Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ПЕРШИЙ СТАЦІОНАРНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР

Логічним продовженням і водночас завершенням справи корифеїв у XX ст. можна вважати діяльність першого ста­ціонарного українського театру, ство­реного 1907 р. у Києві М. Садовським. Активно допомагала йому М. Заньковецька, яка залучила до трупи своїх пі­допічних акторів-аматорів з Ніжина. Діяльність цього колективу стала свід­ченням того, як трансформувалася мо­дель українського національного теат­ру, спроектована ще на початку 80-х років XIX ст.

І як режисер, і як театральний ор­ганізатор М. Садовський багато в чо­му послуговувався ідеями М. Стариць-кого, хоча основний кістяк його трупи становили актори - учні М. Кропивницького. До репертуару театру вхо­дили і драматичні, і музичні вистави - оперети та опери. До цього принципо­вого бажання М. Садовського не ли­ше зберегти музично-драматичну струк­туру української вистави, а й усклад­нити, розширити її, більшість української мистецької інтелігенції нового покоління поставилася вельми нега­тивно. Проте сам М. Садовський не мав наміру зрікатися свого задуму. Отже, репертуар першого українсько­го стаціонарного театру був надзви­чайно широким і строкатим.

Тут продовжували ставити україн­ську класику. Було також здійснено низку спроб втілити західноєвропей­ську драматургію: поставлено кілька творів польських авторів - Б. Горчинського,
Ю. Словацького, Л. Риделя, Г. Запольської, голландця Г. Гейєрманса і австрійця А. Шніцлера. Ши­роко була репрезентована російська драматургія (твори М. Гоголя, О. Островського, А. Чехова,
Л. Андреєва), ставилися також п'єси єврейських ав­торів. Така репертуарна політика бу­ла значним кроком уперед порівняно із можливостями театру корифеїв, де через цензурні заборони перекладна драматургія зовсім не ставилась. Од­нак головним здобутком М. Садовського було те, що він, хоча й обе­режно, відкрив шлях новій україн­ській п'єсі модерністичного спряму­вання. Так, упродовж дванадцяти ро­ків існування цього театру на його сцені з'явилися «Брехня», «Молода кров», «Натусь» В. Винниченка, дра­матичні етюди О. Олеся, «Камінний господар» Лесі Українки і кілька тво­рів
С. Черкасенка. Значну частину цих постановок становили першопрочитання.

Утім, попри значні успіхи в сценіч­ній реалізації драматургії, яка раніше не виставлялась українськими трупа­ми, найвищі мистецькі досягнення те­атру М. Садовського пов'язані саме з музичними постановками («Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса, «Сільська честь» П. Масканьї, «Про­дана наречена» Б. Сметани та ін.). Саме в цих виставах найбільшою мі­рою було реалізовано модель україн­ського музично-драматичного театру.

Прагнучи до створення високоякіс­ного синтетичного видовища, в якому образна метафорика українського фольклору поєднувалася б із новітні­ми технологічними можливостями сценічного мистецтва, а рівень драма­тичної гри не поступався рівневі во­кального і танцювального виконав­ства, М. Садовський запрошував до свого театру кращих майстрів суміж­них мистецьких спеціальностей: ху­дожників, хормейстерів, балетмейсте­рів.

У 1919 р. колектив М. Садовсько­го припинив свою діяльність, а з ним перестала діяти й унікальна модель музично-драматичного театру, створе­на на початку 80-х років XIX ст. ко­рифеями українського театру. Саме завдяки цьому типові дійства сфор­мувалася українська акторська шко­ла, видатні представники якої І. Мар'яненко, Г. Борисоглібська та ін. продовжили успішно працювати в но­вому українському театрі XX ст,

Здобутки театру корифеїв зумови­ли розвиток вітчизняного театрально-декораційного мистецтва і водночас, як це не парадоксально, поступ укра­їнського сценічного авангарду. Від­так, у 20-ті роки XX ст. український авангард кинув виклик традиційній театральній формі.

 


Читайте також:

  1. АНГЛІЙСЬКИЙ ТЕАТР ЕПОХИ РЕНЕСАНСУ
  2. Архітектура Грецького театру
  3. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 1 страница
  4. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 2 страница
  5. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 3 страница
  6. Види театру. Види театрального спектаклю.
  7. Війна на Україні: перший етап
  8. Війна на Україні: перший етап
  9. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
  10. Громадяни України, український народ
  11. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.
  12. Допрофесійний український театр




Переглядів: 2689

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Аналіз непрямих витрат | Саратовська система

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.