• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналіз земельних ресурсів.

Сівозміна - це чередування культур у часі та просторі.

Ефективність системи сівозмін визначається по таким показникам:

1. вихід в центнерах перетравного протеїну і кормових одиниць в цілому, в т.ч. по видам культур на 100 та ріллі;

2. вихід в натуральному і вартісному вираженні валової продукції рослинництва на 100 та ріллі; -матеріально-грошові витрати і витрати праці в рослинництві на 100 га ріллі;

3. рівень рентабельності рослинництва.

Раціональному вибору співвідношення тих чи інших культур повинні випереджати розробки по визначенню економічної ефективності продовольчих і технічних культур і економічна оцінка кормових культур.

Ефективність продовольчих і технічних культур визначається за такими показниками:

1. грошово-матеріальні витрати на 1 га;

2. витрати праці на 1 га;

3. вартість валової продукції з 1 га;

4. чистий дохід з 1 га.

Показники економічної оцінки кормових культур:

1. вихід кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїну з 1 га;

2. собівартість 1 ц кормоодиниці і кормопротеїнової одиниці.

Основні показники ефективності використання земельних угідь:

1) вартісні -

· вартість валової продукції в порівнянних цінах,

· валового доходу,

· чистого доходу,

· прибутку на 100 га с.-г угідь;

2) натуральні - вихід продукції в натуральному вираженні на відповідний вид угідь:

· молока і м'яса великої рогатої худоби - на 100 га с.-г угідь,

· м'яса свиней - на 100 га ріллі;

· продукції птахівництва - на 100 га зернових.

2.Аналіз основних виробничих фондів.

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Термін корисного використання (експлуатації) основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблем ефективного використання основних виробничих засобів.

Основні засобипідприємства - це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз основних засобів слід з ознайомлення зі складом у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних засобів, виробничих основних засобів в інших галузях і невиробничих основних засобів.

Вивчаючи зміну структури засобів у вартісному виразі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася - зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих засобів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних засобів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;

е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів підприємства є: паспорт підприємства, план економічного та соціального розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 « Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об'єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку тощо.

Динаміку основних фондів характеризують такими показниками:

а) Коефіцієнт оновлення - відношення вартості надійшовших фондів до їх наявності на кінець року.

Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих груп основних засобів. Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі.

б) Коефіцієнт вибуття - відношення вартості вибувших за рік фондів до початкової вартості на початок року.

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних засобів, промислово-виробничих засобів, активної їх частини, окремих груп промислово-виробничих основних засобів і основних видів обладнання.

в) Коефіцієнт заміни - відношення вибувших фондів до вартості надійшовших.

г) Коефіцієнт розширення = 1 - коефіцієнт заміни.

Причини вибуття основних засобів: .ліквідація в результаті зносу, безоплатна передача, реалізація, в результаті нестачі, крадіжки, знищення в результаті стихійного лиха.

Групування за технічною придатністю застосовують для характеристики стану робочих машин і обладнання, інструментів, пристосувань. При цьому виділяють такі групи: придатне обладнання, обладнання, яке потребує капітального ремонту, непридатне обладнання, котре потрібно списати.

Наступний етап аналізу - вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими засобами.

Аналіз забезпеченості фондами починають з рівня забезпеченості господарства основними виробничими фондами, тобто визначають їх потенційну можливість для подальшого підвищення продуктивності праці і збільшення виробництва продукції.

Забезпеченість фондами характеризується такими показниками:

1) фондозабезпеченість;

2) фондоозброєність;

3) фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню основних засобів;

4) фондомісткість - показник, обернений до фондовіддачі.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних вимірниках.

Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах, дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції.

Фондовіддача прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно - від її фондоозброєності. Резерви підвищення фондовіддачі:

- забезпечення оптимальної структури основних виробничих фондів;

- раціональне співвідношення робочих та силових машин;

- раціональне співвідношення між основними і оборотними засобами;

- використання фондів залежить від їх стану, ступеню зносу та оновлення. Якщо план підприємства містить планово-розрахункові параметри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих засобів, то виконується факторний аналіз стосовно додержання цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат - фондовіддачу основних виробничих засобів.

Фондовіддача є одним із основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана. Вирішальний вплив на фондовіддачу має ефективність використання машин і обладнання в часі та потужності. Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі, необхідно:

- перевірити забезпеченість підприємства обладнанням,

- порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання,

- вивчити затрати часу на простої обладнання з технічних, технологічних і організаційні їх причин і виявити способи їх скорочення;

- визначити причини відхилень виробничих засобів для окремих технологічних груп обладнання,

- проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання,

- визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції.

Розрізняють обладнання:

1) наявне - рахується на балансі і занесене в інвентарні відомості;

2) установлене - здане в експлуатацію;

3) яке працює - те, що фактично використовується у виробництві;

4) обладнання в запланованому ремонті,

5) резервне - те, що перебуває в резерві,

6) простійне - таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює.

Розподіл кількості обладнання за названими категоріями показує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Після цього виявляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання.

Порівнюючи кількість наявного й установленого обладнання за планом і звітом, визначають рівень виконання плану здачі обладнання в експлуатацію, а встановленого обладнання з тим, яке фактично працює, - питому вагу останнього в усьому встановленому.

Обчислюючи відношення встановленого обладнання до наявного, визначають коефіцієнт установлення обладнання. У процесі аналізу необхідно з'ясувати причини, що заважають установленню обладнання, і сприяти введенню його в дію або продажу, якщо воно є непотрібним.

Ту частину обладнання, яка перебуває в резерві, необхідно перевіриш, після чого ввести придатні його види в експлуатацію або ліквідувати

Аналіз використання обладнання пов'язаний з розглядом балансу часу його роботи. Елементами цього балансу є: календарний, режимний, плановий, фактичний фонди часу.

Календарній фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання - визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години

Режимній фонд часу кожної одиниці обладнання визначається множенням кількості робочих змін згідно з чинним на підприємстві режимом роботи на кількість робочих годин у зміні.

Плановій фонд часу роботи обладнання визначається відніманням від режимного фонду часу перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації.

Фактичний фонд часу роботи обладнання включає час фактичної роботи, час підготовчо-корисній і допоміжній.

Відхилення фактичного календарного фонду часу від планового щодо всього основного технологічного обладнання або щодо окремих його груп показує зміну кількості одиниць обладнання, а відхилення річного фактичного часу роботи обладнання від планового є наслідком зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки і наявності пристроїв з організаційно-технічних причин.

Велике значення мають показники структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі засоби інших видів діяльності і засоби невиробничого призначення.

Основні виробничі засоби головного виду діяльності є такою частиною засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалій час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні вкладення.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, якій залишається в розпорядженні підприємства.

Усі основні засоби підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи (для кожної з них установлено єдину норму амортизаційних відрахувань):

-перша група - будівлі, споруди, передавальні пристрої;

- друга група - автомобільній транспорт, меблі офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;

- третя група - машини, устаткування і будь-які інші основні засоби, що не входять до першої і другої груп.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частину засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі засоби безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і тому мають найбільшу питому вагу.

Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини основних засобів мають випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин і обладнання - темпи зростання інших видів активної частини основних засобів.

Аналіз складу і структури основних виробничих фондів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваш машин і обладнання як найактивнішої частини основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних засобів.

Постійно змінюється і обсяг основних засобів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні засоби від інших підприємств у порядку безплатного передавання

Отже, зміни обсягу основних засобів підприємства обумовлюються їхнім надходженням і їхнім вибуттям.

Аналізуючи основні засоби, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці.

Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних засобів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об'єктами.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних засобів, необхідно розглянути технічний стан засобів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

Розрізняють два види зносу - фізичний і моральний. У свою чергу, кожний із них має ще дві форми.

Фізичний знос - це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок її використання у виробництві (перша форма), а також стані бездіяльності - під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма).

Що інтенсивнішим є використання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна визначати двома способами: на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт), або за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці методи використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів.

Моральний знос - це знецінення об'єктів основних засобів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу.

Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною вартістю і відповідною вартістю об'єкта основних засобів. За морального зносу другої форми, визначаючи відповідну вартість, необхідно враховувати продуктивність об'єкта основних засобів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найскоріше і найбільше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос основних засобів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизаційні відрахування - частина вартості основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію.

Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів основних засобів.

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому припускають, що основні засоби зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством.

Підприємство може самостійно вибирати метод амортизації:

1) прямолінійний метод.

2) метод зменшення залишкової вартості;

3) метод прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний метод;

5) виробничий метод

з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, а також цей метод може переглядатися. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П (С)БО.

Для науково обґрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт придатності - це частка не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних засобів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років.

Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчій коефіцієнт зносу (вищій коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічній стан основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до не конкурентоспроможності продукції підприємства.

Технічній стан і відповідність основних засобів науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення.

Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

Завершальним етапом аналізу ефективності використання основних засобів є підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення випуску продукції і фондовіддачі за рахунок запровадження таких заходів:

1. Уведення в дію невстановленого обладнання або реалізація зайвого устаткування.

2. Зменшення цілоденних простоїв обладнання.

3. Підвищення коефіцієнта змінності через ліпшу організацію виробництва.

4. Скорочення внутрішньо змінних простоїв і збільшення середньої тривалості зміни.

5. Підвищення середньогодинного виробітку обладнання за рахунок його модернізації, інтенсивнішого використання і т.д.

3.Аналіз машинно-тракторного парку.

Показники роботи вантажного автотранспорту:

1) Коефіцієнт використання автотранспорту - відношення машино-днів в роботі до машино-днів перебування в господарстві;

2) Коефіцієнт використання робочого часу - відношення машино-годин в загальному пробігу до машино-годин в наряді;

3) Коефіцієнт використання вантажопідємності - відношення фактичної вантажопідємності до можливої;

4) Коефіцієнт використання пробігу - відношення пробігу з вантажем до загального пробігу.

Аналіз машино-тракторного парку починають з вивчення його складу та структури у фізичному і еталонному вираженні. Вивчають питому вагу колісних і гусеничних тракторів і чи відповідає вона виробничим потребам. Вивчається виконання плану по обсягу тракторних механізованих робіт.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
3. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
4. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
5. SWOT-аналіз у туризмі
6. SWOT-аналіз.
7. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
8. V. Нюховий аналізатор
9. VI етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.
10. АВС (XYZ)-аналіз
11. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.

Переглядів: 2560