Революція 1917-1920 рр.

Перемога і панівне становище Росії в Галичині тривали недовго, військове відомство не підготувалося до нових битв. Німецькі та австрійські війська повернули втрачені території.-До осені 1915 р. російські війська залишили землі Литви, Польщі, частину Латвії та Білорусії. Східна Галичина, Північна Буковина, частина Волині знов опинились під німецько-австрійською окупацією. Галичанам залишились надії на створення територіально-національної автономії в межах Австро-Угорщини. На це була спрямована діяльність Головної Української Ради, а також Загальної Української Ради, заснованої у Відні під час російської окупації Галичини.

Водночас природне прагнення населення Галичини, Буковини до возз'єднання з Наддніпрянською Україною зіштовхнулося з реакційною поведінкою російських властей.

Перша світова війна призвела до гострої кризи в Російській імперії: почалась інфляція, було введено картки, дефіцит товару, нестача продовольства, скорочилось промислове виробництво, неспроможність влади подолати економічну кризу,- соціальна криза- політична. На початку 1917р. криза особливо загостриась, у Російській імперіі вибухнула революція- її епіцентром став Петроград. 23 лютого 1917р. почались антиурядові демонстрації, а 26 охопил все місто. 27 лютого революція перемога. 2 березня імператор Микола 2 був вимушений зректись влади., яка перешла до Тимчасового уряду., ще було створено Петроградську раду. Дізнавшись про події в Петрограді, лідери укр. Руху Наддніпрянщини вірішили використати цю ситуацію. 4 березня 1917р. в Києві представникі ТУП(8 вер 1908- міхновський, вінніченко. Петлюра), УРСДРП, УПСР(укр. Партія соціалістів революціонерів- Христюк, Ковалевський)- утворили Центральну раду. Її головою заочно 7 березня обрали Грушевського. Грушевський запропонував в межах 9 укр губерній створити автономну укр. Державу: Кубані, частини бессарабії, холмщини, воронеької, курської, обл..війська донського. Проти цього проекту виступии всі рос.партії. але на підримку ЦР пройшли маніфестації, і це не дозволило Тимчасовому уряду вдатись до силової розправи. ЦР вимагала лише автономії укр..

ЦР вирішила вдатись до переговорів з Тимчасовим урядом, але вони нічого не принесли ,тому що питання про автономію укр. Може вирішити тільки Всеросійські установчі збори. В наслідок цього Цр підриманная 1 всеукр селянськім з’їздом , та 2 всеукр військовим з’їздом проголосили 1 Універсал:10 червня 1917р: 1). Україна стає автономною республікою у складі Росії.2) ЦР –вищий орган влади в україні.3) укр.. має право скликати всеукр установчі збори, .15 червня 1917 – роздано Генеральний секрітпріат- Вінниченко.Тимчасовий ряд засудив 1 універсал, почались переговори- Керенський ,Терещенко, Церетелі.- визнали ЦР як вищий орган в Україні., відкладання питання про автономію.

2 Універсал 30 червня- 1 липня 1917р.:1.досягнення порозуміння між ЦР і Тимч.урядом. 2)визнання автономії україни, 3) підготовка законів,.

Загострення проблем в Росії ,боротьба за владу, з Корніловим.його поразка. В ніч 25 жовтня( 7 листопада) 1917р. більшовики з Леніним здійснили переворот у петрограді .- тимчасовий уряд заарештували, влади захопили більшовики.Були створені – всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК) та Рада народних комісарів(РНК).

7 листопада 1917р. ЦР ухвалила 3 універсал -1) Україна під назвою УНР ставала частиною Федеративної Республіки Росії.2) территорія україн и -9 губерній( Волинська, Подільська, Київська, Чернігівська, Харківська, Полтавська, кАтнеринославська, Херсонська ,Одеська) 3) земля вільність народу,4)8-годинний робочій день.

Однак одразу ж після захоплення влади в Росії, Ленін звернувся з ультиматумом до Цр:1)припинити створення укр. Фронту, 2)не допомагати Білому руху, 3)пропускати більшовицькі війська на південний фронт. 5 грудня 1917р почалася війна. У харкові 11 грудня було проголошено УНР. –Народний секретаріат –Скрипник, Затонський ,бош)

11 січня 1919р. 4 універсал :1) повне виснаження України після війни, 2) грабіж та насильництво зі сторону більшовиків, 3) незалежність україни, боротьба з більшовиками. 27 чічня 1918р .Цр уклала Брестський мирний договір з країнами Четвертного союзу.:1) визнають ЦР верховним органом ,та дипломатичні стосунки, 2)УНР і Австро-угорщина встановлюють кордон- до неї відійшли Холмщина, та Підляшшя.3) військова допомога Унр, 4) УНР постачає Німеччині та Австро- угорщ. Хліб, м'ясо, с.х продукцію. Більшовики захопили Київ, 29січні 1918р. в україни встановлено радянську владу. Але на допомогу приходить Німеччина та Австро- Угорщина,більшовицькі війська зазнають поразку, був підписаний Брест литовський договір – Росія виплачує контрибуцію, .29 квітня 1918р затверджено конституцію УНР, президент Грушевський.

18. Квітневий переворот (1918р.)

Існування Гетьманської держави (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)

Квітневий державний переворот 1918 р. спирався на Німеччину за формального її нейтралітету. Начальник штабу німецьких військ в Україні ще напередодні перевороту погодив з П. Скоропадським напрями української політики. Вона передбачала запровадження військово-польових судів, свободу торгівлі, відновлення приватної власності на землю, передачу селянам землі (за викуп) та ін.

29 квітня 1918 р. прихильники гетьмана захопили всі державні установи. Того ж дня видано гетьманський Універсал — «Грамоту до всього Українського Народу», а також закон «Про тимчасове улаштування України», якими встановлювався авторитарний режим замість демократичного парламентського управління. В Грамоті наголошувалося, що гетьман бере на себе «тимчасово всю повноту влади», Центральна й Мала Ради, земельні комітети розпускаються, а до скликання Українського Сейму він буде «підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими найкрайнішими мірами». Цим документом в Українській державі поновлювалася свобода продажу землі, торгівлі й приватного підприємництва, було гарантовано спокій, права робітничого класу тощо.

Встановлення гетьманського авторитарного режиму було спробою консервативних політичних сил загасити полум'я революції. До влади на місцях приходили землевласники, колишні земські діячі, військові, тобто всі, хто був скривджений революцією. Розпочалися арешти і репресії, масовий наступ на революційну демократію. Заборонялися робітничі страйки, «вуличні збори», з'їзди УПСР, УСДРП, селянських депутатів, зупинили випуск революційно-демократичні газети, було встановлено жорстку цензуру.

У той же час за Гетьманату почалося певне економічне піднесення, вдосконалено грошову систему, сформовано державний бюджет, відкрито кілька українських банків, відроджено промислові підприємства, біржі, транспорт. Проте економічна криза зростала.

Одразу ж після свого приходу до влади Скоропадський розвернув державотворчу роботу. Було створено також державну символіку: герб – козак з мушкетом, прапор – синьо-жовтий з золотим тризубом та хрестом у центрі.

Особливо помітними були досягнення в галузі культури та освіти. Проводилась українізація шкіл, підготовка для цього вчителів. Міністерство освіти в російських гімназіях вводило українознавчі дисципліни, засновувало нові українські гімназії (наприкінці гетьманської доби їх було 150).

6 жовтня 1918 р. у Києві було відкрито перший Державний Український університет, а 22 жовтня — університет у Кам'янці-Подільському. Передбачалося відкриття університетів в інших містах. Діяли «Просвіти». Було засновано Державний Український архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Національну бібліотеку, Український театр драми та опери, Державну хорову капелу і Державний симфонічний оркестр. 24 листопада 1918 р. відбулося урочисте відкриття Української Академії наук, президентом якої став В. Вернадський.

З великими труднощами зіткнувся Гетьманат при створенні дієздатної української армії. Гетьманський уряд планував створення 8 армійських корпусів і 4 кавалерійських дивізій, гвардійської дивізії та спецчастин. 24 липня 1918 р. було прийнято урядовий закон про загальну військову повинність, а мобілізацію в армію передбачалося почати в жовтні. Не дала бажаного результату спроба гетьмана відновити українське козацтво як окремий привілейований напіввійськовий стан населення і резерв національної армії.

Гетьманат намагався проводити активну зовнішньополітичну діяльність. Українську державу гетьмана П. Скоропадського визнало ЗО країн світу, в 23 державах вона мала свої представництва. Було налагоджено добрі відносини з урядами країн, створених на території колишньої Російської імперії — Фінляндією, Литвою, Грузією, Кубанню, Доном, Кримом. Проводились переговори з Швейцарією, Іспанією, Данією, Швецією, Голландією, Норвегією, Італією, Персією. Хоча з Росією Українська Держава уклала договір про добросусідські відносини, між ними було чимало непорозумінь, а мирні переговори цілком припинилися в жовтні 1918 р.

Країни Антанти виявили негативне ставлення до самостійної Української держави. Французький та англійський посли прямо заявляли українському дипломатичному представнику, що «Україна є частиною Росії... Україна ніколи не була державою і не може претендувати на визнання її державами Антанти».

Німеччина і Австро-Угорщина розглядали Україну як знаряддя власної політики, маріонеткову державу.Німецьке керівництво контролювало зовнішню політику Гетьманату, намагалося зірвати спроби України налагодити стосунки з країнами Антанти й нейтральними державами. Лише наприкінці жовтня 1918 p., коли стала очевидною поразка німецького блоку, міністр закордонних справ Німеччини заявив, що його уряд не перешкоджатиме можливому порозумінню України з Антантою.

Німеччина нав'язала гетьманському уряду ще більш кабальний «торговельний договір», укладений 10 вересня 1918 р. Україна до 15 липня 1919 р. повинна була поставити 75 млн. пудів хліба, 11 млн. пудів великої рогатої худоби (живою вагою), 9 млн. пудів цукру, 460 тис. пудів сала, масла та сиру, 20 млн. літрів спирту, 11200 вагонів дерева, 37,5 млн. пудів залізної та 3 млн. пудів марганцевої руди тощо.

Однобічна орієнтація на заможні класи, заходи щодо виконання вимог окупантів зумовили соціально-економічну політику, яка вела не до консолідації українського суспільства, а до поглиблення розколу в ньому.

Поступово легальна і нелегальна опозиція гетьманському урядові в Україні зростала.

Серйозним кроком до координації усіх сил демократичного руху стало утворення в середині травня 1918 р. «Українського національно-державного союзу» (УНДС), до якого увійшли українські самостійники, соціалісти-федералісти, Трудова партія та ін.

Нові порядки Гетьманщини, терор і репресії окупантів призвели до повстанської боротьби. У липні—серпні 1918 р. розгорнулася антигетьманська хвиля страйкового руху, припинили роботу майже 200 тис. залізничників. У цей час активізувалася селянська боротьба проти окупантів і Гетьманщини на Київщині, Чернігівщині та Катеринославщині .З середини літа 1918 р. розпочалася організована повстанська боротьба під керівництвом Нестора Махна.Більшість повстанських загонів виникла як форма протесту проти сваволі окупантів і Гетьманщини. Частиною повсталих керували створені підпільні комітети українських соціал-демократів, соціалістів-революціонерів, комуністів і анархістів.

У серпні 1918 р. Українського Національного союзу (УНС) шляхом приєднання до УНДС широкого спектра українських партій і груп (в тому числі У СДРП та окремих лідерів центральної течії УПСР). Метою міжпартійного УНС, який з вересня очолив В. Винниченко, було створення суверенної демократичної української держави парламентського типу. Союз погодився визнати гетьмана главою держави за умови сформування нового уряду з участю представників УНС та обрання на Всеукраїнському конгресі Державної Ради, наділеної функціями вищої законодавчої влади. Поразка країн Четверного союзу у світовій війні й підписання Комп'єнського перемир'я листопада 1918 р. між Німеччиною і Антантою прискорили процес повалення гетьманського режиму.13 листопада 1918 р. у Києві відбулося засідання представників УНС, на якому було вирішено розгорнути відкриту боротьбу за владу і створено для цього керівний орган — Директорію — у складі В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, П. Андрієвського та А. Макаренка. Того ж дня головний отаман Українських військ С. Петлюра видав від свого імені універсал до народу України із закликом підтримати повстання проти гетьманського режиму.

Проти Гетьманщини билися війська Директорії та більшовицькі формування. Вони спільно з лівими елементами українських соціалістичних партій домагалися відновлення влади рад в Україні.Гетьманат на той час залишився без підтримки ззовні. До того ж значна частина гетьманських військ перейшла на бік повсталих, а оголошена урядом мобілізація виявилася неефективною.Внаслідок успішної збройної боротьби регулярних і нерегулярних військ Директорії, наступу більшовиків і термінової евакуації окупаційних військ гетьман П. Скоропадський 14 грудня 1918 p., керуючись, за його словами, «виключно благом України», зрікся влади і виїхав до Німеччини.

Отже, Українська гетьманська держава, створена консервативними силами на засадах авторитаризму, політика якої була залежна від окупантів, через сім з половиною місяців впала. Серед причин, які призвели до цього, відмова Гетьманату від державної незалежності України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Український національний рух в роки війни	\|	УНР доби Директорії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.