Наукові зрушення в епоху Відродження

Але вже в епоху Відродження зміни, що відбулися з моменту залучення доводів розуму і фактів, виразно є видимим на прикладі тодішньої астрономії. Польський чернець Микола Коперник виказував погляди на природу Всесвіту, які навіть через сто років після його смерті вважалися вельми дискусійними. В своєму творі «Про обіг небесних сфер» він стверджує, що Сонце, а не Земля знаходиться в центрі Всесвіту і що Земля за добу обертається навкруги своєї осі, а за рік – навкруги Сонця. Він також говорить про відсутність зсуву відносного положення зірок, якщо дивитися на них з різних точок Землі. Звідси він робив висновок, що зірки знаходяться значно далі за Сонце. Звичайно ж, подібні відкриття суперечили загальноприйнятій космології Птоломея.

Насправді Коперник пропонував досконаліше тлумачення ретроградного руху планет, який в старій, птоломеївскій системі доводилося розраховувати, вдаючись до складної системи епециклів.

Коперник, а пізніше Галілей зовсім не відділяли доводи розуму і досвіду від Аристотелевої традиції і сліпої релігійної віри. Виникла необхідність вибору між доказом і тлумаченням. Можна стверджувати, що запропонований Коперником погляд на Всесвіт дійсно спрощував обчислення, але зовсім не відображав реальність. Отже, не забобони заважали більше сторіччя прийняти його теорію, а деякі дійсні проблеми в його концепції. Адже при проведенні спостережень Коперник за відсутністю телескопа покладався лише на неозброєне око і математику. Загалом він оспорював складність прогнозу руху планет, заснованого на Птоломеєвій спадщині, і намагався поглянути на наявні дані інакше.

В цьому і полягає значення Коперника для науки: він продемонстрував можливість різних тлумачень одних і тих же фактів, висунення альтернативних теорій і вибору з них більш простих, тих, що дозволяють робити більш точні висновки. Коперник йшов в напрямі, який в подальші чотири сторіччя повністю змінив наш образ мислення.

Обчислення не дали простої відповіді про устрій Всесвіту. Тихо Браге (1546-1601) вважав, що всі планети (у той час був відомий Меркурій, Венера, Марс, Земля, Юпітер і Сатурн) рухаються навкруги Сонця, але при цьому і саме Сонце, і планети обертаються навкруги Землі. Проте проблема була в тому, що ці теорії грунтувалися на спостереженнях за рухом планет і Сонця щодо Землі, результати яких і намагалися потім пояснити. Галілей, хоча і рахував космологію Браге невірної і віддавав перевагу системі Коперніика, вказував на те, що про вірність якої-небудь з систем (Браге або Коперника) говорити важко, ґрунтуючись на їх розрахунках, і як свій доказ висував ідею про те, що приливи підтверджують рух самої Землі.

Іоганна Кеплера (1571-1630) теж цікавили причини приливів. Він вірно помітив, що вони в деякій мірі обумовлені дією Місяця, але не міг визначити, яким чином тіло може робити вплив на такій відстані, і тому був вимушений говорити про «спорідненість Місяця з водою». Сучасник Кеплера Галілей критикував ці твердження, заявляючи, що благородніше б просто признатися в невіданні і що концепція Кеплера здається соліднішою, але абсолютно невірна.

Кеплер, проте, спостерігаючи за рухом Марса, виявив відмінності між своїми спостереженнями і тим, що повинне було відбуватися за його розрахунками. Він робить висновок, що орбіта Марса швидше схожа на еліпс, а не на коло і Сонце знаходиться в одному з фокусів цього еліпса. Дана гіпотеза суперечила положенню Аристотеля, згідно якому досконалим рухом є кругове і тому небесні тіла повинні рухатися по кругу. Більшість астрономів намагалася підтримати ідею про досконалість кругового руху, вважаючи, що орбіти планет насправді є епіциклами.

І проте саме завдяки Галілею поставлені Коперником питання сталі розв’язуватися. Поставивши мету довести, що природа живе за певними математичними законами, Галілей ставив експерименти за допомогою різних приладів. Через декілька сторіч Ейнштейн назве його за це «батьком сучасної фізики».

Головним інструментом, який Галілей використовував для своїх спостережень, був зроблений ним телескоп. Цей прилад дозволив йому спостерігати явища, які мали велике значення для розвитку космології. Так, Галілей побачив, що зірки (планети), що рухаються, несхожі з нерухомими зірками і є сферами, що світяться відображеним світлом. Він також відкрив фази Венери, що спростовували теорію Птоломея, оскільки доводили обертання Венери навкруги Сонця. Окрім цих спостережень, що стали можливими завдяки застосуванню телескопа, Галілей не мав ніяких інших доказів правоти свого припущення про вірність системи Коперника.

Як відомо, Святий престол в 1616 році оголосив, що «істина одкровення», що міститься в Біблії, говорить про обертання Сонця навкруги Землі, але Галілей, вирішивши уникнути конфлікту з церквою, пішов на компроміс з Папою Урбаном VIII, заявивши, що система Коперника є лише засіб, що спрощує астрологічні розрахунки. Це був цілком виправданий крок, оскільки ні Галілей, ні хто-небудь інший не могли привести переконливого доказу на користь своїх гіпотез.

В 1632 році Галілей видає «Діалог про дві великі системи світу», де, порівнявши обидві системи, приходить до висновку про правоту Коперника. Проте, досягнувши своєї мети і довівши, що Коперник описав дійсний Всесвіт, він порушив свою домовленість з Папою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Релігія і наука: синтез епохи Середньовіччя	\|	Новий час – нова методологія і нова організація науки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.