на Півночі, а в Італії високим ступенем концентрації промисловості виділяється Північ. Промисловий потенціал інших районів цих країн, незважаючи на наявність індустріальних центрів, порівняно незначний.

Франція інвестує значні капітали в економіку інших країн, у першу чергу в колишні свої колонії. У той же час в її економіку, як і в італійську, надходять капіталовкладення Західної Європи та США.

5. Промисловість. ПЕК обох країн орієнтується на імпортні ресурси. Нафта надходить із країн Перської затоки та Північної Африки, газ — з Алжиру, Нідерландів та Росії. У Франції особливо розвинута атомна енергетика, яка виробляє 75% електроенергії. В Італії після аварії на Чорнобильській АЕС усі атомні електростанції закриті.

Чорна металургія у країнах майже повністю орієнтується на імпортну сировину та паливо, особливо в Італії. Підприємства цих галузей тяжіють до портів. У Франції старі заводи розміщені в Лотарингії, але вони перебувають у стані депресії.

Машинобудування в обох країнах — провідна галузь промисловості. Однак у Франції переважають сучасні галузі, які визначають хід НТР, а в Італії вони почали розвиватися тільки в останні десятиріччя XX ст. Домінуючими галузями як у Франції, так і в Італії є автомобілебудування.

У Франції великого значення набула авіакосмічна промисловість, виробництво зброї, радіоелектроніки, електротехніки. Країна славиться на світовому ринку як виробник тепло- та електровозів, побутових електроприладів. Італія спеціалізується на виробництві мопедів, мотоциклів, велосипедів. Світове значення має електротехнічна промисловість, особливо виробництво холодильників і пральних машин. Суднобудування — важлива галузь в обох країнах, але у Франції вона останнім часом перебуває у стані депресії (див. рис. 43, 44).

Рис. 43. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Франції (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 44. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Італії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Хімічна промисловість в обох країнах зазнала істотних змін, зросло виробництво полімерів і синтетичних волокон. Розвивається нафтопереробна промисловість, підприємства якої розміщуються в портах, хімія органічного синтезу, виробництво мінеральних добрив. За експортом продукції хімічної промисловості Франції займає третє місце у світі.

Хоча галузі легкої промисловості, особливо текстильної, у розвинутих країнах втрачають своє значення, але в Європі Італія та Франція займають відповідно перше та третє місця за виробництвом тканин. Париж здавна є законодавцем у світі моди й найбільшим центром швейної промисловості. З інших галузей промисловості в обох країнах виділяються харчова. Галуззю міжнародної спеціалізації Італії є рекреаційне господарство (див. рис. 45, 46).

Рис. 45. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Франції (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 46. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Італії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

6. Сільське господарство. Франція займає перше місце в Західній Європі за виробництвом основних видів продовольства та друге — за виробництвом м'яса, картоплі і винограду. А за загальним обсягом виробництва сільськогосподарської продукції поступається тільки США та Канаді. Участь Італії в ЄС спричинилося до структурних змін в аграрному секторі, що проявляється в поглибленні спеціалізації країни на вирощуванні овочів, різноманітних фруктів, винограду, цитрусових, мигдалю. Країна посідає перше місце у світі за виробництвом вин.

В обох країнах значна частина сільськогосподарської продукції виробляється великими господарствами, але за чисельністю переважають дрібні та середні господарства. У структурі сільського господарства Франції переважає тваринництво, а в Італії провідним є рослинництво.

У рослинництві вирощують зернові, овочеві, цукрові культури, буряки, тютюн (Італія займає 4-е місце у світі за вирощуванням тютюну). В обох країнах добре розвинуте виноградарство, а Італія займає перше місце у світі за вирощуванням винограду. Крім того, у Франції вирощують хміль, льон, рапс, квіти для парфумерної промисловості (в районі Ніцци) та кормові культури для тваринництва. Італія займає четверте місце у світі за вирощуванням цитрусових та перше місце в Західній Європі за вирощуванням рису.

Тваринництво спеціалізується на виробництві молока й м'яса. Франція є найбільшим виробником в Європі вершкового масла, сиру, м'яса. У країнах розвинуте рибальство (див. рис. 47).

Рис. 47. Сільське господарство Франції та Італії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

7. Транспорт. Транспортний комплекс Франції є одним з найбільш розвинених у Європі (численні швидкісні залізничні колії, транскордонні автобани, сучасні морські порти).

Провідна роль у внутрішніх перевезеннях належить автомобільному транспорту. Значення залізниць останнім часом не настільки вагоме. У Франції важливу роль у внутрішніх перевезеннях відіграє річковий транспорт. У зовнішніх перевезеннях, особливо в Італії, велике значення має морський транспорт. Зростає роль трубопровідного транспорту. У Франції трубопроводи простягаються від морських портів до Парижа, а в Італії трубопроводи, що прокладені по дну Середземного моря, забезпечують країну газом з Алжиру.

Рис. 48. Надзвуковий літак «Конкорд», який розвиває швидкість 2170 км/год, здійснює переліт з Європи до Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

8. Зовнішні економічні зв'язки. За рівнем зовнішнього товарообігу Франція перебуває у першій п'ятірці світових лідерів. В експорті обох країн переважає готова продукція промисловості та сільського господарства, а в імпорті — сировина і паливо. Значну роль у зовнішньоекономічній діяльності Франції відіграє вивіз капіталу. Великі прибутки країни одержують від між народного туризму. За кількістю туристів, які щороку подорожують, Італія посідає перше місце у світі, а Франція — третє. Головні торговельні партнери — країни ЄС та США, Франція підтримує тісні контакти з Японією.

Запитання і завдання

1. Чому Франція є одним із центрів імміграції, а Італія — еміграції?

2. Доведіть, що за рівнем урбанізації обидві країни поступаються ФРН і Великобританії.

3. Порівняйте структуру промисловості Франції та Італії.

4. За картами визначте основні промислові центри країн. Поясніть, чому старі промислові райони Франції перебувають у стані депресії.

5. Як вплинула участь у ЄС на спеціалізацію сільського господарстві, Італії?

6. За текстом параграфа назвіть основні статті експорту та імпорту обох країн.

Це цікаво

У Найнижчий показник народжуваності серед країн ЄС — в Італії незважаючи на те, що римсько-католицька церква виступає проти обмеження народжуваності. У цій країні на 1000 осіб припадає лише 9,2 новонароджених.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. А) Структура економічних відносин.
4. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
5. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
6. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Алфавіт мови і структура програми
9. Аналіз диференціації населення за доходами
10. Антропологічні особливості давнього населення території України
11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
12. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА

Переглядів: 481