Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Інтимна лірика

Тютчевську лірику називають лірикою-трагедією. Любов у нього стає і сенсом життя і синонімом стаждання, вона розпросторює межі людського життя, хвилює читача, асоціюється з власними почуттями. Вражає майстерність поета передати найтонші порухи душі, точність слова, образно-змістовна місткість поезій. Вірш «Іще горить в душі бажання…» має трагічний зміст (твір написано на десяті роковини смерті першої дружини Тютчева). Це ми розуміємо, уважно вчитавшись в текст. Кохана жінка, якої вже давно немає на землі, стає ніби «небом» для душі поета: сонце щастя згасло, але пам'ять і жагуча мрія все ще сяють, мов незгасна зоря. Саме ці тонкі відтінки змісту передає М. Рильський у перекладі вірша:

Іще горить в душі бажання,

Ще манить зір краса твоя,

Крізь любі спогади туманні

Іще ловлю твій образ я.

Твій образ милий та прекрасний

Всякденно видиться мені,

І недосяжний, і незгасний,

Немов зоря в височині.

Трагізм світосприйняття Тютчева знайшов відображення і в циклі, присвяченому О. Денисьєвій, яка стала його цивільною дружиною. Для аристокричних кіл їх 14-річний зв'язок (за цей час народилось троє дітей) став приводом для насмішок і презирства. Це прискорило смерть О. Денисьєвої, яку засуджували і не визнавали, від чахотки в 1864 році. «Денисьєвський» цикл можна назвати романом у віршах про кохання, він вважається одним з вершинних досягнень любовно-психологічної лірики, налічує приблизно 15 творів, які поет писав з 1850 р., коли познайомився з дівчиною, до останніх років життя, тобто майже 20 років. До його шедеврів належать: "О, як убивчо ми кохаєм..." (1851), "Я очі знав, — о ції очі!.." (1852), "Останнє кохання" (1851—1854), "Є і в моїм страждальницькім застої..." (1865), "Напередодні роко­вини 4 серпня 1864 р." (1865) та ін. Ці вірші пронизані мукою і болем, тугою і відчаєм, спога­дами про колишнє щастя.

«Денисьєвський» цикл можна порівняти з "панаєвським" циклом М. Некрасова, але Тютчев поети­зує жінку набагато сильніше, він обожнює її. Але почут­тя кохання, змальоване поетом, має трагічний відтінок, бо воно приречене на осуд суспільством, на вигнання із нього. Любов у нього — це виклик суспільству, протест проти існуючих у ньому норм.

Характерними ознаками циклу є дра­матизм, пристрасність, діалогічність, імітація ліричного щоденника, психологізм, напруженість колізій, полярність настроїв. Любов для поета — "і блаженство, і безнадія".

Лірика Тютчева є значним внеском до духовної скарбниці людства, В ній знайшло відображення "пантеїстичне" світосприйняття, філософсько-ідеалістичне розуміння сві­ту. Медитації поета примушують замислюватися над таєм­ницями природи і людських стосунків, Водночас читач не може не насолоджуватися витонченістю форми його неве­личких ліричних віршів, багато з яких по праву вважа­ються шедеврами. Більшість з них були покладені на музику і стали популярними романсами.

Афанасій Фет (Шеншин )(1820-1892)

Афанасій Афанасійович Фет — один з найяскравіших представників напряму "чистого мистецтва" в російській поезії XIX ст. Його вірші адресовані читачам з витонче­ним естетичним смаком, прихильникам прекрасного у мистецтві.

Творчість А. Фета знаменує собою новий етап у розвитку російської романтичної поезії. Для цього етапу характерне поєднання поетичної піднесеності з відвертим прагматизмом. Прагматизм Фета зумовлений піклуванням не тільки про самого себе, а й про свою музу. До нього рано прийшло розуміння того, що романтичний поет є беззахисним перед світом і мусить, насамперед, розумно влаштувати влас­ну долю. На думку Фета, заради вільного спілкування зі своєю музою поетові необхідно утвердитися в реальному житті, стати незалежним від обставин. Як відомо, митцю вдалося блискуче здійснити свою життєву програму, бо поряд із уславленим ліриком Фетом існував і інший Фет — багатий поміщик і камергер імператорського двора Шеншин.

Творчий шлях поета охоплює понад півстоліття. Не всі сучасники зрозуміли його значення, для багатьох він тривалий час був другорядним письменником. Але з ро­ками, особливо після смерті Фета, його романтична лірика з імпресіоністичним відтінком видалася дуже близькою К. Бальмонту, В. Брюсову, О. Блоку та іншим поетам, які відкрили своєю творчістю нову сторінку в історії ро­сійської поезії.


Читайте також:

  1. Лірика Миколи Вороного та Олександра Олеся
  2. Рання лірика Павла Тичини




Переглядів: 9624

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості лірики Ф.Тютчева | Життєвий шлях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.