Інтимна лірика

Тютчевську лірику називають лірикою-трагедією. Любов у нього стає і сенсом життя і синонімом стаждання, вона розпросторює межі людського життя, хвилює читача, асоціюється з власними почуттями. Вражає майстерність поета передати найтонші порухи душі, точність слова, образно-змістовна місткість поезій. Вірш «Іще горить в душі бажання…» має трагічний зміст (твір написано на десяті роковини смерті першої дружини Тютчева). Це ми розуміємо, уважно вчитавшись в текст. Кохана жінка, якої вже давно немає на землі, стає ніби «небом» для душі поета: сонце щастя згасло, але пам'ять і жагуча мрія все ще сяють, мов незгасна зоря. Саме ці тонкі відтінки змісту передає М. Рильський у перекладі вірша:

Іще горить в душі бажання,

Ще манить зір краса твоя,

Крізь любі спогади туманні

Іще ловлю твій образ я.

Твій образ милий та прекрасний

Всякденно видиться мені,

І недосяжний, і незгасний,

Немов зоря в височині.

Трагізм світосприйняття Тютчева знайшов відображення і в циклі, присвяченому О. Денисьєвій, яка стала його цивільною дружиною. Для аристокричних кіл їх 14-річний зв'язок (за цей час народилось троє дітей) став приводом для насмішок і презирства. Це прискорило смерть О. Денисьєвої, яку засуджували і не визнавали, від чахотки в 1864 році. «Денисьєвський» цикл можна назвати романом у віршах про кохання, він вважається одним з вершинних досягнень любовно-психологічної лірики, налічує приблизно 15 творів, які поет писав з 1850 р., коли познайомився з дівчиною, до останніх років життя, тобто майже 20 років. До його шедеврів належать: "О, як убивчо ми кохаєм..." (1851), "Я очі знав, — о ції очі!.." (1852), "Останнє кохання" (1851—1854), "Є і в моїм страждальницькім застої..." (1865), "Напередодні роковини 4 серпня 1864 р." (1865) та ін. Ці вірші пронизані мукою і болем, тугою і відчаєм, спогадами про колишнє щастя.

«Денисьєвський» цикл можна порівняти з "панаєвським" циклом М. Некрасова, але Тютчев поетизує жінку набагато сильніше, він обожнює її. Але почуття кохання, змальоване поетом, має трагічний відтінок, бо воно приречене на осуд суспільством, на вигнання із нього. Любов у нього — це виклик суспільству, протест проти існуючих у ньому норм.

Характерними ознаками циклу є драматизм, пристрасність, діалогічність, імітація ліричного щоденника, психологізм, напруженість колізій, полярність настроїв. Любов для поета — "і блаженство, і безнадія".

Лірика Тютчева є значним внеском до духовної скарбниці людства, В ній знайшло відображення "пантеїстичне" світосприйняття, філософсько-ідеалістичне розуміння світу. Медитації поета примушують замислюватися над таємницями природи і людських стосунків, Водночас читач не може не насолоджуватися витонченістю форми його невеличких ліричних віршів, багато з яких по праву вважаються шедеврами. Більшість з них були покладені на музику і стали популярними романсами.

Афанасій Фет (Шеншин )(1820-1892)

Афанасій Афанасійович Фет — один з найяскравіших представників напряму "чистого мистецтва" в російській поезії XIX ст. Його вірші адресовані читачам з витонченим естетичним смаком, прихильникам прекрасного у мистецтві.

Творчість А. Фета знаменує собою новий етап у розвитку російської романтичної поезії. Для цього етапу характерне поєднання поетичної піднесеності з відвертим прагматизмом. Прагматизм Фета зумовлений піклуванням не тільки про самого себе, а й про свою музу. До нього рано прийшло розуміння того, що романтичний поет є беззахисним перед світом і мусить, насамперед, розумно влаштувати власну долю. На думку Фета, заради вільного спілкування зі своєю музою поетові необхідно утвердитися в реальному житті, стати незалежним від обставин. Як відомо, митцю вдалося блискуче здійснити свою життєву програму, бо поряд із уславленим ліриком Фетом існував і інший Фет — багатий поміщик і камергер імператорського двора Шеншин.

Творчий шлях поета охоплює понад півстоліття. Не всі сучасники зрозуміли його значення, для багатьох він тривалий час був другорядним письменником. Але з роками, особливо після смерті Фета, його романтична лірика з імпресіоністичним відтінком видалася дуже близькою К. Бальмонту, В. Брюсову, О. Блоку та іншим поетам, які відкрили своєю творчістю нову сторінку в історії російської поезії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості лірики Ф.Тютчева	\|	Життєвий шлях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.