• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Охорона водних ресурсів

Річки, озера, водосховища значною мірою забруднюються про­мисловими та господарськими відходами, нафтою при перевезенні її в суднах. Стоки нафти, наявність яких пояснюється потребами по­буту, містять значну кількість неорганічних і органічних сполук, які потрапивши у водойми можуть викликати небезпечні захворювання. «Постачальниками» стічних вод, складних за вмістом, є об'єкти про­мисловості. Сучасні металургійні підприємства заповнюють водойми­ща тисячами кубометрів забрудненої води, де в основному розчинені речовини, що містять залізо. В стічних водах коксохімічних заводів

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

і фабрик виявляють феноли, роданіди, ціаніди, аміак тощо. Небезпеч­ними є рідкі відходи синтетичної хімії, стоки целюлозно-паперової промисловості тощо.

Застосуванням нових технологічних процесів і сировини виклика­на поява мало поширених різновидів стічних вод. Насамперед синте­тичні поверхнево-активні речовини, широко застосовувані у текстиль­ній, нафтопереробній, хутровій, шкіряній та інших галузях. Стоки, насичені сірчанокислими, хлористими і азотними солями, непридатні ні для пиття, ні для рибогосподарських потреб чи зрошування, ні для повторного промислового застосування.

Ефективність охорони водних ресурсів великою мірою залежить від якості очистки стічних вод, а останнє, в свою чергу, — від техно­логічних способів обробки, проектних характеристик і додержання ви­мог експлуатації очисних споруд.

Залежно від ступеня і характеру забруднення промислових вод за­стосовують механічну, фізико-хімічну, біологічну або термічну очист­ку. Нині виникло немало об'єктів, обладнаних очисними установками, що забезпечують оборотне водопостачання. Потужність очисних спо­руд має можливість очищати до 95 % стоків. Нові технологічні систе­ми очистки запроваджені, наприклад, на Харківщині, де виробляють каустичну соду, хлор, пластмаси, засоби захисту рослин, миючі засоби тощо. Нові технології виконують не тільки санітарні, а й виробничі функції, готуючи воду до послідовного використання при різних про­цесах. В Слав'янську на підприємстві «Хімнром» створено комплекс оборотного водопостачання, що дозволяє акумулювати, очищати і ба­гаторазово використовувати більш як 4 млн. м³ води. Комплекс при­значений також для переробки вторинної сировини і одержання на цій основі хлористого кальцію, потрібного для бурових робіт.

На підприємствах Макіївки, Івано-Франківська та інших міст за­стосовується нова технологія, за якою очистка здійснюється бактеріями і найдрібнішими молюсками. Широке розповсюдження мають магніт­ні фільтри-осаджувачі для тонкої швидкісної очистки рідких і газопо­дібних середовищ (аміаку, аміачної води, пари, лугів, конденсату, ма­шинного масла, оборотної води тощо). В таких фільтрах-осаджувачах

Є. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

застосовується принцип магнітного впливу на частки в намагнічених насадках, що дає змогу створювати магнітні поля-уловлювачі високої інтенсивності. Магнітні фільтри-осаджувачі зручні, надійні, корисні для металургії, машинобудування, хімічної промисловості, енергети­ки та інших галузей. Вони впроваджені на підприємствах в м. Рівне, Львові, Вінниці та ін.

Своєрідним забруднювачем є теплі води ТЕС і АЕС. Нормальна робота електростанцій неможлива без постійного надходження води. Споживачами можуть бути конденсатори турбін, газоохолоджувачі ге­нераторів, маслоохолоджувачі. Теплове забруднення водоймищ відбу­вається в основному при прямоточній системі, коли воду забирають безпосередньо з природного джерела, а після використання сюди ж скидають. Розвиток життя в теплій воді виявляється для продуктив­ності водоймища несприятливим, бо наїромаджені органічні речовини споживають кисень, розкладаються і викликають замор.

Помітно забруднюються водні ресурси поверхневим стоком із зе­мельних угідь. У такий спосіб до річок і озер потрапляють біогенні ре­човини, продукти ерозії ґрунту, та й отрутохімікати — засіб боротьби з сільськогосподарськими шкідниками. В поверхневих і ґрунтових водах виявляють калій, фосфор, азот — наслідок порушення умов транспор­тування, збереження і внесення в ґрунт добрив.

Зараз відсутні прямі засоби захисту водних джерел від пести­цидів, що застосовують у сільському та лісовому господарствах. Але здійснюється контроль за їх використанням.

Надзвичайно складною справою були і залишаються знезаражен­ня, дезодорація (знищення запахів) та утилізація стічних вод свиновід­годівельних комплексів. Такі стічні води для удобрення грунту без попе­реднього обробітку використовувати не можна. Тут містяться мікроби небезпечних хвороб (сальмонельоз, лептоспіроз, туберкульоз). Збудни­ки здатні протягом року, зберігаючи життєздатність у ґрунті, мігрува­ти. Так вони потрапляють на рослини, в організм тварин, а з молоком і м 'ясом — при відсутності належного обробітку їжі — й до організму людини. На полях можуть накопичуватися відходи згаданих комплек­сів — з'єднання азоту, зокрема нітрату, що отруюють ґрунтові води.

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

Чистота річок значною мірою залежить від річкового транспорту, що забруднює водоймища водою, що скидається із суден, в якій містять­ся нафтопродукти, відпрацьовані масла, господарсько-побутові відходи. Водні басейни забруднюються також в результаті скиду нафти і різного бруду в портах та суднобудівельних та судноремонтних заводах.

Нафта погіршує фізико-хімічні й біологічні характеристики води, впливаючи на запах, колір і температуру. Водоймища стають непридат­ними для розведення риби, промислового водопостачання. На водну поверхню річок, озер, водоймищ при перевантаженні апатитів, сірча­ного колчедану, цементу, вугілля тощо потрапляють й пиловидні част­ки навалочних вантажів. Погіршують якість води також канцерогенні речовини, котрі потрапляють сюди після вихлопів двигунів, в стоках води із суден. Забір води для потреб народного господарства, будівниц­тво гідротехнічних споруд, забруднення водоймищ, особливо в резуль­таті аварійних скидів, негативно позначаються на рибних запасах.

Щоб зберегти річки від забруднення, водним законодавством і сані­тарними правилами заборонено суднам випускати за борг стічні води. Великі судна обладнуються засобами очистки, а дрібні — механізмами збирання господарсько-побутової та іншої непотрібної води, особливо тієї, де містяться нафтопродукти; у танкерів передбачено подвійну об­шивку. Для обробки стічних вод є приймальні берегові й плавучі стан­ції, судна-збирачі бруду, баржі-амбари.

Флот, працюючий в басейні Дніпра, обладнано системами зби­рання господарсько-фекальних стоків. Однак надійно захистити вод­ні ресурси від забруднення можливо за допомогою комплексу заходів, які включають створення відповідних очисних установок на суднах та плавучих станціях, прокладку берегових каналізаційних систем, особ­ливо у великих транспортних вузлах.

Особливу увагу треба приділяти малим річкам, вчасним заходам по їх охороні. Тутешня вода потрібна усім — населенню сіл, селищ, виробникам сільськогосподарської продукції, підприємствам місцевої промисловості. Внаслідок надмірної оранки поверхні водозабору, ви­рубування лісів, забруднення стоками, непродуманого зарегулювання замулюються русла малих річок. В сільських місцевостях по берегах

E. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

річок розміщують тваринницькі ферми й агропромислові комплекси по переробці сільгоспродуктів, де повільно здійснюється очищення стічних вод. Постійно зростаюче застосування добрив негативно поз­начається на якості води водоймищ.

Неабияке значення має створення водоохоронних зон, прилеглих до малої річки, де встановлюється спеціальний режим її використан­ня, захисту від забруднення, виснаження, замулювання русла. Уздовж річкового берега відводиться смуга, на якій суворо обмежена будь-яка господарська діяльність. Залежно від довжини ширина водоохоронної зони може дорівнювати 100-300 м. Тут забороняється застосування добрив та отрутохімікатів, скидання брудних стоків підприємств та тваринницьких ферм, звалище сміття. В межах прибережної зони не можна розорювати землю, випасати худобу, будувати нові й розширю­вати старі підприємства, користуватися автотранспортом. Такі смуги слід засіяти деревно-чагарниковою рослинністю, яка є своєрідним ре­гулятором стоку та бар'єром проти ерозійних процесів.

Оскільки чиста вода має величезне значення для здоров'я людини, її якість постійно контролюється. Під наглядом перебувають поверх­неві стоки території міст і сіл, підприємств, сільгоспугідь. Інтенсив­ні зливи виносять до водоймищ специфічні відходи промисловості. Стоки зі схилів виробок та з відвалів підприємств гірничорудної про­мисловості заповнюють річкові русла важкими металами, здатними негативно впливати на біологічне життя водоймищ і забруднюючими питну воду. Контролюється наявність в ній кальцію і магнію, бо три­вале споживання м'яких вод з невеликим вмістом названих елементів викликає захворювання серцево-судинної системи. Тому встановлю­ють як максимально, так і мінімально допустимі рівні деяких соляних компонентів, що містяться у питній воді.

Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» (2002 р.) визначений зміст діяльності для забезпечення санітарної охо­рони у сфері питної води та питного водопостачання.

Санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачан­ня підлягають джерела та об'єкти централізованого питного водопос­тачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному вис­наженню водних об'єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води.

Залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологіч­них і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Зони санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого пит­ного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділя­ються на три пояси особливого режиму:

• перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопровідного каналу;

• другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання.

У межах зони санітарної охорони джерел питної води та об'єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяль­ність обмежується.

Забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуа­тація та реконструкція підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

У межах першого поясу зони санітарної охорони забороняється:

• скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни,
вилов риби, випасання, водопій худоби та інші види водокористу­
вання, що впливають на якість води;

перебування сторонніх осіб, розміщення житлових і громадських будівель, організація причалів плаваючих засобів, застосуван­ня пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопог-

либлюваних та інших будівельно-монтажних робіт.

У межах другого поясу зони санітарної охорони забороняється:

• розміщення складів пально-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вол. нафтопродуктів та продуктопроводів, шлакосховищ та інших об'єктів підвищеної небезпеки, що створюють небезпеку хімічно­го забруднення вод;

• використання хімічних речовин без дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби;

• розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та філь­трації, зрошувальних систем, споруд підземної фільтрації, гноєс­ховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підпри­ємств та інших сільськогосподарських об'єктів;

• зберігання і застосування пестицидів та мінеральних добрив;

• розорювання земель (крім ділянок для залуження і залісення), а також заняття садівництвом та городництвом;

• осушення та використання перезволожених і заболочених земель у заплавах річок;

• видобування з водного об'єкта піску та проведення інших днопог-либлюваних робіт;

• влаштування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж за 300 метрів від берега водного об'єкта;

• закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизон­ти, підземне складування твердих відходів та розробка надр;

• забруднення територій сміттям, гноєм, відходами промислового виробництва та іншими відходами.

У межах третього поясу зони санітарної охорони забороняється:

• закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти з метою їх захоронения, підземне складування твердих відходів і розробка надр, що можуть призвести до забруднення водоносного горизонту;

• розміщення складів пально-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод; • відведення у водні об'єкти стічних вод, що не відповідають сані­тарним правилам і нормам.

В Україні планомірно реалізуються заходи по охороні водних ре­сурсів від забруднення. Відповідні кошти витрачаються на створення умов, які сприяють чистоті річок, озер, водосховищ. Специфіка при­родоохоронних заходів полягає в тому, що вони не викликають появу товарної продукції, результат такої діяльності не має вартісної оцінки. Для окремого підприємства витрати по створенню технічних і техно­логічних умов, спрямовані на збереження води, негативно позначають­ся на економічних показниках. Ці витрати формують лише соціально-економічний результат, оскільки спрямовані на виконання надзвичайно важливої функції: поліпшення якості води.

Особливості природо- і водоохоронних заходів істотно вплива­ють на формування методики визначення ефективності затрат на охо­рону водних ресурсів. Кінцевий підсумок суспільного виробництва виявляється в досягненні певних соціально-економічних цілей сус­пільного розвитку, екологічних умов існування суспільства. Виходя­чи з цього, при вирішенні планових завдань використання і охорони водних ресурсів та оцінки їх виливу на соціально-економічну ефек­тивність суспільного виробництва, на НТП, доцільно використати узагальнюючий критерій соціально-економічної ефективності. Засто­сування такого критерію повинно сприяти інтенсифікації суспільного виробництва.

Критерії оцінки соціально-екологічної ефективності водогос­подарських заходів є якісними, а не кількісними, отже не піддають­ся прямому рахунку. Це ускладнює оптимізацію процесу суспільного розвитку та оцінку впливу стану водних ресурсів на нього, бо кожного разу стає невідомим той рівень якісних показників, який характери­зує несприйнятливість розглядуваного варіанту використання водних ресурсів у народному господарстві. За таких умов зростає роль спе­ціальної експертизи та кваліфікованих експертів при розгляді проектів будівництва водогосподарських систем, споруд, комплексів.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

У кінцевому підсумку при розгляді соціально-економічної і еколо­гічної ефективності водогосподарських рішень проявляється сутність та пріоритетність заходів, що забезпечують соціальну ефективність та екологічну безпеку порівняно з заходами, гарантуючими виключно економічну безпеку порівняно з заходами, гарантуючими виключно економічну ефективність. По суті, цей критерій відображає багатоці­льовий підхід до обґрунтування плану використання і охорони водних ресурсів. Його застосування пов'язане з формуванням різних цілей на­родногосподарського розвитку, співставленням їх та виявленням най­важливіших, найпридашіших на окремих етапах розвитку суспільства, обгрунтуванням черговості їх досягнення, а також ефективності кож­ного варіанту при реалізації цілей такого роду.

Внаслідок недостатньої кількості очисних споруд й обмеженості ка­пітальних вкладень на їх будівництво важливим для кожного економіч­ного регіону є впровадження економічних обґрунтувань черговості спо­рудження об'єктів. Одночасно слід найповніше використовувати існую­чі потужності, скорочувати строки їх повного ефективного освоєння.

В результаті поліпшення екологічної ситуації на території окремих регіонів має бути забезпечено досягнення балансу між потребами еконо­мічного розвитку і спроможностями відтворення екологічно повноцін­них водних ресурсів у результаті цілеспрямованого державного регулю­вання господарської діяльності; забезпечення якісною водою питних та господарських потреб всього населення, підприємницької та соціаль­ної сфер; захист населення і виробничо-господарського комплексу від шкідливої дії вод — підтоплення, водної ерозії, паводків тошо.

Досягнення цих цілей потребуватиме кілька етапів матеріальних та фінансових ресурсів, розуміння важливості їх досягнення з боку ор­ганів регіональної влади та органів місцевого самоврядування.

Читайте також:

1. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
2. VI. ОХОРОНА ФЛОРИ І ФАУНИ
3. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
4. Альтернативні варіанти виробництва при повній зайнятості ресурсів
5. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
6. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
7. Аналіз використання матеріальних ресурсів
8. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
9. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
10. Аналіз земельних ресурсів.
11. Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів
12. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів

Переглядів: 647