Узагальнено-означальні речення вводяться відносними (неозначеними) займенниками quisquis, quidquid – хто би не, що би не, quicumque, quаеcumque, quodcumque, qualiscumque,qualеcumque – який, а, е би не, quantuscumque, quantacumque, quantumcumque – який, a, e би не (у кількісному відношенні) і прислівниками quotquot, quotcumque – скільки би не,ubicumque – де би не, undecumque – звідки би не, quōquō, quōcumque – куди би не, quāquā, quācumque – де би не, utcumque – як би не і т.п. У реченнях такого типу вживається індикатив, інколи вживається кон’юнктив, який визначається семантикою підрядного речення і не залежить від головного.
1. Quemcumque equĭtem Romānum in provincia vidĕrant, beneficiis prosequebantur. – Якого би римського вершника вони не бачили в провінції, кожному виявляли послуги.
2. Quisquis es, noster eris. – Хто би ти не був, будеш наш.
3. Quocumque aspicĕres, luctus gemitusque sonabant. – Куди б ти не глянув, лунали ридання і стогони.
В означальних реченнях перших двох груп, тобто в чисто означальних і узагальнено-означальних, можливий кон’юнктив внаслідок attractio або assimilatio modi (притягання або уподібнення способу).
Furetur, quod queat. – Хай краде, що може.
Слід відрізняти означальні речення від таких, які є означальними за формою, а за змістом – різновидністю обставинних речень (означально-обставинні речення або означальні з відтінками).
У таких реченнях вживаються часи кон’юнктива, які би були у відповідних типах обставинних речень.