Географія античної доби

Відкриття форми Землі.Знання про форму нашої планети були надзвичайно важливими для подальшого розвитку географії і особливо для створення достовірних карт. В античні часи (VІІІ ст. до н. е. – ІV ст. н. е.) найвищий розвиток знань, у тому числі й географічних, був у стародавній Греції. Тодішні мандрівники і купці повідомляли про нововідкриті землі. Перед ученими постало завдання – звести ці різнорідні відомості в одне ціле. Але найперше, що важливо було вирішити, якої Землі – пласкої, циліндричної чи кубічної – стосуються здобуті дані. Грецькі вчені замислювалися над багатьма „чому?”. Чому корабель, віддаляючись від берега, раптом зникає з виду? Чому наш погляд наштовхується на якусь перепону – на лінію горизонту? Чому з підняттям угору горизонт розширюється? Уявлення про пласку Землю не давали відповіді на ці запитання. Тоді з’явилися гіпотези про форму Землі. В науці гіпотезами називають не доведені припущення або здогади.

Першим здогад, що наша планета має форму кулі, висловив ще у V ст. до н. е. грецький математик Піфагор. Він вважав, що в основі предметів лежать числа і геометричні фігури. Найдосконалішою з усіх фігур є сфера, тобто куля. “Земля повинна бути досконалою, – розмірковував Піфагор. – Отже, вона має мати форму сфери!”.

Довів кулястість Землі у ІV ст. до н. е. інший грек – Арістотель. За доказ він приймав округлу тінь, яку кидає Земля на Місяць. Цю тінь люди бачать при місячних затемненнях. Ні циліндр, ні куб, ні будь-яка інша форма не дають круглої тіні. Арістотель спирався також на спостереження за горизонтом. Якби наша планета була пласкою, то при ясній погоді в підзорну трубу наше око бачило б далеко аж до краю. Наявність горизонту пояснюється вигином, кулястістю Землі.

Незаперечні ж докази геніального припущення греків були отримані через 2500 років космонавтами.

Географічна література і карти. Здобуті мандрівниками і мореплавцями відомості про раніше невідомі землі узагальнювали грецькі вчені-філософи. Вони написали чимало творів. Перші географічні праці створилиАрістотель, Ератосфен, Страбон.

Ератосфен використав дані історії, астрономії, фізики і математики для виокремлення географії в самостійну науку. Він склав і найдавнішу карту, яка дійшла до нас (ІІІ ст. до н. е.). На ній учений зобразив відомі на той час частини Європи, Азії і Африки. Не випадково Ератосфена називають батьком географії, що свідчить про визнанням його заслуг у її розвитку.

У ІІ ст. Клавдій Птолемей склав більш сучасну карту. На ній відомий європейцям світ уже значно розширився. На карті було показано багато географічних об’єктів. Проте й вона була дуже приблизною. Незважаючи на такі “дрібниці”, картами і “Географією” у 8-ми книгах Птолемея користувалися 14 століть! Праці грецьких учених свідчать про зародження географії як справжньої науки вже в античні часи. Проте вона була здебільшого описовою. А на перших картах була відображена лише незначна частина простору. Натомість понад ¾ земної поверхні залишалися невідомими.

Цікава географія

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цікава географія	\|	Перший географічний документ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.