Означальні речення

Підрядні речення, які характеризують іменник або інші частини мови в ролі іменника в головному реченні вводяться відносними займенниками і прислівниками. Такі речення називаються відносними за способом підпорядкування головному реченню, або означальними за їх семантичною функцією. Вони діляться на три види:

1. чисто означальні речення;

2. узагальнено-означальні речення;

Обставинно-означальні речення.

Чисто означальні речення

Чисто означальні речення виступають означенням до будь-якого слова у головному реченні. Вони вводяться відносними займенниками: qui, quae, quod – який, а, е, qualis, е – який, а, е, quantus, a, um – який великий, а, е та прислівниками quot – скільки, ubi – де, unde – звідки, quō – куди, quā – яким чином, ut – як, quomŏdo – яким чином і т.п. і з’єднуються з індикативом. У головному реченні ставиться відповідний вказівний займенник або прислівник.

1. Semper potentior lex est, quae vetat, quam, quae permittit. – Завжди сильнішим є той закон, який забороняє, ніж той, який дозволяє.

2. Caesar Helvetios oppĭda vicosque, quos incendĕrant, restituĕre iussit. – Цезар наказав гельветам відновити міста і села, які вони спалили.

В означальних реченнях може вживатися імператив або кон’юнктив як у незалежному реченні. У таких випадках між головним і підрядним реченнями існує тільки зовнішній зв’язок, а за значенням вони є самостійними висловлюваннями.

Quid enim vidērunt? Hoc, quod, nunc vos, quaeso, perspicĭte. – Що вони побачили? А ось це, що ви тепер, будь ласка, розгляньте.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Реальний або індикативний вид	\|	Узагальнено-означальні речення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.