Демографічна ситуація: відтворення населення та прогноз

Демографія – наука про закономірності відтворення населення. Ріст чисельності населення залежить від характеру його відтворення. Природний рух населення – це сукупний процес народжуваності, смертності та природного приросту, які визначають розміри природного приросту. Природний приріст – це перевищення народжуваності над смертністю, який розраховується на 1000 жителів за рік. Він може бути позитивним, нульовим і негативним. Ці елементи відтворення населення носять не стільки біологічний, скільки соціально-економічний характер. Для оцінки рівня народжуваності (високий, низький) користуються шкалами загальних коефіцієнтів: низький – до 15,0 на 1000 чол., середній – 15,0-25,0, вище середнього – 25,0-30,0, високий – 30,0-40,0, дуже високий – 40,0 і вище. За прогнозами ООН, кількість народжених буде зростати до 2010-2014 рр. (до 143,5 млн. чол. на рік), після цього періоду темпи приросту населення будуть зменшуватися. Природний приріст в деяких країнах складає: в розвинених країнах Західної Європи та Північної Америки до 5 чоловік на 1000 жителів, в Південній Азії – 22, в Центральній Америці – 31 чол. на 1000 жителів. В середньому за рік населення Землі зростає на 95 млн. чол. (за рахунок країн, що розвиваються, на які приходиться 91% щорічного приросту населення). Рівень народжуваності залежить від умов життя людини, рівня культури, можливості забезпечити достаток в сім’ї, суспільного й економічного статусу жінок, від релігійних поглядів.

Рівень смертності тісно пов’язаний із матеріальним положенням людей, рівнем медицини, розвитком системи охорони здоров’я, харчуванням, способу життя, політичною ситуацією, стихійними лихами, війнами й іншими факторами. Традиційними причинами смертності до середини ХVІІІ ст. були голод в неврожайні роки й безкінечні війни. В Західній Європі з 1000 до 1855 роки зареєстровано 450 неврожайних років. Епідемії хвороб, тоді практично невиліковних (чуми, віспи, холери, брючного тифу й інших), уносили мільйони життів. В теперішній час спостерігається зниження смертності, що призвело до збільшення середньої тривалості життя людей. Змінилася структура смертності. Перше місце серед причин смертності займають хвороби серця, рак, отруєння та травми. Розвиток цивілізації сприяло розвитку охорони здоров’я, поліпшенню побутових умов, що збільшило середню тривалість життя людей до 67 років. В Давньому Римі та Давній Греції вона не перевищувала 25 років, в середні віки – 32 роки. На початку 50-х років ХХ ст. в розвинених країнах середня тривалість життя складала 71 рік, в країнах, що розвиваються – 52 роки. В 1970-1980 рр. вона зросла відповідно до 73 і 57 років, в 1990 р. – до 75 і 61 років. Найбільший показник середньої тривалості життя чоловіків і жінок в Японії (76 років і 82 роки), далі слідують Нідерланди, Швеція, Канада, Франція, Велика Британія. В Україні в 1991 році показник середньої тривалості життя чоловіків – 61 рік, жінок – 75 років.

В 1990 р. чоловіків на планеті було 2 млрд. 664 млн. осіб (50,3%), жінок – 2 млрд. 630 млн. 700 тис. осіб (49,7%). Приблизно таке ж співвідношення існує й на сьогодні. В більшості країн світу тривалість життя жінок більше, ніж у чоловіків. Середня тривалість життя в 2000 році склала для жінок – 69, для чоловіків – 65 років. В країнах з високим прибутком відповідно 81 і 74, з низьким – 67 і 63 роки. В Північній Азії та Китаї кількість чоловіків значно перевищує кількість жінок, в розвинених країнах (США, Канада, Японія) спостерігається зворотна тенденція.

В сучасному світі умовно можна виділити два головних типи відтворення населення: 1) відрізняється середніми та низькими показниками народжуваності, різким зменшенням смертності та сповільненням (або стабілізацією) темпів росту населення (менше 12 чоловік на 1000 жителів – економічно розвинені країни, більшість країн Європи); 2) характеризується дуже високою народжуваністю, зменшенням смертності та високими темпами росту населення (більше 12 чоловік на 1000 жителів – більшість країн Африки, Азії, Латинської Америки).

В 1650 р. чисельність населення Земної кулі складала 0,5 млрд. чол. і збільшувалася приблизно на 0,3% на рік. До 1890 р. чисельність населення досягла 1,6 млрд. чол. при річних темпах приросту 0,5%. В 1970 р. чисельність населення складала 3,6 млрд. чол., а темпи приросту збільшилися до 2,1% на рік. Тобто відбувся „демографічний вибух”, оскільки зростала не тільки чисельність населення, але й темпи приросту. Причина цього – зниження смертності, а також збільшення народжуваності, хоча й в меншому ступені. Однак в середині 90-х рр.. приріст населення знизився до 15%. Такі зміни пояснює теорія демографічного переходу. Відповідно до цієї теорії, при низьких рівнях промислового розвитку народжуваність і смертність високі й чисельність населення зростає повільно. По мірі покращення охорони здоров’я й якості харчування смертність зменшується, а народжуваність протягом одного-двох поколінь може залишатися на тому ж рівні, що приводить до розриву між рівнями народжуваності й смертності. Але як тільки люди залучаються в спосіб життя високорозвиненого суспільства, народжуваність знижується й темпи росту чисельності населення знижуються. Цей процес спостерігається зараз й можливість його продовження прогнозується до початку ХХІІ ст., коли припускається стабілізація чисельності населення планети на рівні 10-12 млрд. чоловік. За прогнозами вчених, наука ХХІ – ХХІІ ст.ст. створить передумови „гуманітарної революції”, дозволить продовжити життя людей до 100 і більше років. При такій тенденції до кінця ХХІІ ст. чисельність населення Землі може зрости до 40-50 млрд. чоловік. Тобто рівень народжуваності та смертності людей обумовлений не біологічними законами, а соціальними умовами.

„Демографічний вибух” став однією з глобальних проблем людства. Вирішення цієї проблеми бачиться в проведенні визначеної демографічної політики – системи адміністративних, економічних, пропагандистських і інших заходів, що здійснюються державою з метою впливу на природний рух населення, на вирішення специфічних для даної країни проблем населення. Такими заходами є: економічне стимулювання народжуваності – сімейні допомоги, заохочувальні виплати, пільги багатодітним сім’ям, розширення мережі дитячих дошкільних установ й ін., адміністративно-правові – зміни віку реєстрації шлюбів, розширення майнових прав матері, заборона абортів тощо. Такі міри характерні для країн з низьким природним приростом (Германія, Австрія, Голландія, Швеція та ін.). В Китаї, Індії, Індонезії, Пакистані, Бангладеш й ін. Державне значення має політика обмеження народжуваності, як адміністративними, так і економічними мірами. Тобто в державах з першим типом відтворення населення державні заходи спрямовані на скорочення народжуваності та природного приросту, а в країнах другого типу – навпаки, на збільшення.

За оцінками ООН, близько 60% населення Землі живе на території Азії, де щільність населення складає 114 чол. на 1 км², але й смертність населення в цьому регіоні найбільша. В Північній і Південній Америці, Африці цей показник складає близько 20 чол., в Австралії – 0,63. В Антарктиді постійного населення немає. За останні два століття на земній кулі з’явилися два регіони з підвищеною щільністю населення: на сході Північної і Північно-Західної Африки, а також на рівнинах Китаю та в Індії біля річок Ганг і Брахмапутра, де щільність населення перевищує 100 чол. на 1 км². В центрі Азії - в Монголії вона складає 1 чол. на 1 км². В Європі щільність населення коливається від 453 чол. в Нідерландах до 2 чол. на 1 км² на острові Ісландія.

Загальні тенденції змін чисельності населення наступні: в деяких промислово менш розвинених країнах при відносно високому рівні смертності спостерігається більш високий рівень народжуваності; темпи приросту чисельності населення в них складає 2-3% на рік й може ще більше збільшитися при зниженні смертності; країни із середнім рівнем розвитку промисловості звичайно характеризуються низькою смертністю при все ще високій, хоча й знижуючій, народжуваності; темпи приросту чисельності населення в цих країнах коливаються від 1 до 2%; для більшості країн з високорозвиненою промисловістю характерні низька смертність, низька народжуваність й невисокі темпи приросту (менше 1% на рік). В деяких європейських країнах рівень народжуваності сьогодні нижче рівня смертності, так що населення цих країн дуже повільно скорочується.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Динаміка чисельності населення Земної кулі	\|	Розміщення та розселення населення. Урбанізація та її проблеми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.