Cкладне речення

Лекція

1. Загальна характеристика СР.

2. Граматичні види СР.

3. Засоби поєднання частин СР.

Література:

основна – позиції 1, 2, 4, 5, 9, 10;

додаткова – позиції 1, 6, 9, 15.

1. Складним реченням називається синтаксична конструкція, що має 2 і більше предикативні одиниці (частини), які становлять семантичну, структурну, інтонаційну єдність.

СР має три найістотніші граматичні ознаки:

– поліпредикативність;

– структурна схема;

– семантична та інтонаційна завершеність.

Поліпредикативність СРполягає в тому, що СР має дві або більше предикативні частини. Якщо СР складається з 2-х частин, то воно називається двокомпонентним: Я єсть народ, якого правди сила ніким зруйнована ще не була.

СР, яке складається з 3-х і більше частин, називається багатокомпонентним: Скажи, коли мені прийти, і я прийду.

Особливості структурної схеми СР проявляються у тому, що у СР, на відміну від простого Р, мінімальними структурними одиницями є не слова чи словоформи, а предикативні одиниці, що своєю будовою уподібнюються до простих Р. Важливу роль у структурі СР відіграють сполучні засоби – сполучники, сполучні слова, вказівно-співвідносні слова, порядок розташування предикативних частин, видо-часові співвідношення дієслів-присудків предикативних частин:

Вже ходить десь недалеко весна, і перші підсніжники готові будь-кому покращити настрій. Лиш той достойний щастя і свободи, хто кожен день іде за них у бій.

Cемантична та інтонаційна завершеність проявляється у тому, що частини СР, на відміну від ПР, не є цілком самостійними – вони виражають завершену думку в поєднанні одна з одною, у контексті. Тому частини СР не слід ототожнювати з ПР, а на їх позначення доцільно вживати терміни “предикативні частини” або “предикативні компоненти”.

2. Залежно від того, за допомогою яких засобів поєднуються між собою їх частини, СР поділяються на сполучникові та безсполучникові.

Сполучникові СР, маючи формально виражені засоби поєднання (сполучники і сполучні слова), поділяються на складносурядні і складнопідрядні.

У ССР частини є граматично рівноправними і пов’язуються між собою сполучниками сурядності: Мудрим людям дістаються поцілунки, лаври, квіти, а поету на потіху все криваві самоцвіти.

У СПР предикативні частини поєднані між собою зв’язком граматичної залежності: одна частина є головною, а інша – підрядною (залежною); засобами поєднання частин виступають підрядні сполучники або сполучні слова: Не поет, хто забуває про тяжкі народні рани... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

У БСР частини за структурою і семантикою можуть бути граматично рівноправні або нерівноправні, а засобами поєднання частин є їх синтаксичний склад, видо-часове співвідношення присудків, порядок розташування частин, інтонація: Я та і знав: вона не прийде. Внизу простягалися неозорі ліси: ми пролітали над тайгою.

СР поділяють також на Р відкритої структури та Р закритої структури. У Р відкритої структури можливе продовження додаванням інших предикативних частин, а в Р закритої структури передбачає у своєму складі лише дві предикативні частини.

Поширеними в мові є СР з різними видами зв’язку – складні синтаксичні конструкції: Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.

3. Засобами поєднання предикативних частин у СР є:

– сполучники і сполучні слова;

– інтонація;

– співвідносно-вказівні слова;

– співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків;

– лексичні конкретизатори;

– порядок розташування.

Сполучники і сполучні слова притаманні лише сполучниковим СР. Виділяють сполучники сурядності (єднальні, протиставні, розділові) і сполучники підрядності (з’ясувальні, причинові, наслідкові, мети, умови, порівняльні). Сполучні слова, на відміну від сполучників, виступають членами речення у предикативних частинах. Сполучні слова виражаються двома частинами мови – займенниками (хто, що, який, котрий, чий, скільки) та прислівниками.

Сполучник що і сполучне слово що відрізняються у таких реченнях: Недарма кажуть, що з пісні слів не викинеш. – Прийми любов, що в пісню перейшла.

Інтонація– це універсальний мовленнєвий засіб поєднання частин СР – і сполучникових, і безсполучникових. Розрізняють інтонацію перелічувальну, зіставно-протиставну, з’ясувальну, зумовленості (причиново-наслідкову).

Інтонація насамперед залежить від ситуації, контексту, індивідуальної специфіки висловлень, тому відноситься до сфери мовлення.

Співвідносно-вказівні слова – це засіб, який використовується у головній частині СПР і якому підпорядковується підрядна частина: Підійшов той, від кого залежала наша подальша доля. Нагорода чекає кожного, хто зуміє виконати завдання. Він був звідти, де красується бистроплинний Черемош. Співвідносно-вказівними словами виступають вказівні і означальні займенники та прислівники місця, часу, способу дії.

Видо-часові і способові форми дієслів-присудківвідповідним чином скоординовані і пов’язані з побудовою СР: зміна відповідних форм присудків предикативних частин призводить до зміни структури і семантики СР: Дітвора б’є у дзвони, в гаях озивається луна. – Вдар у дзвони – в гаях озветься луна.

Лексичні конкретизаториє одним із засобів вираження смислових відношень у СР: Перед сніданком була зарядка, після сніданку починалися заняття.

Порядок розташування частинможе бути вільний: У полі женці жито жнуть, косарі траву косять. Не кажи, якщо не впевнений; або фіксований: Ми думали, що то дубок угору в’ється... На картині зображений Іван Сірко, який був одним з найславетніших кошових отаманів Запорозької Січі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОДОВИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ	\|	СПР розчленованої структури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.