Проблемна ситуація як суперечність між знанням і знанням незнання

Теорія як найрозвинутіша форма наукового знання

Роль гіпотези в науковому пізнанні

Проблемна ситуація як суперечність між знанням і знанням незнання

План

Тема Структурні компоненти теоретичного пізнання

Мета: ознайомити студентів з проблемними, ситуаціями в науці як необхідними етапами розвитку наукового пізнання і такими важливими формами знання як гіпотеза і теорія

Структурними компонентами теоретичного пізнання є проблема, гіпотеза, теорія, які є вузловими ланками побудови й розвитку знання на вищому, теоретичному рівні.

Проблема — форма знання, змістом якої є те, що не пізнане людиною, але потребує свого пізнання.

Іншими словами, це — знання про незнання, питання, яке виникло в процесі пізнання і на яке потрібно відповісти. Проблема не є сталою формою знання. Вона є процесом, який має два моменти руху пізнання: порушення проблеми та її розв’язання. Необхідним при цьому є правильне виведення проблемного знання з попереднього узагальнення фактичного матеріалу, вміння правильно поставити проблему. На думку К. Поппера, наука починається не зі спостережень, а саме з проблем, її розвиток є переходом від одних проблем до інших — від менш глибоких до більш глибоких. Проблеми постають внаслідок протиріччя в окремій теорії, зіткнення двох різних теорій, зіткнення теорії із спостереженням.

Проблема в науковому пізнанні є виявом невідповідності між досягнутим рівнем і обсягом знань з однієї сторони та необхідністю в поясненні та передбаченні незрозумілих і нових фактів – з іншої. До числа фактів відносяться і суперечності між науковими теоріями, що суперничають. Коли спостерігається така невідповідність, прийнято говорити про наявність проблемної ситуації.

При, наявності багатьох проблемних ситуацій вибір і постановка проблеми визначаються об’єктивними і суб’єктивними умовами. Об’єктивні умови – це необхідність зміни теоретичних уявлень, засобів і методів пізнання, які перешкоджають вирішенню теоретичних і практичних задач задоволення потреб людей. Важливі також матеріальні можливості вирішення існуючих проблем.

Суб’єктивними передумовами вибору проблеми є пануючі переваги громадської думки, престиж видів дослідницької роботи та освіти, прихильності дослідницьких колективів і дослідників. Але відмінність між об’єктивними і суб’єктивними умовами вибору проблем досить відносне: об’єктивне в одному відношенні стає суб’єктивним в іншому, і навпаки.

Обрана проблема повинна бути представлена і виражена у словесній формі. Не існує ніяких рецептів, які б вказували як потрібно ставити нові проблеми, особливо фундаментальні, але можна визначити фактори і етапи постановки проблеми.

Чим більш фундаментальною виглядає проблема, тим більш абстрактний і узагальнюючий характер набуває її початкове формулювання. Вузькі та прикладні проблеми ставляться в розвинутих сферах дослідження. В межах загальних теорій формулюються проблеми можливостей їх окремого застосування як пояснення і передбачення.

Широта і глибина проблем залежить від широти і глибини знання, на основі якого вони формулюються. Разом з тим будь-яка наукова проблема відрізняється від простого питання тим, що відповідь на неї не можна знайти шляхом реформування існуючого знання. Вирішення проблеми передбачає вихід за межі відомого і тому не може бути знайдене за уже відомими правилами. Можна лише визначити етапи, що передують постановці та вирішенню проблеми.

До них належать: обговорення нових даних, які не можуть бути вирішені в межах існуючих теорій; аналіз і оцінка тих ідей і методів вирішення проблеми, які можуть бути запропоновані на основі нових даних; визначення типу вирішення проблеми, його зв’язку з вирішенням інших проблем і можливостей контролю вирішення; попередній опис проблеми. В результаті встановлюється специфіка даних, яке необхідно пояснити, виділяються частково відповідні їм знання і проголошується необхідність для їх пояснення гіпотези, якої не вистачає. Це і є формулювання проблеми.

Процес дослідження розпочинається не з формулювання проблеми, а з усвідомлення проблемної ситуації. Проблемна ситуація виникає при активному і свідомому зіткненні людини з довкіллям через її практичну чи теоретичну діяльність.

Проблема як особлива форма діалектичної суперечності відображає зіткнення між прагненням до поставленої мети і можливостями її здійснення. Проблема у процесі пізнання постає як рушійна сила і стимул для дослідження. Проблема є усвідомленням суперечності, суперечність між знанням і знанням незнання.

Проблемна ситуація має дві сторони: гносеологічну і предметну. Наукова проблемна ситуація – це така ситуація, в котрій дослідником усвідомлюється, що знань об’єктивної реальності, які він має, недостатньо для досягнення мети в межах цієї реальності.

Предметний бік проблеми – деяка соціальна суперечність, яка вимагає організації цілеспрямованих дій. Іншими словами, соціальна проблема – це завдання соціальної дії.

Об’єкт соціологічного дослідження містить соціальну проблему і характеризується двома обставинами. По-перше вона виступає як прагнення щось змінити у становищі, яке склалося (причому, це завдання може лише невиразно відчуватися, або бути виразно сформульованим). По-друге, практичне завдання дії може мати множину варіантів рішення, кожен із котрих має свої наслідки. Саме багатоманітність можливих рішень соціальних проблем є передумовою існування соціологічного аналізу і пророджує проблемну ситуацію.

При виконанні навчального дослідження можна скористатися такою схемою процесу розроблення проблеми.

Проблемна ситуація
Умови
Зовнішні	Внутрішні
Усвідомлення проблеми	Констатація проблеми
Конкретно-індивідуально-історичне	Різні (пов’язані з окремими особистостями)
Уточнення	Диференціація проблеми і т.п.
Об’єктивна проблема	Суб’єктивна проблема
Фіксація проблеми	Постановка проблеми. Відкрита, доопрацьована і т.п.	Тлумачення проблеми Розв’язування проблеми
Практика	Теорія

Усвідомленість проблеми показує, якою мірою враховуються фактори проблемної ситуації суб’єкта, її структура і процес розвитку. Констатація проблеми є той рівень пізнання, при якому усвідомлюється наявність і структура однієї чи декількох проблем.

Необхідно розрізняти проблеми, які пов’язані з двома формами суперечностей. Суб’єктивна суперечність – це, коли дослідник усвідомлює, що рівень його знань і вмінь недостатній для досягнення визначеної цілі. «Нестача знання» може бути доповнена. Об’єктивна суперечність, коли дослідником усвідомлюється, що наявних у розпорядженні суспільства знань, методів, засобів недостатньо для усунення усвідомленої суперечності між поставленою метою та її реалізацією.

Тобто, в наукове поняття проблеми включаються не тільки пізнавальні, але й реальні труднощі реалізації мети. Проблемна ситуація, констатація, усвідомлення проблеми знаходяться під впливом як «зовнішніх» – конкретно-історичних, так і «внутрішніх» індивідуально різних умов. Часто першопочаткове усвідомлення «охоплює» проблему лише в загальному вигляді – неструктуровано. Шляхом розумових операцій дослідник усвідомлює умови, зв’язки, причини труднощів в реалізації мети. Шляхом аналізу і синтезу проблеми виявляються її ядро і структура. Попередня вихідна проблема може бути точніше сформульована, розчленована на окремі проблеми – істотні й неістотні, центральні і периферійні. Засобом диференціації і систематизації елементів проблеми визначається тип проблеми та її форма. Ця частина процесу розробки проблеми позначається як її уточнення.

Фіксація проблеми – це визначення змісту проблеми. Слід враховувати, що уточнення проблеми містить і стверджує тенденцію до її розв’язки. Це вимагає такого формулювання проблеми, котре полегшило б перехід до її пояснення і розв’язання. Фіксована проблема повинна відповідати наступним формальним вимогам:

- допускати якомога точніше розмежування між «проблематичним» (невідомим, пошуковим) і «непроблематичним» (відомим, даним);

- чітко відокремлювати одне від одного істотне й неістотне відносно даної проблеми;

- розчленовувати на елементи й упорядковувати за окремими проблемами, а також за їх пріоритетом.

Ступінь складності науково-пізнавальної проблеми залежить від:

- складності об’єктів, які містять суперечність і об’єктивно потребують цілеспрямованого регулювання;

- від рівня зрілості потреби у розв’язанні даних суперечностей;

- від стану наукового і практичного знання у відповідній царині.

Слід розрізняти питання і проблему. Вони тісно пов’язані, але відрізняються одне від одного за рядом ознак. Проблема означає пошук відомостей поза існуючою системою знань, питання передбачає пошук інформації в межах існуючої системи знань. Це не виключає випадків, коли із питань виникають проблеми і, в свою чергу, проблеми формулюються у вигляді питань чи виключають їх.

Розв’язання певної проблеми є суттєвим моментом розвитку знання, підчас якого виникають нові проблеми, висуваються певні концептуальні ідеї, гіпотези.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Системний підхід і системний аналіз	\|	Роль гіпотези в науковому пізнанні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.