МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ПЕРШИЙ СТАЦІОНАРНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТРЛогічним продовженням і водночас завершенням справи корифеїв у XX ст. можна вважати діяльність першого стаціонарного українського театру, створеного 1907 р. у Києві М. Садовським. Активно допомагала йому М. Заньковецька, яка залучила до трупи своїх підопічних акторів-аматорів з Ніжина. Діяльність цього колективу стала свідченням того, як трансформувалася модель українського національного театру, спроектована ще на початку 80-х років XIX ст. І як режисер, і як театральний організатор М. Садовський багато в чому послуговувався ідеями М. Стариць-кого, хоча основний кістяк його трупи становили актори - учні М. Кропивницького. До репертуару театру входили і драматичні, і музичні вистави - оперети та опери. До цього принципового бажання М. Садовського не лише зберегти музично-драматичну структуру української вистави, а й ускладнити, розширити її, більшість української мистецької інтелігенції нового покоління поставилася вельми негативно. Проте сам М. Садовський не мав наміру зрікатися свого задуму. Отже, репертуар першого українського стаціонарного театру був надзвичайно широким і строкатим. Тут продовжували ставити українську класику. Було також здійснено низку спроб втілити західноєвропейську драматургію: поставлено кілька творів польських авторів - Б. Горчинського, Утім, попри значні успіхи в сценічній реалізації драматургії, яка раніше не виставлялась українськими трупами, найвищі мистецькі досягнення театру М. Садовського пов'язані саме з музичними постановками («Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса, «Сільська честь» П. Масканьї, «Продана наречена» Б. Сметани та ін.). Саме в цих виставах найбільшою мірою було реалізовано модель українського музично-драматичного театру. Прагнучи до створення високоякісного синтетичного видовища, в якому образна метафорика українського фольклору поєднувалася б із новітніми технологічними можливостями сценічного мистецтва, а рівень драматичної гри не поступався рівневі вокального і танцювального виконавства, М. Садовський запрошував до свого театру кращих майстрів суміжних мистецьких спеціальностей: художників, хормейстерів, балетмейстерів. У 1919 р. колектив М. Садовського припинив свою діяльність, а з ним перестала діяти й унікальна модель музично-драматичного театру, створена на початку 80-х років XIX ст. корифеями українського театру. Саме завдяки цьому типові дійства сформувалася українська акторська школа, видатні представники якої І. Мар'яненко, Г. Борисоглібська та ін. продовжили успішно працювати в новому українському театрі XX ст, Здобутки театру корифеїв зумовили розвиток вітчизняного театрально-декораційного мистецтва і водночас, як це не парадоксально, поступ українського сценічного авангарду. Відтак, у 20-ті роки XX ст. український авангард кинув виклик традиційній театральній формі.
Читайте також:
|
||||||||
|